Якщо термін дії права користування нематеріальними активами у документах, що встановлюють право, не передбачений, а визначений платником самостійно, те встановлення терміну корисного користування, який не має бути менше двох і більше 10 років безперервної експлуатації, з урахуванням дати введення в експлуатацію, торкається тих нематеріальних активів, які введені в експлуатацію починаючи з 1 січня 2014 року. Це роз'яснено в листі Миндоходов від 4 квітня 2014 року № 6237/5/99-99-19-03-02-06.
Відповідно до підпункту 145.1.2 пункту 145.1 ст. 145 Налогвого кодексу нарахування амортизації здійснюється впродовж терміну корисного використання (експлуатації) об'єкту, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкту активом (при зарахуванні на баланс), але не менше, чим визначено в пункті 145.1, і припиняється на період його виведення із експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації і інших причин) на підставі документів, що свідчать про виведення таких основних засобів із експлуатації).
Згідно з підпунктом 145.1.1 пункту 145.1 ст. 145 НК термін дії права користування нематеріальним активом визначається відповідно до документу, що встановлює право, при цьому слід враховувати мінімально допустимі терміни дії права користування, визначені цим підпунктом для нематеріальних активів груп 4 і 5. Якщо відповідно до документу, що встановлює право, термін дії права користування нематеріальним активом не встановлений, такий термін корисного використання визначається платником податків самостійно, але не може складати менше двох і більше 10 років безперервної експлуатації. Відповідні зміни були внесені Законом від 24 жовтня 2013 року № 657 - VII "Про внесення змін до Податкового кодексу відносно обліку і реєстрації платників податків і удосконалення деяких положень".
Крім того, Миндоходов розповіло про відповідальність за порушення правил нарахування, утримання і сплати (перерахування) податків.
Відповідно до пункту 127.1 ст. 127 НК ненарахування, неутримання і несплата (неперерахування) податків платником, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть накладення штрафу у розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню і сплаті до бюджету. Ті ж дії, здійснені повторно впродовж 1095 днів, тягнуть накладення штрафу у розмірі 50 % суми податку. Такі дії, здійснені впродовж 1095 днів утретє і більше, тягнуть накладення штрафу у розмірі 75 % суми податку.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання чи податкового боргу, що виникає внаслідок здійснення таких дій, і обов'язок по погашенню такого податкового боргу покладається на осіб, у тому числі і на податкового агента. При цьому платник податку - одержувач таких прибутків звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, окрім випадків, встановлених розділом IV НК.
Штрафи не застосовуютьсяякщо ненарахування, неутримання і несплата (неперерахування) НДФЛ самостійно виявляються податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 ст. 169 НК, і виправляються в наступних податкових періодах впродовж податкового (звітного) року.
