Пленум Вищого господарського суду України постановою від 10 липня 2014 року № 6 вніс зміни в ряд своїх актів.
Зокрема, доповнено постанова "Про деякі питання практики розгляду справ в спорах, що виникають із земельних стосунків". Роз'яснено, що якщо з зміною граничного розміру орендної плати такі ж зміни в договір оренди не внесені, то застосуванню підлягає відповідна умова договору. Якщо в договорі оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель, а він не виконав або виконав неналежно свої обов'язки за розрахунком розміру орендної плати і це привело до виникнення заборгованості, то з урахуванням вимог частини першої ст. 15, частин першої і другої ст. 21 Закону "Про оренду землі", ст. 526 ГК і ст. 193 ГК така заборгованість підлягає стягненню з орендаря за позовом орендодавця.
У постанова "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу" введена пропозиція, згідно з якою якщо визначення місцевого господарського суду по приписах процесуального закону неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду (зокрема, рішення про заміну сторони старанного виробництва), то такі рішення, у тому числі і про відмову в здійсненні відповідних процесуальних дій, можуть бути переглянуті в апеляційному порядку.
У разі, коли в апеляційному порядку оскаржаться визначення у справах про банкрутствоу яких вирішується питання по суті, і судна (про визнання або відмову у визнанні вимог кредитора, про затвердження плану санації, про затвердження звіту ліквідатора боржника і припинення провадження у справі та ін.), що фактично є рішеннями, до суду апеляційної інстанції спрямовуються матеріали справи у оригіналіа не їх копії.
Також роз'яснено, що частиною першої ст. 104 ХПК не передбачена можливість відміни або зміни рішення у зв'язку зі зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості)якщо така зміна сталася по ухвалення рішення місцевого господарського суду.
Пленум ВХСУ доповнив і постанова "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Роз'яснено, що судовий збір, про який говориться в підпунктах 1 - 5 пункту 4 частини другої ст. 4 Закону "Про судовий збір", стягується не за подачу заяв про видачу копії судового рішення, дубліката наказу і тому подібне, а саме за видачу відповідного документу. Тому якщо з якихось причин заява (клопотання) залишена господарським судом без задоволення, судовий збір не стягується а якщо його сума вже сплачена, то заява підлягає поверненню особі, яка його подала, з винесенням відповідного визначення, в якому відзначається також про повернення судового збору на підставі пункту 2 частини першої ст. 7 Закону.
