25 квітня в Києві відбудеться практикум "Договори в господарській діяльності в 2014 році. Практика складання окремих видів договорів", у рамках якого мова піде про актуальні питання складання і укладення договорів оренди (суборенда), постачання, запоруки, позики, поручительства, найму, консигнації, зберігання. Програма повністю враховує останні законодавчі тенденцій, судову практику.
На перший погляд, здавалося б, проблеми і "пропуски" в договірній практиці у великих компаніях повинні відрізнятися від помилок в цій сфері в малому і середньому бізнесі. Проте це не завжди так. Як не дивно різні причини, частенько, призводять до однакових помилок.
Іноді, у великій компанії до фахівців юридичних, облікових служб пред'являються дуже високі вимоги і потрапляють такі фахівці на роботу через, здавалося б, строгий відбір. При цьому умови праці забезпечуються теж на високому рівні (кращі правові і інші інформаційні бази, підвищення кваліфікації і так далі). У невеликих же компаніях усі до питання підбору персоналу підходять простіше. А в малому бізнесі досі нерідко має місце нерозуміння того, що швидкість і якість роботи юриста залежить безпосередньо від умов його праці (природно, після його професійних якостей), а не тільки рівня оплати.
Сьогодні, коли законодавство міняється з великою швидкістю, а судова практика - ще швидше, юрист не завжди може вчасно встигнути відмітити усі зміни. Тим більше, проаналізувати їх самостійно. І при повноцінній роботі, завантаженню юриста хоч у великій, хоч в малій компанії фахівець не завжди може вчасно відстежувати усі зміни у величезній кількості нормативних актів і, звичайно ж, в нових тенденціях судової практики. Адже життя давно показало, що за відсутності змін в законодавчій базі позиція судових інстанцій може помінятися кардинально. Що безпосередньо впливає на результат розгляду договірної суперечки в суді.
Так, в 2011 році у сфері орендних стосунків стала знаковою постанова Верховного суду України від 18.04.2011 у справі №30/190, яким, фактично, без яких-небудь змін в законодавчій базі, була викладена позиція відносно застосування терміну нарахування неустойки, передбаченої частиною другої ст.785 Цивільного кодексу України, у сфері орендних стосунків (право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем). До вказаної постанови мала місце поширена судова практика, коли до нарахування вказаної неустойки нерідко застосовувався відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України скорочений термін нарахування - шість місяців (якщо інше не було обумовлено договором). А у вказаній постанові Верховного суду України (на рівні вищої судової інстанції України) була задекларована позиція про те, що неустойка є самостійною майновою відповідальністю і підлягає стягненню за увесь термін прострочення зобов'язання, що унеможливлює застосування шестимісячного терміну нарахування. Пізніше нижчестоячі судові інстанції при розгляді аналогічних питань в мотивувальних частинах своїх рішень разом з посиланнями на норми законодавства стали безпосередньо вказувати посилання на цю постанову.
2013 рік теж підніс немало новацій в позиціях судових інстанцій. Багато нових положень задекларовано в судовій практиці як відносно загальних питань, що мають відношення, практично, до усіх видів договорів, так і відносно окремих видів, починаючи з моменту їх укладення. І, природно, це не може не впливати на нашу господарську діяльність.
Вікторія Доценко
адвокат, керівний партнер "УкрКонсалтСолюшн"
