На засіданні Судової палати у цивільних справах 23 квітня 2014 року ВСУ прийняв постанову у справі № 6-30цс14предметом якого була суперечка про відновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди і зробив правове укладення з питань допуску справи до виробництва і його розгляду Верховним Судом України.
По сенсу статей 358, 360 ГПК заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних і карних справ, який впродовж п'ятнадцяти днів з дня вступу заяви виносить визначення про допуск справи до виробництва або відмову в такому допуску.
Згідно пункту 5.2 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі за конституційним уявленням 54 народних депутатів України відносно відповідності Конституції окремих положень Закону "Про судоустрій і статус суддів", Карно-процесуального кодексу, Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинстваВищий спеціалізований суд України по розгляду цивільних і карних справ на стадії допуску не повноважний оцінювати обгрунтованість змісту заяви, він перевіряє її відповідність вимогам процесуального закону, зокрема встановлює, подано воно належним суб'єктом, чи є відповідні визначення вищого спеціалізованого суду, і вирішує питання про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права в подібних правовідносинах. Розгляд скарги вищим спеціалізованим судом не обмежує і не звужує повноваження Верховного Суду України, а тільки забезпечує вступ справ у вищу судову інстанцію відповідно до вимог, визначених процесуальним законодавством.
Виходячи з вказаного ВСУ дійшов висновку, що справа повинна переглядатися по усіх аргументах заяв, посиланнях на усі судові рішення відносно неоднакового застосування норм матеріального права, які прикладено до заяви про перегляд, незалежно від того чи висловлена правова позиція по правильності застосування норми матеріального права в судовому рішенні, прийнятому по суті або у визначенні про передачу справи касаційним судом на новий розгляд.
За інформацією ВСУ.
