Вищий спеціалізований суд по розгляду цивільних і карних справ опублікував постанови Пленуму, прийняті 7 лютого 2014 р. В їх числі також Постанова Пленуму № 5 "Про судову практику у справах про захист права власності і інших речових прав".
Особлива увага в Постанові приділена інституту приобретальной давності. Зокрема, при вирішенні суперечок, пов'язаних з придбанням права власності по набувальницькій давності, суди повинні враховувати, що володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в його володінні. Вжиття звичайних заходів по забезпеченню охорони майна не свідчить про приховання цього майна.
Враховуючи положення ст. 376 ГКправо власності по набувальницькій давності на об'єкт самовільного будівництва не може бути визнане судом.
Також, враховуючи положення ст. 335 і 344 ГК, право власності по набувальницькій давності може бути придбане на майно, що належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безгосподарності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню при ухваленні рішення суду (ст. 214 ГПК).
Узяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює держреєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вона знаходиться, і наступна відмова суду в передачі цієї нерухомої речі в комунальну власність не є необхідною умовою для придбання права власності на цей об'єкт третіми особами по набувальницькій давності.
Враховуючи положення п. 8 Завершальних і перехідних положень ГК про те, що правила ст. 344 ГК про набувальницьку давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за 3 року до набуття чинності Кодексу, то положення ст. 344 ГК поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 р.
Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно по набувальницькій давності може мати місце не раніше 1 січня 2011 р.
При цьому суди повинні виходити з того, що коли термін володіння почався раніше 1 січня 2001 р., то в строк, який надає право на придбання права власності по набувальницькій давності, зараховується термін з 1 січня 2001 р.
Обличчя, яке заявляє про давність володіння і вважає, що у нього є усі законні підстави бути визнаним власником майна по набувальницькій давності, має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності. Відповідачем по позову про визнання права власності по набувальницькій давності являється колишній власник майна або його правонаступник. Якщо ж такий власник невідомий позивачеві, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної общини.
Відсутність держреєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку із закінченням терміну набувальницької давності.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності по набувальницькій давності є основою для реєстрації права власності в Держреєстрі прав на нерухоме майно (п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону "Про держреєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень").
Також в постанові підкреслюється, що неправильно вибраний спосіб захисту права власності або іншого речового права не є основою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення його без руху, а в певних випадках при таких обставинах може бути відмовлено в позові.
У Постанові також роз'яснені деякі норми відносно сервітутів, витребування майна з чужого незаконного володіння, спільної власності, та ін.
