Громадські організації України, які займаються проблемами внутрішньо переміщених осіб, звернулися до Президента України із приводу Закону "Про правовий статус осіб, які вимушені покинути місця проживання внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим і м. Севастополя і обставин, пов'язаних з проведенням антитерористичної операції на території України", прийнятого 19 червня 2014 року (на даний момент не підписаний Президентом).
У зверненні відзначається, що Закон було ухвалено без громадських обговорень і відповідних експертиз впродовж одного засідання, і серед його істотних недоліків:
* Застосування визначення "вимушений мігрант" не відповідає загальноприйнятим міжнародним нормам і приведе до істотних непорозумінь. У міжнародному праві є чітке визначення - "внутрішньо переміщена особа"яке є зрозумілим для міжнародного співтовариства і застосовується в роботі різних міжнародних, урядових і неурядових організацій, працюючих з цією категорією осіб.
* Документом не передбачено ніяких дієвих механізмів захисту і реалізації прав внутрішньо переміщених осіб. Більше того, автори стверджують, що на реалізацію вказаного законопроекту не буде витрачено ніяких засобів державного бюджету, що вказує на його декларативний характер.
* Цей законопроект не є універсальним, оскільки обмежує коло осіб лише тими, хто вимушений переїхати з окупованої території або з території ведення АТО, і тільки в певні терміни. Проте, якщо в майбутньому в державі виникнуть основи для вимушеного переселення інших груп населення, законодавець повинен буде знову розробляти і ухвалювати новий закон, а проблеми осіб, які переміщатимуться усередині країни, знову не будуть оперативно вирішені.
* Пункти "а" і "б" ч. 13 ст. 3 фактично встановлюють, всупереч Конституції України, презумпцію винності вимушених переселенців і покладають на них обов'язок довести ще якісь обставини, окрім факту окупації і проведення АТО.
* Головним органомщо реалізовує норми цього закону, являється Державна міграційна служба України, але ж її органи мають тільки функції реєстрації і контролю переміщення громадян. А органом, який був би покликаний допомагати в рішенні проблем вимушених переселенців, є органи Міністерства соціальної політики.
Таким чином, ці і багато інших недоліків можуть привести не до поліпшення, а навпаки, до ускладнення доступу вимушених переселенців до соціального і цивільного захисту населення, передбаченого чинним законодавством України, і спричинити істотні порушення прав людини.
У Петра Порошенка просять не підписувати Закон (проект № 4998-1) і терміново направити на доопрацювання із залученням відповідних громадських організацій і експертів.
За інформацією УХСПЧ
