Якщо ви співпрацюєте з міжнародними компаніями, чи ведете бізнес з іноземними контрагентами, чи просто приймаєте замовлення від іноземних роботодавців, то Вам бажано знати про цей вид документа, адже Ви стикатиметесь із ним доволі часто.

Тож розберімось детальніше, що таке «інвойс», які типи його існують та які особливості застосування, виходячи із законодавства України.

В перекладі з англійської (англ. - invoice) це слово означає «рахунок» або «фактура», однак не слід його плутати з ним, адже поняття «інвойс» значно ширше та містить декілька різновидів.

Інвойс – це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов’язання клієнта на оплату цих послуг. Інвойси є основою системи податкового обліку малого та середнього бізнесу.

В інвойсі вказується, які саме послуги ви надали клієнту, та яку оплату він зобов’язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.

Це поняття з першого погляду дуже схоже на усім знайомий нам «акт прийому-передачі» чи «рахунок». Однак, якщо шукати аналогію інвойсу в українському документообігу, то цей документ за своїми властивостями найбільше схожий на «рахунок-фактуру».

У п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу).

Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.

Але все одно інвойс та рахунок-фактура мають свої відмінні особливості.

Для того, щоб з’ясувати це, необхідно більш детально розібратися у видах інвойсів.

Види інвойсів.

У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів. Однак на території нашої держави всі види інвойсів застосовуються не так часто, тому розглянемо найбільш застосовувані та поширені види інвойсів в Україні. Ними є проформа-інвойс та комерційний інвойс.

Проформа-інвойс – це документ, у якому зазначається обов’язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною.

Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та надалі може змінюватись без проблем.

Проформа-інвойс зазвичай складається у випадках, коли товар поставляється безоплатно (гуманітарна допомога, для участі у виставках, акціях, аукціонах тощо).

Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними, та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару. А от інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.

Комерційний інвойс – це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.

Цей документ є обов’язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

За цим документом також розраховується ПДВ та митні збори. Тому, якщо допустити помилку в оформленні комерційного інвойсу, то розмитнення може затягнутися та створити вам додаткові незручності.

Аби цього не сталося слід розібратися яким чином складаються ці види документів.

Вимоги щодо оформлення інвойсів.

Передусім треба зазначити, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною п’ятою статті 54 Митного кодексу України за органом доходів і зборів, який згідно з чинним законодавством здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, закріплено право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу).

В залежності від законодавства кожної держави інвойс, окрім вимог про сплату товару, може виконувати різноманітні функції. Наприклад, в країнах ЄС інвойс використовується для підтвердження сплати ПДВ та акцизного податку.