На засіданні Судової палати у господарських справах ВСУ 8 квітня 2014 року було розглянуто справу № 3-8гс14 про перегляд постанови ВХСУ за заявою АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ГП "Ягильницкий кінний завод" про визнання банкротом. Предметом розгляду цієї справи є визнання поточних кредиторських вимог УПФУ ліквідатором ГП "Ягильницкий кінний завод" і включенні їх в реєстр вимог кредиторів.
Верховний Суд відмінив постанову ВХСУ, якою вимоги УПФУ визнані поточними і включені в реєстр вимог кредиторів на підставі пункту 2.2 Завершальних положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і пункту 6.1 Інструкції про порядок числення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, якими не передбачено припинення нарахування заборгованості на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в період відкриття ліквідаційної процедури відносно боржника.
Колегія суддів не погодилася з таким обгрунтуванням, оскільки в справах про банкрутство застосовуються норми спеціального закону - Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", які є пріоритетними відносно інших законодавчих актів в цих правовідносинах. Законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, що виникли в процедурах банкрутства, за період після збудження господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкротом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.
Із заяви УПФУ про визнання поточних вимог ліквідатором боржника убачається, що заборгованість по витратах на доставку пільгових пенсій виникла після визнання боржника банкротом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду.
При таких обставинах суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і дійшов помилкового висновку про визнання вимог УПФУ поточними, оскільки згідно ст. 23 Закони після визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури нових зобов'язань у банкрота не виникає.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 18 березня 2014 року у справі № 3-5гс14у якому вказано, що вимоги управління Пенсійного фонду України не мають характеру поточних в розумінні ст. 1 Закону, оскільки виникли після винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкротом, відкриття ліквідаційної процедури, під час якої не виникає яких-небудь нових зобов'язань, які можуть бути заявлені в порядку частини першої ст. 23 Закони. До таких же висновків ВСУ прийшов і в постанові від 8 квітня 2014 року № 3-6гс14.
