Команда практики вирішення судових суперечок ЮФ "Юрлайн" успішно захистила інтереси клієнта в судовій суперечці з комерційним банком. Клієнт фірми був поручителем за кредитним договором. У зв'язку з тим, що позичальник припинив обслуговувати кредит, банк пред'явив позов до поручителя як солідарного боржника про стягнення непогашеної суми позики і штрафних санкцій.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ВСУ від 21.11.2012 р. у справі №6-134цс12, юристами фірми був пред'явлений зустрічний позов про визнанні поручительства що припинилося на підставі ч. 1, 4 ст. 559 ГК України.
Застосування ч. 1 ст. 559 ГК обгрунтовувалося тим, що без згоди поручителя банк і позичальник уклали додаткову угоду до кредитного договору. З метою дезавуювати факт зміни умов кредитного договору, ця додаткова угода передбачала внесення в договір ряду умов : (а) надання позичальникові кредитних канікул з одночасною зміною графіку платежів; (б) збільшення суми щомісячних платежів на погашення кредиту за рахунок суми, несплаченої в період кредитних канікул; (в) надання банку права на збільшення ставки кредиту на 1% у разі не подачі позичальником додаткових документів, що підтверджують його платоспроможність.
Оскільки договором поручительства не був встановлений термін його дії, другою основою для припинення поручительства було звернення банку до суду з позовом до поручителя після закінчення шестимісячного терміну, встановленого ч. 4 ст. 559 ГК.
Суди першої і апеляційної інстанцій відмовили банку в позові про стягнення грошових коштів з поручителя, і задовольнили зустрічний позов про визнання поручительства таким, що припинилося з дати укладення додаткового договору до кредитного договору. Погоджуючись з мотивуванням зустрічного позову, суди відмітили, що зміна основного зобов'язання (тобто, включення в кредитний договір умов, які надавали банку право на збільшення процентної ставки) є основою для припинення поручительства на підставі ч. 1 ст. 559 ГК. Відповідно до правових позицій, викладених в постановах ВСУ у справі №6-97цс13 від 25.09.2013 р., і справі №6-73цс12 від 18.06.2102 р., принциповим є факт зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок якої збільшується об'єм його відповідальності, а фактична реалізація кредитором свого права на стягнення відсотків по підвищеній ставці не впливає на припинення поручительства.
15.07.2014 Вищий господарський суд України виніс постанову яким відмовив в задоволенні касаційної скарги банку і залишив в силі постанову апеляційного суду. При цьому ВХСУ відмітив, що оскільки правовідносини поручительства припинилися по підставах, передбаченим ч. 1 ст. 559 ГК, і цей факт стався раніше моменту звернення банку з вимогою до поручителя, то в даному випадку немає підстав для одночасного застосування ч. 4 ст. 559 ГК.
