Нюансы инвестиционной деятельности в Люксембурге

Особенности инвестиционной деятельности украинских фирм в Люксембурге анализирует Максим Ференц, координатор Ukrainian Desk в Варшавском офисе ЮФ «Халас и Партнеры» (публикуется на языке оригинала)....
3.08.2012, 12:52
273
0

Невеликий за розмірами Люксембург є одним з головних світових фінансових осередків. Тут знаходяться штаб-квартири близько ста сімдесяти міжнародних банків. Своє місцезнаходження в Люксембурзі має також інституція, створена відповідно до Римського трактату - Європейський інвестиційний банк. Герцогство Люксембург є одним з найпопулярніших місць для створення закритих приватних інвестиційних інституцій, таких як спеціальні інвестиційні фонди, які функціонують у вигляді інвестиційних товариств (з фіксованим або змінним капіталом) або інвестиційних фондів.

Спеціальні інвестиційні фонди часто використовуються з метою накопичення капіталу для фінансування інноваційних бізнес-проектів, які не можуть розраховувати на традиційне банківське фінансування, але також для централізованого управління приватним капіталом, або інвестування фінансових активів підприємців. Інвестиційні фонди (Fond commun de placement) не є юридичними особами і функціонують у формі цивільноправового договору між інвесторами, менеджерами і депозитарієм. Інвестиційні ж товариства (з фіксованим або змінним капіталом) функціонують у класичних формах господарських товариств - акціонерних, з обмеженою відповідальністю, або командитних. Ще однією формою інвестиційного товариства може бути т. зв. суспільне підприємство.

Спеціальний інвестиційний фонд випускає інвестиційні сертифікати або частки, які набувають потенційні інвестори. Капітал, отриманий від продажу цінних паперів використовується відповідно до мети зазначеної при їх емісії. Спеціальні інвестиційні фонди можуть здійснювати інвестиції в нерухомості, фінансові інструменти, валюти etc. Перевагою спеціальних інвестиційних фондів є те, що їх створення і управління є значно простішим, на відміну від традиційних інвестфондфів. Крім того, вони пропонують подібний набір інвестиційних інструментів.

Еластичний характер спеціальних інвестиційних фондів обумовлює обмежений доступ до цієї форми інвестування з боку потенційних інвесторів. Обмеження полягають в тому, що спеціальні інвестиційні фонди можуть збувати свої частки тільки т. зв. спеціальним інвесторам - інституціональним інвесторам, професійним учасникам фінансових ринків etc. - та інвесторам, які можуть інвестувати щонайменше 125 тисяч євро та підтвердять свій досвід в реалізації таких інвестицій. І в першому і в другому випадках йдеться про інвесторів, які здатні самостійно оцінити інвестиційні ризики, які супроводжують такі операції.

Водночас є певні особливості здійснення інвестиційної діяльності через спеціальні інвестиційні фонди для українських інвесторів. Виникають вони з відсутності договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Люксембургом. Саме тому потенційним українським інвесторам варто передбачити холдингову структуру їхнього бізнесу. Для холдингових компаній директива Європейського Союзу Parent-Subsidiary передбачає особливий податковий режим (якщо одна з пов'язаних компаній протягом 2 років має мінімум 10% капіталу в іншій, то сплачувані дивіденди не підлягають оподаткуванню). Українські інвестори, використовуючи цей режим, можуть здійснювати фінансові трансфери до компаній, які знаходяться в юрисдикціях, з якими Україна має договір про уникнення подвійного оподаткування.

Максим Ференц

Українським інвесторам, які здійснюватимуть трансфер прибутку через компанію зареєстровану в офшорі або в юрисдикції, яка має ознаки офшору (наприклад Кіпр як член Євросоюзу офіційно не визнається класичним офшором) варто пам'ятати про антиофшорні норми в українському законодавстві.

Відповідно до Податкового кодексу України у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 % вартості цих товарів (робіт, послуг). Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» українське законодавство розуміє нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Суми податку на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.

Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження податкового органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Максим Ференц, координатор Ukrainian Desk в Варшавському офісі ЮФ «Халас і Партнери»

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий
Рассылка новостей
Подписаться