Апеляционный суд міста Києва узагальнив практику застосування судами першої і апеляційної інстанції процесуального законодавства при розгляді цивільних справ в порядку заочного виробництва.
У тому, що відповідає листізокрема, вказано, що з Інструкції по діловодству в місцевому загальному суді було виключено положення про наявність розписки відповідача про отримання копії заочного рішення. В той же час законодавцем не врегульовано, як повинен діяти суд, якщо копію заочного рішення неможливо вручити відповідачеві з тих або інших причин (ухилення відповідача від її отримання, розгляд справи по останньому відомому місцю проживання відповідача, зміна місця проживання відповідача і несумлінне виконання ним обов'язки повідомити суд про відповідні зміни і так далі).
Законом чітко не визначений момент набирання законної сили заочного рішення. У Апеляционного суду м. Києва викликає сумнів положення про те, що для позивача в справі, розглянутій в порядку заочного рішення, рішення набирає законної сили на одинадцятий день після його проголошення, якщо позивач сам в зазначений термін не подав апеляцію на нього, а для відповідача - на одинадцятий день з моменту отримання копії заочного рішення.
Зважаючи на специфіку заочного розгляду, яка і полягає в тому, що справа розглядається і рішення приймається у відсутність належним чином сповіщеного про час і місце його розгляду відповідача, - очікування вручення відповідачеві, якому вручити копію заочного рішення неможливо з тих або інших об'єктивних причин, може привести до порушення прав позивача на виконання заочного рішення.
У зв'язку з викладеним Апеляційний суд м. Києва листом від 7 листопада 2012 року звернувся до Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних і карних справ з приводу надання методичних рекомендацій по застосуванню положень ст. 223, ч. 1 ст. 233, ч. 1 ст. 294 ГПК.
Апеляционный суд м. Києва відмічає, що в переважній кількості розглянутих справ суди видають виконавський лист на виконання заочного рішення за відсутності належного повідомлення про отримання відповідачем копії судового рішеннящо також свідчить про необхідність врегулювання цього питання на законодавчому рівні.
Звернена увага, що заочне рішення може прийматися тільки у справах позовного виробництва. Норми глави 8 ГПК, які регулюють порядок заочного розгляду справи, розміщені в розділі III ГПК і встановлюють особливості розгляду справи в порядку позовного виробництва, а не особливого виробництва, наказового або іншого виробництва. Проте в процесі узагальнення виявлені випадки порушення цієї вимоги Дарницьким і Деснянським районними судами м. Києва.
Також Апеляционный суд м. Києва нагадав, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 215 ГПК в резолютивній частині заочного рішення повинні визначатися термін і порядок вступу рішення в законну силу і його оскарження, а також відповідно до ст. 226 ГПК в резолютивній частині рішення, окрім вказівки на термін і порядок його апеляційного оскарження, мають бути вказаний термін і порядок подачі заяви про перегляд заочного рішення.
