У провайдера "Вокар-холдинг" в Сєвєродонецьку близько 50 000 абонентів, вони залишилися без зв'язку. Обшук проводився по статті 176 УК (порушення авторських і суміжних прав). У визначенні на обшук йдеться про те, що "Ланет" разом з деякими іншими провайдерами надають доступ до ТБ і інтернету без згоди правовласників.
Перше ж питання, яке виникає при навіть побіжному погляді на визначення Північнодонецького міського суду від 8 серпня 2014 року, на якій основі воно взагалі було винесене?
Формально вимоги ч. 2 ст. 235 КПК дотримані, хоч і, як завжди, без фантазії і смаку. А ось з вимогами ст. 372 КПК до визначення про обшук не склалися:
1. Не вказано найменування (номер) карного виробництва.
2. Не вказано ПІБ підозрюваного / обвинуваченого, рік і місяць його народження, місце проживання.
3. Не вказано положення закону України про карну відповідальність за діяння яке ставиться підозрюваному/обвинуваченому.
4. Не вказано мотивів і положень закону, якими керувався суд при винесенні визначення.
Повернемося до чисто процесуального питання: чи є взагалі карне виробництво, у рамках якого даний дозвіл на проведення обшуку? Зважаючи на відсутність будь-якої іншої інформації, приходимо до висновку, що суд своєю постановою фактично визнав рапорт ст. про/у УБК ГУМВД в Луганській області Стеценко С. В. основою для відкриття карного виробництва. Цікаво, чи ознайомлені правоохоронні органи, уповноважені на ведення досудового розслідування, із ст. 214 КПК, яка є засадничою в карному процесі. Чорним по білому вказано, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше за 24 години (на практиці, теж не завжди відповідає дійсності) після подачі ЗАЯВИ, ПОВІДОМЛЕННЯ про досконале карне правопорушення [...] зобов'язаний внести відомості в ЕРДР. Чи поступали такі заяви або повідомлення? Може, правовласники дуже навіть "не проти" і не хотіли б в стосунки з Інтернет-провайдером брати третього в особі людей у формі, або надавати цим стосункам розголос. А навіть якщо слідчий/ прокурор (прим.: цей самий "третій зайвий") самостійно виявить обставини, які можуть свідчити про скоєння карного злочину, то чи досить для цього рапорту? Цей процесуальний документ в самому КПК згадується усього лише двічі, зокрема в ст.232 КПК, де такий документ, як рапорт, складається виключно за результатами опитування, проведеного в режимі відео або телефонної конференції. Більше за жодну згадку про рапорт КПК не містить.
Вивчаючи текст постанови далі, натрапляємо на слова "перевіривши надані матеріали". Матеріали? Рапорт? На підставі рапорту дозволимо обшук?
Більше того, цитата: "враховуючи, що за вищезгаданою адресою може "знадитись" (визначення, нагадаємо, виноситься ім'ям України) комп'ютерне і серверне устаткування, електронні і паперові носії інформації, необхідно провести обшук [...]". А є місця, де зараз не знаходяться такі речі? Правда? Де обгрунтування, чому саме ці об'єкти є предметом обшуку? Де чіткий перелік речей і документів, для виявлення яких проводиться обшук (ігноруємо п.6 ч.2. ст. 235 КПК?)? Де обгрунтування, з якою метою проводиться цей обшук?
Звичайно, ч.7 ст.236 КПК надає право слідчому/прокуророві при обшуку оглядати і вилучати речі і документи, що мають значення для карного виробництва. Закономірне питання: в чому полягає ЗНАЧЕННЯ вказаних у визначенні речей для цього карного виробництва, наявність якого теж, власне, можна ще ніхто не довів?
|
Марія Лисенко |
І, врешті-решт, ч.5 ст. 236 КПК відмічає, що обшук на підставі постанови слідчого судді повинен проводитися в об'ємі, необхідному для досягнення мети обшуку. Звертаючись до ч.1 ст.234 КПК, обшук проводиться з метою виявлення і фіксації відомостей про обставини скоєння карного злочину, пошуку знаряддя карного правопорушення або майна, яке було здобуто в результаті його здійснення [...]. У визначенні МЕТА обшуку не вказана, отже, межі і об'єм дозволеного обшуку не визначені слідчим суддею. Відповідно, це стає широким плацдармом для самовільного визначення виконавцем постанови меж і об'єму процесуальної дії.
Отже, чи можемо ми взагалі говорити про законність проведення обшуку на підставі цього визначення, якщо ж само постанову визнати процесуальним документом складно, зважаючи на невідповідність його нормам карного процесуального закону?
Недивно, що відразу після отримання широкого розголосу, Арсен Аваков у ФБ оперативно прокоментував цю ситуацію. Розуміє, що спілкування з громадянами в соціальних мережах - пріоритетний напрям, який дає можливість чиновникові бути зі своїм народом на відстані витягнутої руки. Проте, доцільніше було б менше часу витрачати на спілкування у ФБ, а більше уваги приділити викорінюванню таких фактів прямого порушення норм чинного законодавства, недопущенню подальших подібних порушень, а також проведенню роз'яснень для співробітників правоохоронних органів, що Карний процесуальний кодекс - це, передусім, закон, якого треба дотримуватися, а не книга на робочому столі, яка підпирає комп'ютер.
Марія Лисенкомолодший юрист практики правової безпеки бізнесу АТ "Юскутум"
