Компетенцію суду відносно розподілу засобів, що стягуються в якості відшкодування збитку, нанесеного державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, між державним і місцевими бюджетами (спеціальними фондами) обговорювали 16 грудня 2013 р. на засіданні секції першої і другої судових палат Науково-консультативної ради Вищого господарського суду України (далі - ВХСУ). Захід відбувся під головуванням секретаря другої судової палати ВХСУ Євгенія Першиковащо повідомило, що відповідно до плану роботи ВХСУ на 2013 р. в другій судовій палаті вивчена і узагальнена судова практика застосування господарськими судами законодавства про охорону природного довкілля (далі - ОПС).
Як відмітив суддя другої судової палати ВХСУ Григорій Мачульский, одним з найбільш проблемних питань при вирішенні суперечок вказаній категорії є забезпечення судами вступу засобів до відповідних фондів ОПСяк передбачено ст. 47 Закону "Про охорону природного довкілля", а також дотримання вимог чинного законодавства відносно можливості судового контролю за виконанням прийнятих у таких справах судових рішень.
По словах Г. Мачульского, як правило, в позовних заявах вказуються відповідні рахунки, на які такі засоби мають бути зараховані. У більшості випадків рахунки є аналітичними, а засоби, що поступили на них, в регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України по встановлених нормативах між державним і відповідними місцевими бюджетами.
В той же час суддя відмітив, що спірними є питання відносно того, що відшкодовані за рішенням суду збитки будуть розподілені головними управліннями Держказначейства саме до спеціального фонду місцевого бюджету по місцю спричинення екологічної шкоди, а не до іншого такого фонду.
Г. Мачульский звернув увагу на те, що на сьогодні діє наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування прибутків і інших надходжень державного бюджету". Згідно з документом органи казначейства при обслуговуванні прибутків і інших надходжень держбюджету здійснюють операції, зокрема, по платежах, що розподіляються відповідно до Бюджетного кодексу і Закону про Державний бюджет України між державним і місцевим бюджетами.
Ст. 47 Закону "Про охорону природного довкілля" передбачає, що фонди Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони ОПС утворюються у складі бюджету АРК і відповідного місцевого бюджету по місцю спричинення екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону природного довкілля в результаті господарської і іншій діяльності, згідно з чинним законодавством.
Цією нормою також визначено, що державний фонд охорони ОПС утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону природного довкілля в результаті господарської і іншій діяльності, згідно з чинним законодавством.
В той же час вказаним Законом не встановлено, яка частина коштів повинна перераховуватися до відповідних фондів охорона природного довкілля, утворена у складі АРК і місцевих бюджетів по місцю спричинення шкоди, а яка до державного фонду охорони ОПС.
В той же час ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів відносяться, зокрема, 70 % грошових стягнень за збиток, нанесений порушенням законодавства про ОПС внаслідок господарської і іншій діяльності, у тому числі в: сільські, селищні, місцеві бюджети - 50 %; обласні бюджети і бюджет АРК - 20 %; бюджети рр. Києва і Севастополя - 70 %.
Згідно ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині прибутків є, зокрема, 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону ОПС внаслідок господарської і іншій діяльності.
Але між нормами ст. 47 Закону про охорону ОПС і ст. 69 Бюджетного кодексу є протиріччя відносно кількості фондів охорона ОПС, між якою повинен здійснюватися розподіл засобів. Таким чином, на сьогодні існує проблема, коли за рішенням суду засобу взымаются на аналітичний рахунок, але далі не розподіляються до місцевих бюджетів і держбюджету.
В ході круглого столу деякі судді висловлювали думку, що для того, щоб не взымались засоби на аналітичний рахунок, можна притягнути до участі в судовій справі органи місцевого самоврядування - і питання буде відразу вирішено. Тобто необхідно стягувати певні відсотки від отриманих коштів в місцевий і державний бюджети. Тоді не буде питань і відносно виконання судового рішення з боку органів старанної служби.
В той же час Олена Яценкосуддя ВХСУ, вважає, що не треба в судових рішеннях писати, що сума стягається на аналітичний рахунок, оскільки такі рахунки можуть мінятися і рішення суду буде нездійсненне. Головне, щоб в рішенні було написано, що засоби стягаються в дохід бюджету.
Геннадій Кравчуксуддя другої судової палати ВХСУ, секретар пленуму ВХСУ, заявив, що слід звернути увагу на те, що позивачі часто неправильно формують свої позовні вимоги. В деяких випадках державні екологічні інспекції говорять про стягнення засобів на користь держави в особі Державної екологічної інспекції, в інших же засоби взымаются до держбюджету і до місцевих спеціальних фондів, а в деяких випадках позивачі говорять, що засоби необхідно стягати на аналітичний рахунок у відповідному Головному управлінні Державної екологічної служби України.
Г. Кравчук вважає, що необхідно виходити із закону, Бюджетного кодексу, а не з Порядку казначейського обслуговування прибутків і інших надходжень державного бюджету, оскільки це положення передбачає механізми використання державних коштів, воно ж в основному застосовується у рамках Державної казначейської служби.
"Коли буде чітко вказано, що кошти стягуються до державного бюджету, сформується чітка єдина практика і суддям стане легше прийняти рішення"- відмічає секретар пленуму ВХСУ.
В той же час професор кафедри трудового, земельного і екологічного права юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка Володимир Носик відмітив, що проблема лише в тому, що засоби, що стягуються судом, не доходять до адресата, оскільки існує посередник у вигляді казначейства, який сам розподіляє або не розподіляє ці засоби.
Пан Носик звернув увагу на те, що в обговорюваному питанні йдеться, по суті, про особливе відшкодування шкоди, враховуючи те, що підприємства, що забруднюють довкілля і завдають збитку, знаходяться на території тієї або іншої ради.
"Виходячи з того, що у Бюджетному кодексі визначене, які відсотки і як розподіляються між якими бюджетами, то виникає питання - чи необхідно судам вирішувати, до яких бюджетів скільки отримувати засобів? Чи повинні судові органи втручатися в цей процес?"- заявив В. Носик. Він вважає, що матеріальна сторона цього питання полягає в тому, що йдеться про джерела і формування бюджету. Із цього приводу чіткі визначення містяться у Бюджетному кодексі, тому якщо передбачено, що ті або інші засоби, у тому числі і від спричинення шкоди, зараховуються до бюджету, то суд повинен прийняти рішення про зарахування їх до бюджету.
