Верховний Суд України
За прострочення оплати ЖК-послуг стягається не лише пеня, але і інфляційне нарахування.
Верховний Суд України зробив правове укладеннязгідно з яким закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" правова норма про відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення плати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених в ч. 2 ст. 625 ГК.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, виражене в національній валюті і 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними їм грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові, тому ці засоби нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Вищий адміністративний суд України
Про визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації.
Суди повинні розглянути питання про протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог виходить, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених в результаті такого неприйняття. Про це говориться у листі Вищого адмінсуду України від 24.10.2013 р. № 1486/12/13-13.
ВАСУ відмічає, що відсутність факту реєстрації податкових накладних в ЕРНН означає, що така податкова накладна не надає права покупцеві на включення сум ПДВ в податковий кредит і не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, в суму податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної і ЕРНН, у свою чергу, являється основою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця і у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
ВАСУ вважає, що належним способом захисту порушених прав і інтересів платника податків в даній ситуації є визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації.
У свою чергу визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених в п. 201.10 ст. 201 НК. Отже, податкова накладна вважається прийнятою впродовж того операційного дня, коли вона була спрямована платником податків для реєстрації.
Враховуючи викладене, ВАСУ вважає, що резолютивна частина постанови адмінсуду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якому є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАСУ повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також вказівка на те, що податкову накладну треба вважати прийнятою і зареєстрованою впродовж операційного дня, коли вона була відправлена платником податків (з вказівкою дати).
У листі також відзначається, що незалежно від того, містить вимогу позивача прохання про визначення дати, з якою податкова накладна є прийнятою і зареєстрованою в ЕРНН, суд з метою захисту прав позивача повинен вказати відповідну дату в резолютивній частині постанови.
ВАСУ також вважає, що у суду немає підстав для відмови в позові платникові податків або відмови у відкритті виробництва (припинення виробництва) у випадку якщо таким платником були інакше сформульовані позовні вимоги, фактичним предметом яких є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації в ЕРНН.
Процедура погашення податкового боргу є самостійною і не потребує старанних листів
Налоговым кодексом України встановлений особливий порядок виконання судових рішень про стягнення засобів з платника податків в рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення по таких рішеннях, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, являються контролюючі органи в розумінні НК. Про це говориться у листі Вищого адмінсуду України від 24.10.2013 р. № 1484/12/13-13.
Механізм виконання судових рішень про стягнення засобів в рахунок погашення податкового боргу передбачений гл. 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валютізатвердженою постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.
Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення засобів в рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягаються засоби відповідно до п. 12.4 вказаній Інструкції, у банк не подається. Зате реквізити відповідного судового рішення вказуються в самому інкасовому дорученні.
Якщо ж достатні для погашення податкового боргу засобу відсутні, контролюючий орган відповідно до абз. 2 п. 95.3 ст. 95 НК звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що знаходиться в податковій запоруці. Таке погашення здійснюється на підставі вказаного рішення суду і прийнятого на його основі рішення органу прибутків і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах і торговими організаціями в порядку, визначеному п. 95.7-95.21 ст. 95 НК.
При цьому органи Державної старанної служби до цієї процедури не притягуються. Відповідно в даних випадках немає підстав для відкриття старанного виробництва в порядку, передбаченому Законом "Про старанне виробництво". Враховуючи це, у адмінсудів відсутні підстави для видачі старанних листів про примусове виконання судових рішень в порядку ст. 257 і 258 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме НК, а не законодавством про старанне виробництво.
Виняток з приведеного правила становить процедура стягнення податкового боргу з фізособи.
Судова влада
У Сумах суд присяжних виправдав людину, що звинувачується у вбивстві і розбої
Зарічним районним судом м. Суми завершений розгляд карного виробництва по звинуваченню Бондаренко А. А., яке слухалося судом присяжних у складі двох професійних суддів і трьох присяжних.
Суд встановивщо карний злочин відносно 2 - х потерпілих мало місце, але з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що сторона звинувачення не довела вийму підсудного.
Органами досудового розслідування Бондаренко А. А. звинувачувався:
1) по ч. 4 ст. 187 УК України - розбій (напад з метою заволодіння грошовими коштами Устименко З. П., поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я), кваліфікуючими ознаками якого є проникнення в житлі, спричинення тяжких тілесних ушкоджень;
2) по п.б ч.2 ст. 115 УК України - протиправне спричиненні смерті іншій особі, досконале з корисливих мотивів;
3) по ч.Із ст.187 УК України - розбій (напад з метою заволодіння грошовими коштами, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я), кваліфікуючою ознакою якого є проникнення в житлі.
Європейський суд з прав людини
Практика ЕСПЧ проаналізована Мінюстом
Уявлення Кабміну про виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЧ), які отримали статус остаточних, підготовлено Мінюстом у листі від 30.09.2013 р. № 12.0.1-9/9857.
У рішеннях ЕСПЧ говориться про порушення наступних статей Конвенції: п. 1 ст. 6 (право на справедливий суд); п. 1 і 3 ст. 6 (право на захист); ст. 2 (право на життя); ст. 3 (заборона тортур); ст. 5 (право на свободу і особисту недоторканість); ст. 7 (покарання без закону) і ст. 11 (свобода зборів і об'єднань); ст. 8 (право на повагу приватного і сімейного життя); ст. 13 (право на ефективний засіб правового захисту); ст. 34 (індивідуальні скарги).
У документі Міністерство юстиції визначило, що треба зробити, щоб усунути порушення, вказані в рішеннях ЕСПЧ проти України.
ЕСПЧ присудив виплатити українцеві 27 тис. євро за тортури
Олексій Тараса отримає 27 000 євро компенсації за тортури, які застосували до нього макіївські міліціонери, таке рішення прийняв Європейський Суд з прав людини.
Побиття, задушення, електрошокер до геніталій - такі засоби переконання застосовували правоохоронці, щоб пан Тараса признався в крадіжці авто. Також міліціонери схилили заявника відмовитися від послуг адвоката, який, швидше за все, перешкодив би такому "ефективному" розслідуванню.
Аргументи міліціонерів спрацювали і вони отримали явку з повинною, яка стала ключовим доказом у справі. Лікарі зафіксували ушкодження, нанесені міліціонерами. Згодом Європейський комітет з попередження тортур відвідав Тарасова в 2000 році і згадав цей випадок у своїй доповіді. Проте ні прокуратура, ні - згодом - суди не звернули на це уваги.
На судовий розгляд Тарасова приносили на носилках, адже у нього почалися серйозні проблеми з хребтом, із-за яких він не міг ходити і сидіти. У зв'язку із станом здоров'я Олексій Тараса навіть не зміг сказати останнє слово. Суддя про всяк випадок, запросив в зал засідань лікаря. Але розгляд справи переносити не став.
Результатом несправедливого розгляду став вирок суду, яким Тарасова позбавили свободи на п'ять років.
