Вищим адміністративним судом було розглянуто справу № 800/280/14 про визнання незаконними положень указів Президента від 01.05.2014 р. № 447/2014 "Про заходи по підвищенню обороноздатності держави" і від 10.12.2008 р. № 1153/2008 про затвердження Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач був звільнений в запас як військовослужбовецьвислужив встановлений термін служби; проте оспорюваними положеннями нормативно-правових актів термін його військової служби був продовженийщо привело до незаконного обмеження його конституційних прав.
Так пунктом 5 частин другої Указу № 447/2014 указ "Про терміни проведення чергових закликів, чергові заклики громадян України на термінову військову службу і звільнення в запас військовослужбовців в 2014 році" був доповнений словами "але не раніше оголошення в установленому порядку демобілізації". Тим самим термін проходження позивачем термінової військової служби був продовжений на невизначений термін до оголошення демобілізації. За твердженням заявника, це положення обмежує його основні конституційні права і свободи (як право на відпустку, на здобуття освіти, на гідний рівень життя і так далі), а тому повинно бути визнано незаконним.
Відмовляючи в задоволенні позову, ВАСУ виходив з наступного. По-перше, судді роз'яснили, що хоч законодавством і не врегульований статус, повноваження і компетенція Президента України, що виконує обов'язки, Олександр Турчинов, що затвердив спірні зміни, діяв в межах певною Конституцією компетенції і відповідно до приписів національного законодавства. У рішенні вказано, що де факто поняття що "виконує обов'язки" вживається відносно особи, яке фактично виконує обов'язки по певній вакантній посади, не займаючи її, то статус такої особи припускає наявність прав, обов'язків і відповідальності, визначених законом для відповідної посади.
По-друге, відносно оспорюваної норми про можливість затримання військовослужбовця за рішенням Президента, ВАСУ роз'яснив, що згідно з підпунктом 2 пункти 252 Положення № 1153/2008 у разі оголошення мобілізації усі військовослужбовці, що знаходяться нині на військовій службі у Збройних Силах України, звільненню в запас не підлягаютьза винятком військовослужбовців-жінок, що мають дітей у віці до 16 років (такі військовослужбовці-жінки можуть продовжувати військову службу тільки за власним бажанням). Військовозобов'язані, покликані на збори, продовжують знаходитися на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління відповідно до їх повноважень. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають відміні, окрім наказів про звільнення у відставку, в запас у зв'язку із звинувачувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено таке покарання, у вигляді позбавлення волі, обмеження свободи, позбавлення військового звання або позбавлення права обіймати певні посади.
По-третє, ВАСУ роз'яснив, чому оспорювані н/п акти відповідають принципам міжнародного права. Так, згідно з пунктом 10 принципів Сиракуз в тих випадках, коли Міжнародний пакт про громадянські і політичні права встановлює, щоб обмеження було "необхідним"термін "необхідно" передбачає, що таке обмеження:
- засновано на одному з положень, згідно з якими таке обмеження є допустимим відповідно до однієї із статей пакту;
- відповідає наполегливій потребі держави або суспільства;
- має законні цілі;
- являється сумірним таким цілям.
Будь-яка оцінка необхідності того або іншого обмеження повинна грунтуватися на об'єктивних чинниках. Пунктом 29 принципів Сиракуз передбачено, що посилання на інтереси національної безпеки для виправдання заходів по обмеженню деяких прав можливо тільки у разі, якщо такі заходи застосовуються для захисту існування держави, його територіальної цілісності і політичної незалежності від застосування сили або загрози її застосування. Пункт 30 забороняє посилатися на інтереси національної безпеки як на основу для введення обмежень з метою запобігання лише локальної або відносно ізольованої загрози правопорядку.
ВАСУ дійшов висновку, що в даному випадку припинення реалізації конституційних прав позивача шляхом продовження терміну проходження ним військової служби в умовах часткової мобілізації згідно з оспорюваним положенням Указом № 447/2014 пробусловлено необхідністю захисту національної безпеки і територіальної цілісності державиа тому відповідає цим критеріям пропорційності, оскільки є сумірним з цінностями правової держави, що охороняються Конституцією і законами України. Вказане втручання в реалізацію прав осіб із статусом військовослужбовців має місце в період дії особливого режимуобмежено в часі і застосовується тільки на підставі вказаного нормативного акту.
У свою чергу, приписи абзацу другого пункту 210 Положень № 1153/2008, згідно з яким у разі потреби військовослужбовці термінової військової служби, встановлені терміни, що вислужили, можуть бути затримані за рішенням Президента на службі до шести місяців, також не можуть розцінюватися як непропорційне втручання держави в права і свободи особи. Адже цим пунктом тільки передбачено об'єктивне право Президента України назадержания військовослужбовців на військовій службі впродовж певного терміну у разі потреби. Наявність такої необхідності в розумінні пункту 10 принципів Сиракуз підлягає оцінці у кожному конкретному випадку.
Таким чином, ВАСУ дійшов висновку, що в умовах загрози державі соразмеримое обмеження прав громадян не суперечить національному законодавству і принципам міжнародного права.
