Ознайомлення із проектом законопроектом № 1232 від 02.09.2019 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей застосування спеціального декларування за порушення фізичними особами податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що мали місце до 31 грудня 2018 року» (надалі за текстом - законопроект, проект Закону) наводить на сумні думки щодо перспектив практичної реалізації відповідних положень.
Проект Закону стосується широко обговорюваного суспільством «нульового декларування». Він визначає суб'єктів декларування, які набувають право на податкову амністію, об'єкти декларування (тобто майно, до якого застосовується декларування та амністія), а також умови та правові наслідки застосування відповідних процедур.
Як передбачає стаття 1 зазначеного проекту Закону, спеціальне декларування - це режим звільнення платників податків від юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що мали місце впродовж будь-якого одного або декількох податкових періодів до 31 грудня 2018 року включно, за умови подальшої сплати податкових зобов'язань, в порядку, строки і розмірах, встановлених цим підрозділом Кодексу, та виконання інших умов, встановлених цим підрозділом Кодексу.
Далі ми покажемо, які положення проекту Закону фактично нівелюють будь-яку перспективу успішного проведення належної амністії капіталів в Україні, якщо законопроект буде прийнятий парламентом у запропонованому вигляді. Адже цей проект жодним чином не послаблює тиску на бізнес, а подекуди навіть створює додаткове підґрунтя для цього.
10 положень, які можуть посилити тиск на бізнес
Можемо виділити десять основних тез, які це пояснюють.
1. Законопроект передбачає звільнення від відповідальності лише за несплату одного податку - податку з доходів фізичних осіб, а також єдиного соціального внеску. Натомість можливість стягнення інших податків, а також ймовірність притягнення громадян до відповідальності за їх несплату зберігається.
Як зазначено в пункті 8 запропонованого проектом Закону підрозділу 9-3 Розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України виконання декларантом зобов'язань щодо сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за ставками, встановленими згідно з пунктом 7 цього підрозділу Кодексу, звільняє об'єкти оподаткування, задекларовані декларантом у спеціальній декларації, від оподаткування прибутковим податком з громадян, прибутковим податком з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, військовим збором, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, або будь-яким ідентичним або подібним по суті податком, збором чи обов'язковим платежем, не сплаченим декларантом протягом податкових періодів, що завершилися до 31 грудня 2018 року.
І це все, на що можуть розраховувати суб'єкти декларування.
Проте загальновідомо, що несплата податків в Україні мала комплексний і системний характер, причому відповідні діяння поширювалися на цілу низку пов'язаних між собою податків.
Як правило, оптимізуючи ПДФО, платникам цього податку, особливо підприємцям на загальній системі оподаткування, доводилося також недоплачувати інші види податків Наприклад, з метою виплати заробітної плати в конвертах підприємці часто були змушені також «оптимізувати» і ПДВ, який в іншому разі збільшував би суму платежів до бюджету, необхідних для виплати працівникові потрібної суми.
Адже фізична особа-підприємець може також бути платником ПДВ, акцизного податку в окремих випадках. І якщо така особа задекларує певні об'єкти, у контролюючих органів може постати питання про те, чи не ухилилася вона від сплати інших податків підчас отримання цих об'єктів. І ніщо не завадить контролюючим органам перевірити правильність сплати тих податків, від яких законопроект звільнення не надає. Такі перевірки можуть мати наслідком притягнення ФОП аж до кримінальної відповідальності.
При цьому законопроект недостатньо чітко, на наш погляд, висловлюється щодо поширення запропонованих механізмів податкової амністії на фізичних осіб-підприємців. Пункт 2 законопроекту передбачає, що скористатися спеціальним декларуванням можуть фізичні особи - резиденти, в тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об'єктів декларування, і які відповідно до цього Кодексу є чи були платниками податків.
Той факт, що самозайняті фізичні особи згадані в законопроекті окремо - це добре. З іншого - чи не спрямоване таке відокремлення на те, аби підкреслити, що спеціальне декларування не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності? На наш погляд, норма у запропонованій редакції спричинятиме спори з цього приводу.
Та навіть якщо уявити, що контролюючі органи тлумачитимуть норми закону на користь розширення кола суб'єктів декларування за рахунок фізичних осіб-підприємців або якщо законопроект доопрацюють, це не надто покращить становище громадян-суб'єктів господарювання.
Адже проект Закону надає амністію від кримінального переслідування лише щодо тих об'єктів оподаткування, які є об'єктами декларування згідно з нормами відповідного проекту. А такими об'єктами є лише доходи, що підлягали оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб і аналогічними їм податками.
Тобто, якщо контролюючий орган встановить факт отримання особою інших доходів (наприклад, привласнення особою сум ПДВ, які мали надійти до бюджету, але були використані особою на власний розсуд), кримінальної відповідальності уникнути не вдасться. І це при тому, що відповідні доходи могли бути отримані в процесі здійснення однієї господарської операції - наприклад, під час не відображеного в деклараціях постачання товарів фізичною особою-підприємцем, який є також платником ПДВ.
Ще одна ймовірна проблема громадян-підприємців, жодним чином не розв'язана в межах законопроекту, - виявлення фактів перевищення платниками єдиного податку граничного розміру доходу, який дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування. З одного боку, така виручка може розглядатися як оподатковуваний податком з доходів фізичних осіб дохід, отриманий на загальній системі оподаткування. В такому разі він буде звільнений від відповідальності. Проте, можна частину цих сум розглядати як спеціальний об'єкт оподаткування єдиним податком за збільшеною ставкою. А в цьому разі жодної амністії не передбачено, оскільки вона не поширюється на єдиний податок. Усе залежить від того, коли відповідні суми доходу були отримані - якщо протягом останнього податкового періоду перебування на спрощеній системі оподаткування - застосовується підвищена ставка єдиного податку. Якщо наступного податкового періоду (коли особа втрачає свій статус платника єдиного податку незалежно від факту подання відповідної заяви) - це буде об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Отже, контролюючі органи можуть зажадати підтвердження обставин того, що задекларовані підприємцем доходи не були одержані ним у період перебування в статусі платника єдиного податку.
До того ж, у разі декларування неоподатковуваних раніше доходів суб'єктами спрощеної системи оподаткування може постати питання про правомірність їх перебування у статусі платника єдиного податку у певних податкових періодах. Адже таке право втрачається в разі перевищення граничного розміру доходу, що дозволяє застосовувати спрощену систему оподаткування. Не виключено, що у відповідних випадках може постати питання про перекваліфікацію доходів, отриманих платниками єдиного податку, на доходи, що підлягали оподаткуванню на загальній системі оподаткування, із стягненням додаткових сум податків.
2. Законопроект не передбачає звільнення громадян від кримінальної відповідальності як посадових осіб суб'єктів господарювання за несплату податків юридичними особами (у тому числі ПДВ та податку на прибуток). Одночасно юридичні особи не звільняються від фінансової відповідальності за податкові правопорушення, яких вони припустилися.
Як випливає з пункту 17 проекту Закону, він звільняє від юридичної, і зокрема, кримінальної відповідальності лише суб'єктів декларування, тобто фізичних осіб-платників податків, і лише щодо дій, пов'язаних із набуттям об'єктів декларування.
Разом із тим, ті самі громадяни можуть виступати у податкових правовідносинах не лише як платники податків-фізичні особи, а також як посадові особи, засновники юридичних осіб, контрагенти інших платників податків тощо. І здійснюючи відповідну діяльність, ці самі громадяни також могли вчиняти дії, спрямовані на ухилення від оподаткування, за що передбачена в кримінальна відповідальність. Також важливим є питання притягнення до фінансової відповідальності юридичних осіб-платників податків, оскільки в багатьох громадян бізнес-активи сконцентровані саме на юридичних особах.
[Дізнатись про бізнес-активи своїх партнерів можна у системі CONTRAGENT]
Проте від такої відповідальності законопроект не звільняє.
І якщо засновник чи посадова особа суб'єкта господарювання в процесі спеціального декларування зізнається в тому, що він отримав певні доходи як фізична особа, у контролюючого органу може постати питання - чи не було отримання такого доходу пов'язане із діяльністю відповідної юридичної особи, а отже, чи не було воно поєднане із ухиленням від інших податків, крім податку з доходів фізичних осіб, наприклад, від ПДВ чи податку на прибуток?
Вочевидь, на противагу цьому в пункті 19 проекту Закону зазначено, що спеціальні декларації, а також відомості, що містяться в них, документи, що були одержані податковим органом під час перевірки відомостей, що містяться в таких деклараціях, не можуть бути використані в розслідуваннях та/або перевірках відносно декларанта або інших осіб, а також в якості доказів у кримінальних справах, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах.
Теоретично це покликано убезпечити суб'єктів декларування від можливих претензій з боку контролюючих органів стосовно їх родичів, заснованих декларантами юридичних осіб, їх контрагентів тощо.
Проте ніщо не заважає контролюючим органам на підставі аналізу отриманої під час спеціального декларування інформації звернутися до інших джерел, наприклад, до податкової звітності відповідних юридичних осіб, до результатів їх попередніх перевірок чи звірок і спробувати ще раз прискіпливо подивитися на операції відповідних платників податків, заснованих декларантами.
У такому разі існуватиме ризик притягнення засновників чи посадових осіб відповідних суб'єктів господарювання до відповідальності за несплату будь-яких податків, від яких, можливо, ухилилися такі юридичні особи. Причому це також стосується і можливої кримінальної відповідальності.
Контролюючі органи посилатимуться на безліч інших даних - чи то пояснення засновників «фіктивних суб'єктів підприємництва», чи інші свідчення тощо. І буде вкрай важко довести, що фактичним джерелом інформації про податкові порушення юридичних осіб були спеціальні декларації, подані фізичними особами в процесі проведення податкової амністії.
Крім того, господарська діяльність юридичних осіб залишається одним із основних чинників, за допомогою яких недобросовісні контролюючі органи та правоохоронці чинять справжній тиск на підприємців. Виходить, що це питання запропонований варіант податкової амністії жодним чином не розв'язує. Тиск «за минулі гріхи» принаймні не зменшиться, а можливо, й посилиться, враховуючи, що декларування громадянами своїх статків може лише посилити апетити недобросовісних силовиків, які будуть упевнені в тому, що таким громадянам є що втрачати.
Отже, відсутність податкової амністії для юридичних осіб, їх засновників та керівників не сприяє поліпшенню інвестиційного клімату в Україні, оскільки зберігає ризики претензій з боку контролюючих органів до більшості українського бізнесу.
3. Законопроект передбачає звільнення фізичних осіб від відповідальності за несплату тих сум податку з доходів фізичних осіб, які такі громадяни і так не повинні були сплачувати згідно з вимогами чинного законодавства.
Йдеться про доходи, що отримані фізичними особами від податкових агентів.
Покладення на податкового агента у відповідних випадках обов'язку зі сплати податку з доходів фізичних осіб наразі звільняє громадян від необхідності самостійно сплачувати податок до бюджету.
Це підтверджують і правові висновки Верховного Суду, зроблені ним під час розгляду в касаційному порядку відповідної категорії податкових спорів.
Наприклад, у пункті постанови Верховного Суду від 2.10.18 у справі № 826/6793/17 зазначено таке: «Згідно з підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Положення підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України регламентують порядок оподаткування інвестиційного прибутку у випадку здійснення операцій з інвестиційними активами за участю професійного торговця цінними паперами (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).
Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.1 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у цьому пункті.
Вказаним нормам кореспондують вимоги абзацу другого підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, відповідно до яких при застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що професійний торговець цінними паперами при здійсненні операцій з інвестиційними активами (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу) є податковим агентом. Саме професійний торгове?ь визначає розмір інвестиційного прибутку платника податків та враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів. При цьому на платника податків покладається лише обов'язок задекларувати у річній податковій декларації отриманий дохід.»
Аналогічні висновки Верховний Суд зробив у постанові від 8.05.18 у справі № 810/834/17.
Таким чином, фізична особа в жодному разі не відповідає за те, що відповідні суми податку не були утримані під час виплати їй доходів податковим агентом.
Понад це, чині наразі норми Податкового кодексу звільняють особу від обов'язку подання податкової декларації в тому разі, якщо така особа отримувала доходи виключно від податкових агентів (крім тих випадків, коли особа отримала інвестиційний прибуток).
Разом із тим, об'єктами декларування згідно з пунктом 3 проекту Закону є доходи, що не були задекларовані у податковій декларації всупереч вимогам податкового та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто до «нульової декларації», за задумом авторів законопроекту, має включатися все те, що підлягало відображенню в податкових деклараціях з податку на доходи фізичних осіб, але в порушення закону не було задеклароване. Та якщо подавати декларацію згідно із законом було не потрібно, то і об'єкти спеціального декларування відсутні, адже немає того, що не було задеклароване всупереч закону.
Постає питання - а що в такому разі декларувати тим громадянам, які не були зобов'язані подавати податкові декларації, бо отримували доходи лише від податкових агентів?
Це твердження цілком стосується тіньових заробітних плат (зарплат у конвертах). Зокрема, судова практика чітко визнає, що відповідальність за виплату прихованої зарплати офіційно не оформленим працівникам покладається на суб'єкта підприємництва, який ці кошти виплачував (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 22.01.19 у справі № 815/3188/13-а).
При цьому автори законопроекту завжди підкреслювали той факт, що їх метою є, зокрема, звільнення від відповідальності тих, хто отримував зарплату в конвертах, розподіляв прибуток юридичних осіб без офіційної сплати дивідендів тощо.
Водночас, оскільки ці види доходів були отримані від податкових агентів і за загальним правилом не підлягали відображеною в податкових деклараціях громадян, то спеціальне декларування на них не буде поширюватися, якщо виходити з тексту законопроекту.
Звісно, текст можна скорегувати. Проте залишиться питання щодо того, за що під час спеціального декларування будуть сплачувати податок громадяни, які раніше отримували доходи від податкових агентів без утримання податку у джерела виплати? За те, що відповідні податки не сплатив колись податковий агент? Але ж це обов'язок самого агента, і цей обов'язок не може бути перекладений на громадян. Хоча фактично саме так і відбуватиметься в тому разі, якщо фізична особа задекларує об'єкти, набуті за рахунок неоподаткованих у податкового агента доходів.
Проте, на наш погляд, не можна звільнити від відповідальності за невиконання того, що і так не було твоїм обов'язком. Виходить, у цьому разі законопроект пропонує податкову амністію чужого порушення, причому умовою такої амністії є виконання чужого обов'язку (сплата певної частини податку замість іншої особи - замість податкового агента).
Юридично правильним у такому разі було би звільнення від відповідальності податкових агентів (юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців), але відповідного механізму законопроект не містить.
4. Законопроект звільняє від кримінальної відповідальності лише за вчинення обмеженого переліку злочинів, який не вичерпує усі можливі претензії правоохоронців до потенційних декларантів.
Так, пункт 18 проекту Закону зазначає, що відносно декларанта, який сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання у встановлених цим підрозділом Кодексу порядку, строки та розміри, не можуть, зокрема, вживатися заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуватися запобіжні заходи та вчинятися слідчі (розшукові) дій по кримінальному провадженню у зв'язку з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, отриманням, використанням зазначених в спеціальній декларації об'єктів декларування за будь-який період до 31 грудня 2018 року включно року, за ознаками злочинів, передбачених статтями 205, 212, 212-1, статтею 366 (щодо складання, видачі, внесення завідомо неправдивих відомостей, іншого підроблення документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів, обов'язкових платежів), статтею 367 (якщо злочин пов'язаний з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України.
https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/189400_fktivne-pdprimnitstvo-dekrmnalzovano-priynyato-zakon |
Отже, законопроект пропонує звільняти від кримінальної відповідальності лише за такі злочини: фіктивне підприємництво (стаття 205 ККУ) [звертаємо увагу, що стаття була декримінолізована - ред.], ухилення від Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (стаття 212 ККУ), ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (стаття 212-1 ККУ), службове підроблення (стаття 366 ККУ), службова недбалість (стаття 367 ККУ).
Водночас, на практиці має місце звинувачення осіб також у вчиненні інших злочинів у зв'язку з обставинами, що складаються під час визначення та/або узгодження податкових зобов'язань.
Наприклад, після декриміналізації статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) контролюючі органи можуть розпочати активно застосовувати статтю 205-1 ККУ - підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців. Цей склад злочину передбачає відповідальність за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.
І стаття 205-1 ККУ цілком може бути використана для звинувачення осіб, що брали участь у діяльності фіктивних суб'єктів господарювання, принаймні на стадії внесення відповідної інформації до державних реєстрів. Крім того, у межах цього складу злочину можна і далі проводити опитування чи допити осіб, які були задіяні в процесі реєстрації суб'єктів господарювання. Тому свідчення про непричетність засновників чи директорів до реєстрації, а також до складання будь-яких документів від імені суб'єктів підприємництва, які раніше відбиралися податківцями підчас розслідування злочинів, передбачених статтею 205 ККУ, будуть з'являтися в межах розслідування за статтею 205-1 ККУ.
Від цього потенційним фігурантам кримінальних справ легше не буде. При цьому податкова амністія на статтю 205-1 ККУ не поширюватиметься, якщо законопроект буде прийнятий у теперішньому вигляді.
Про те, що ретроспективна декриміналізація за проектом Закону не поширюватиметься на посадових осіб, засновників та просто осіб, причетних до діяльності платників податків-юридичних осіб, і говорити годі (див. пункт 2 цієї статті).
5. Передбачені законопроектом механізми, спрямовані на неможливість використання податкової амністії злочинцями та корупціонерами, насправді наражають на небезпеку представників бізнесу чи навіть пересічних громадян.
Так, згідно з пунктом 4 законопроекту об'єктами декларування не можуть бути, зокрема, доходи, майно, інші активи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення будь-якого злочину, крім злочинів щодо умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також злочинів щодо умисного ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Зрозуміло, що подібні обмеження покликані не допустити легалізації майна, набутого злочинним шляхом. І громадськістю подібні обмеження сприймаються, як правило, позитивно, бо нібито не дають можливості корупціонерам та іншим кримінальним елементам узаконити статки, набуті за рахунок чесних громадян.
Проте в Україні, як відомо, первинне нагромадження капіталів після повалення радянського ладу відбувалося різними способами. І далеко на завжди приватизація, участь у тендерах, забудова чи інша звичайна господарська діяльність провадилася виключно прозоро. В окремих (і подекуди - дуже в багатьох) випадках для збереження конкурентоспроможності підприємцям доводилося йти на порушення закону, і не лише податкового. Тобто, співучасниками корупційних та інших злочинів нерідко були звичайні громадяни.
На наш погляд, безглуздо тримати «дамоклів меч» на головами більшості найактивніших громадян України, які докладали чимало зусиль для розвитку економіки, нехай і не завжди в межах чинного законодавства. Проте відповідні ризики зберігаються, якщо податкову амністію буде реалізовано згідно з правилами, передбаченими законопроектом.
Давали хабар, аби виграти тендер, отримати ділянку під забудову тощо - виходить, здобули певне майно шляхом вчинення злочину. А на такі об'єкти спеціальне декларування не поширюватиметься. При цьому не застосовуватиметься також і звільнення від відповідальності за несплату податків. Фактично, це є справедливим, мабуть, щодо більшості активів українських громадян.
Отже, якщо правоохоронці, дізнавшись про наявність у вас певного майна, відображеного в спеціальній декларації, розпочнуть перевірку щодо вашої причетності до вчинення певного злочину, не пов'язаного з ухиленням від оподаткування - це може закінчитися не лише вироком щодо конкретного діяння, а також і покаранням за несплату податків.
В чому ж полягатиме амністія?
До того ж, подібний підхід прирівнює найвищих топ-корупціонерів до сільського вчителя чи лікаря, які взяли хабар і хочуть легалізувати відповідні кошти. Заборона на податкову амністію за змістом законопроекту поширюється на всі активи, здобуті внаслідок злочину, незалежно від ступеню його суспільної небезпеки, особи злочинця тощо.
Годі й сподіватися, що правоохоронні органи, отримавши інформацію про наявність у громадян певного майна, не зацікавляться ймовірним порушенням під час набуття такого майна іншого, крім податкового законодавства.
До того ж, подібні факти цілком можуть виявитися під час розслідування діянь осіб, що виконували функції держави і на яких податкова амністія не поширюється, якщо відповідні об'єкти отримані впродовж перебування на державних посадах (підпункт «б» пункту 4 законопроекту). Адже можливі корупційні правопорушення майже завжди вчиняються в інтересах інших осіб, які не є державними посадовцями. І розкриття злочину корупціонера має встановити також і осіб, в інтересах яких певний корупціонер діяв. У такому разі громадянин, що змушений був контактувати з корупціонером, також може бути визнаний співучасником корупційного злочину, а відтак, може позбутися усіх переваг податкової амністії.
Отже, не звільнивши громадян від відповідальності за кримінальні правопорушення, вчинені під час набуття об'єктів декларування, не варто сподіватися на те, що ці громадяни кинуться негайно декларувати усе набуте ними майно.
Ніхто не каже про те, що податкова амністія має використовуватися для легалізації доходів від наркоторгівлі чи викрадення людей. Проте ретроспективна декриміналізація всіх господарських злочинів, а також усіх посадових злочинів в частині причетності до них звичайних громадян, є, на наш погляд, необхідними умовами для податкової амністії.
6. Пропонованіі законопроектом механізми запобігання легалізації майна корупційного походження є неефективними і можуть бути використані для політичного тиску і зведення особистих рахунків.
Як визначено підпунктом «б» пункту 4 законопроекту, об'єктами декларування не можуть бути доходи, майно, інші активи, отримані (набуті) особами, що займають або займали посади, яким відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” або іншого закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, якщо вони отримані (набуті) або право на їх отримання (набуття) виникло під час перебування особи на відповідній посаді.
Тобто, за задумом авторів законопроекту, не можна амністувати майно, набуте державними посадовцями під час їх перебування на посаді. Мабуть, презюмується те, що такі особи не могли отримати жодних інших доходів, крім тих, що виплачувалися їм державою.
Відразу ж постає питання про долю тих доходів, які отримані внаслідок не забороненого сумісництва - тієї таки творчої, наукової діяльності тощо. Як бути, коли посадовець приховав доходи від продажу власноруч намальованих картин, наприклад? Законопроект про творчу діяльність ніби й згадує, але не містить норми про те, що відповідні об'єкти можна задекларувати.
Подібну прогалину, звісно, можна виправити редагуванням тексту законопроекту. Проте залишаються й інші проблеми.
Найголовніша - чи зможе запропонований законопроекті механізм справді запобігти легалізації корупційних статків?
Адже відповідні активи можна задекларувати від імені інших осіб - родичів, а то і геть формально непричетних до посадовців людей. Як у цьому разі контролюючі органи виявлятимуть, що справжнім бенефіціаром задекларованих активів є посадовець? Адже особа не повинна в спеціальній декларації вказувати джерело походження об'єкту декларування.
Також можна вказати, що відповідне майно було набуте не в період перебування на посаді. А достеменно встановити дату набуття таких активів, як грошові кошти, майже неможливо.
Тобто, ймовірніше за все, корупціонери, які захочуть легалізувати належні їм активи, зможуть це зробити.
Проте в окремих випадках правоохоронці зможуть тероризувати тих, хто є неприхильним до влади чи просто з метою одержання особистих вигод для себе. В такому разі можливі розслідування до результату, швидше за все, не призведуть, але тиск створять і нерви окремими громадянам попсують.
Крім того, розслідування можливої причетності об'єктів декларування до посадовців може використовуватися також і для тиску на звичайних громадян, яких звинувачуватимуть у тому, що вони насправді не могли отримувати таких доходів, і задекларували нібито щось чуже.
Головна ж проблема розглядуваного механізму, на наш погляд, у неможливості забезпечити його невибіркове застосування. Фізично у правоохоронців забракне часу і ресурсів, аби належно фільтрувати об'єкти декларування на предмет причетності чиновників до відповідних активів. На практиці це може перетворитися на банальні корупційні механізми, коли щодо великих сум задекларованих об'єктів доведеться просто «домовлятися» з контролюючими органами. Тобто, запровадження податкової амністії у запропонованому вигляді може лише збільшити корупційні ризики.
7. Передбачений законопроектом механізм узгодження суми податкових зобов'язань щодо об'єктів, які підлягають спеціальному декларуванню, створює додаткові корупційні ризики для всіх осіб, що спробують скористатися запропонованою амністією.
Як випливає з пункту 12 законопроекту, декларант самостійно визначає податкове зобов'язання в спеціальній декларації. Визначене, згідно з цим підрозділом, податкове зобов'язання може бути перевірене контролюючим органом, в межах повноважень, визначених цим Кодексом з урахуванням особливостей, встановлених цим підрозділом. Зокрема, контролюючий орган має право залучати суб'єктів оціночної діяльності для проведення оцінки активів на дату їх набуття декларантом згідно з документами, задекларованих в спеціальній декларації, та визначати суму податкового зобов'язання декларанта на підставі такої оцінки. В цьому випадку контролюючий орган приймає податкове повідомлення-рішення у встановленому цим Кодексом порядку.
Також планується надати контролюючому органові право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку сум податкових зобов'язань декларанта, визначених у спеціальній декларації не пізніше 180 календарних днів з дня, що настає за останнім днем строку, встановленого для подання спеціальних декларацій. У випадку, якщо протягом цього терміну контролюючий орган не винесе податкове повідомлення-рішення у порядку та на підставах, визначених у пункті 14 цього підрозділу, податкове зобов'язання, визначене декларантом в спеціальній декларації, вважається узгодженим та перегляду не підлягає.
При цьому контролюючий орган має право запрошувати декларанта для надання письмових та/або усних пояснень щодо відомостей, зазначених у спеціальній декларації, і декларант зобов'язаний з'являтися для надання відповідних пояснень (пункт 13 законопроекту).
Наслідки недотримання відповідної процедури вкрай тяжкі для декларанта - якщо декларант не надає до контролюючого органу документи, що підтверджують вартість об'єктів декларування, або без поважних причин повторно не з'являється на письмове запрошення контролюючого органу - відомості, зазначені в спеціальній декларації, щодо яких направлявся запит або запрошення контролюючого органу, вважаються недостовірною інформацією (підпункт 13.3 проекту Закону).
Наведені положення законопроекту фактично прирікають громадян на спілкування з контролюючими органами під час податкової амністії. А безпосередня взаємодія з податківцями - це саме те, що найбільше докучає платникам податків. Саме на зменшення спілкування з податківцями спрямовані перспективні податкові реформи у більшості країн світу. І це зрозуміло - адже саме під час такого спілкування виникають найбільші ризики корупції і тиску на платників податків.
До того ж питання, які підлягають розгляду підчас узгодження податкових зобов'язань в межах процедури спеціального декларування, є надто неоднозначними.
Насамперед, багато суперечок може виникнути щодо встановлення дійсної вартості задекларованого майна на дату його набуття, особливо коли таке набуття відбулося багато років тому. Очевидно, що в багатьох випадках спори щодо вартості таких об'єктів перейдуть до судів, причому доля таких спорів буде цілком залежати від даних оцінки майна. А це, як ми розуміємо, реальні корупційні ризики. Чи достатньо компетенції мають вітчизняні ліцензовані суб'єкти оцінки щодо іноземних об'єктів?
Також чимало проблем може виникнути із фактичною ідентифікацією цінного рухомого майна, наприклад, ювелірних виробів, хутра тощо. Як можна достеменно встановити, кому справді належить таке майно і чи не включено до декларацій відразу декількох осіб із метою створення підґрунтя для легалізації коштів, що будуть отримання в подальшому?
Не регулює законопроект і випадки, коли певні активи були набуті за рахунок частково прихованих, а частково легальних доходів.
У пункті 6 проекту Закону зазначено, що базою оподаткування для об'єктів декларування-валютних цінностей є грошова вартість відповідного об'єкта. У випадку, якщо така грошова вартість визначена у іноземній валюті, вартість таких валютних цінностей перераховується у гривні за офіційним курсом національної валюти до відповідного виду валютних цінностей, визначеним Національним банком України на 1 січня 2020 року, та зазначається у спеціальній декларації у гривнях.
Базою оподаткування для інших об'єктів, у тому числі нерухомості, є вартість відповідного об'єкта, за якою він був набутий (отриманий) декларантом згідно з документами, що засвідчують факт набуття чи отримання такого об'єкта.
Отже, законопроект імперативно визначає, що база оподаткування, тобто сума, з якої потрібно буде сплатити пільгову ставку податку, - це вартість об'єкта декларування в цілому. Проте окремі об'єкти (та ж таки нерухомість) можуть бути набуті за рахунок доходів, отриманих із різних джерел, як легальних, так і цілком злочинних, причому як із оподаткуванням, так і без такого.
За змістом законопроекту виходить, що в будь-якому разі податок доведеться сплатити з цілої вартості об'єкту, незважаючи на те, що з частини витрачених на нього доходів податок раніше було сплачено. Тобто, може виникати повторне оподаткування тих самих доходів, що порушує принципи оподаткування і є вкрай несправедливим.
Також незрозуміло, чи буде отримана амністія в тому разі, якщо вартість певного об'єкту частково сформована за рахунок доходів, одержаних злочинним шляхом. За загальним правилом законопроект, як ми вже зазначали, не передбачає можливості звільнення від відповідальності за набуття активів унаслідок вчинення злочинів, не пов'язаних із оподаткуванням. Отже, відповідний актив у цілому не зможе претендувати на амністію.
Теоретично можна було би передбачити, що декларант може вказати частку доходів у вартості певного об'єкту, яку він має намір амністувати.
Проте як перевірити достовірність цієї інформації, особливо зважаючи на те, що джерела отримання доходів декларанти зазначати не зобов'язані?
На всі ці питання законопроект не відповідає.
Крім того, згідно з підпунктом «г» пункту 4 законопроекту не можуть бути об'єктом декларування об'єкти оподаткування, щодо яких контролюючим органом отримана недостовірна інформація від декларанта. Законопроект не розкриває, в яких саме випадках відповідна інформація може бути визнана недостовірною. Норма підпункту 13.3 проекту Закону (не підтвердження наданої інформації під час перевірки контролюючого органу) - лише один із таких випадків, який не є вичерпним. Отже, оцінювати достовірність інформації про задекларовані об'єкти податківці будуть на власний розсуд.
І це при тому, що законопроект не визначає чітких вимог для опису об'єкта декларування. Зазначено лише, що в спеціальній декларації, зокрема, наводяться відомості про об'єкти декларування в обсязі, достатньому для ідентифікації кожного з них, зокрема, найменування банку, на рахунках якого зберігаються валютні цінності, зазначення адреси місцезнаходження або місце зберігання майна тощо (пункт 5 законопроекту). А що це за обсяг, достатній для ідентифікації, знову таки будуть визначати податківці.
8. Зі змісту законопроекту вбачається, що він спрямований на створення передумов для запровадження в Україні в подальшому непрямих методів контролю за доходами та витратами всіх без винятку громадян.
Про це свідчить пункт 11 законопроекту, відповідно до якого фізичні особи, що не скористалися спеціальним декларуванням, та набули станом на 1 січня 2020 року повноліття вважаються такими, що підтвердили станом на 1 січня 2020 року незадекларовані доходи відповідних попередніх податкових періодів на загальну суму 300000 гривень. Для цілей оподаткування вважається, що декларант має незадекларовані доходи в зазначеному розмірі в грошовій формі і національній валюті, або набув за їх рахунок відповідні активи. Такі доходи вважаються амністованими без будь-яких додаткових умов. Сплата податків за такими доходами не вимагається. Податкова перевірка щодо джерел отримання Декларантом таких доходів не проводиться.
З якого дива такий подарунок від держави громадянам, які не просили про це?
На наш погляд, єдиним логічним поясненням розглядуваної норми є прагнення встановити в подальшому непрямі методи контролю за правильністю обчислення і сплати податків. Йдеться про те, що доходи громадян будуть оцінювати не лише виходячи з відомих контролюючим органам джерел, а й за розміром фактичних витрат платників податку.
Проте в українських реаліях застосування контролюючими органами непрямих методів перетвориться на черговий механізм тиску держави на громадян, особливо з урахуванням нереформованих правоохоронних та контролюючих органів.
Вочевидь, саме тому автори законопроекту не наважилися одним законом відразу встановити норми і щодо податкової амністії, і щодо запровадження непрямих методів, бо усвідомлюють - такий законопроект буде вкрай непопулярним у народі і може зашкодити політичним рейтингам. А от після закінчення всіх виборів, у тому числі місцевих, питання рейтингів буде другорядним, а отже, можна буде вживати і непопулярні заходи. А підґрунтя для цього уже буде підготовлено - хто не подав спеціальні декларації, буде вважатися таким, що має 300 тисяч гривень. Якщо витрачатиме більше - платитиме додаткові податки, бо контролюючі органи встановлять перевищення витрат над доходами.
Отже, фактично законопроект спрямований на подальше запровадження репресивних механізмів щодо платників податків, включаючи пересічних громадян.
9. Передбачена проектом Закону процедура спеціального декларування вимагає від платників розкриття масиву інформації, проте в українських реаліях не існує гарантій щодо невикористання такої інформації проти самих декларантів.
Певна річ, законопроект містить норму, яка покликана запобігти неналежному використанню інформації, зібраної контролюючими органами в процесі податкової амністії. Згідно з абзацом другим пункту 19 проекту Закону відомості, що містяться в податкових деклараціях та доданих документах, що подані згідно з цим підрозділом, є конфіденційною інформацією та не підлягають розголошенню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, його посадовими особами без письмової згоди такого суб'єкта. За розголошення такої інформації, а також використання такої інформації на свою користь чи на користь третіх осіб, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Але ж ми розуміємо, що це все теорія. Загальновідомо, що українські бази даних нерідко є предметом торгівлі на ринках. Чому інформація щодо спеціального декларування буде винятком? Не важко уявити негативні наслідки для громадян, які задекларують значні активи, якщо відповідні дані потраплять до рук представників кримінального світу.
Крім того, зібрану інформацію можуть використати самі податківці, визначивши на підставі цих даних тих громадян, які мають чим поділитися.
Адже передбачені законопроектом звільнення від відповідальності за несплату податку з доходів фізичних осіб поширюється виключно на задекларовані громадянами об'єкти, що безпосередньо випливає з пункту 17 законопроекту. Водночас, ніщо не завадить контролюючим органом підозрювати платників податків у тому, що зазначене такими платникам в спеціальній декларації майно - це не все, що мають такі громадяни.
Чому б не провести щодо таких громадян додаткові податкові перевірки, не пов'язані з процедурою спеціального декларування? Раптом щось виявиться?
Отже, розкриття платниками податків інформації стосовно своїх активів, і зокрема, місця їх знаходження, що передбачено законопроектом, може наразити громадян на додаткову небезпеку недобросовісного і навіть злочинного використання такої інформації.
10. Основною ж вадою запропонованого проекту Закону є те, що він жодним чином не пов'язаний із усуненням тих причини, які раніше сприяли масовому ухиленню українців від сплати податків.
Річ у тім, що проводити будь-яку податкову амністію безглуздо в тому разі, якщо наступного дня після її завершення діятимуть ті самі норми та звичаєві правила, які створювали передумови для непрозорих дій у минулому.
До того чи одночасно з тим, як проводити амністію капіталів (якої, безперечно, вкрай потребує українське суспільство), пнеобхідно проаналізувати всі причини, що спонукали громадян до протиправної поведінки, і створити нові правила, яких можна буде дотримуватися без ризику банкрутства чи зубожіння, і які при цьому відповідали би уявленню активної частини населення про справедливість.
І лише після цього можна розраховувати на те, що податкова амністія в Україні буде здійснена успішно, і другої спроби (яка вкрай небажана!) не знадобиться.
Водночас, розглядуваний законопроект цим вимогам не відповідає.
Підсумовуючи, можна сказати, що ризики для громадян, які наважаться скористатися зі спеціального декларування в тому вигляді, як його пропонує проект Закону, є надто високими. Ці ризики мають системний характер і пов'язані один із одним, а отже, цілком їх уникнути, швидше за все, не вдасться.
https://jurliga.ligazakon.net/news/122757_zakon-o-nalogovom-kompromisse-vstupaet-v-silu-17-yanvarya |
Наведені системні недоліки законопроекту наводять на думку про те, що підчас його підготовки не було належним чином ураховано досвід податкового компромісу, який мав місце в Україні у 2015 році відповідно до Закону України від 25.12.14 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (набув чинності 17.01.15).
Ті норми надавали можливість звільнення від відповідальності платників ПДВ і податку на прибуток-юридичних осіб у разі сплати ними частини суми податкових зобов'язань, що були приховані ними раніше.
Проте і тоді не було забезпечено амністії за всіма видами податків і за всіма можливими випадками кримінального переслідування осіб, які погодилися на податковий компроміс. Саме ці причини призвели до того, що результати застосування податкового компромісу 2015 року були визнані невдалими.
Водночас, зміст проекту Закону засвідчує те, що його автори наступають вдруге на ті самі граблі.
Показавши державі свої статки і зізнавшись у тому, що вони раніше не були оподатковані, громадяни ризикують бути притягненими до відповідальності за інші діяння, які жодним чином не амністовані: до кримінальної відповідальності в зв'язку з ухиленням від оподаткування через юридичних осіб; за несплату інших податків, крім податку з доходів фізичних осіб; за інші злочини, не пов'язані з оподаткуванням; за можливу недостовірну інформацію в спеціальних деклараціях і пов'язане із цим ненадання амністії тощо.
І це надто великі ризики порівняно з тим, що можуть отримати громадяни натомість.
З урахуванням викладеного видається, що проект Закону не лише не може бути рекомендований до розгляду Верховною Радою України, але й не годиться для доопрацювання.
Проте будь-яка критика є неконструктивною, якщо не пропонувати варіантів розв'язання проблеми.
На нашу думку, в українських умовах хибною є сама концепція передбаченої законопроектом податкової амністії, заснована на обов'язку громадян добровільно розкрити перед контролюючими та/або правоохоронними органами всі свої попередні провини. Більшість громадян на це ніколи не наважаться через недовіру до правоохоронної системи, і високі рівні довіри до Президента України чи Верховної Ради цьому не зарадять.
Недовіра до правоохоронних органів в Україні є тотальною, і на подолання цього явища знадобиться не один рік плідної роботи всієї системи правоохоронних органів, причому впродовж усього цього періоду повинна зберігатися нейтральність правоохоронців до бізнесу та решти звичайних громадян, відсутність жодного тиску на останніх.
Проте такі умови є майже недосяжними, особливо в тому разі, коли у правоохоронців зберігатимуться з однієї сторони, невисокі зарплати, а з іншої - спокуси щодо використання посадового становища в особистих цілях.
Причому що більше відповідних спокус, то менше ймовірність успішного реформування правоохоронної системи.
Відповідно, для перетворення правоохоронної системи на органи для покарання злочинців, а не для жахання бізнесу, важливо якомога зменшити загальний обсяг справ, які потенційно можуть перебувати в провадженні відповідних органів. Іншими словами, що менше у правоохоронців буде приводів для тиску на бізнес, то швидше відбудеться очищення правоохоронних структур від тих людей, які розглядають перебування в таких органах як спосіб заробітку.
Тому податкова амністія в Україні має бути спрямована на всіляке зменшення підґрунтя для зловживань з боку правоохоронних структур і на побудову справедливих і економічно обґрунтованих податкових відносин, а не на наповнення державного бюджету та на створення передумов для подальшого посилення податкового контролю.
Концепція податкової амністії
З урахуванням викладеного, можна сформулювати такі базові вимоги до концепції податкової амністії в Україні.
1. Податкова амністія має бути частиною загальної амністії капіталів. Своєю чергою, амністія капіталів має поширюватися на всі правовідносини, що мали місце в процесі формування будь-яких активів фізичних і юридичних осіб. Держава має відмовитися від будь-яких юридичних претензій до приватизації, до діяльності бізнесу, до тендерів тощо.
Відповідно, амністія капіталів має передбачати ретроспективну декриміналізацію всіх злочинів, пов'язаних із набуттям амністованих активів, за винятком тих, що стосуються тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, життя, здоров'я та волі особи, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, приватної власності, а також вчинених у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Усі провадження кримінальні провадження, що були відкриті до певної дати у злочинах, що підлягають декриміналізації, повинні бути закриті.
Масштабна ретроспективна декриміналізація сприятиме тому, що новостворювані правоохоронні органи (такі, як майбутнє Бюро фінансових розслідувань) не будуть захаращені розглядом величезного масиву попередніх проваджень і зможуть справді концентруватися на поточних правопорушеннях і аналітичній роботі, як це декларується реформаторами. І основне - у правоохоронців не буде багато спокус «заробити» на бізнесі за рахунок тиску в старих справах.
Також держава повинна визнати правомірними і відмовитися від права оскаржувати будь-які адміністративні акти та будь-які правочини, за результатами яких громадяни набули належні їм активи.
2. Податкова амністія має поширюватися на всі грошові зобов'язання в розумінні Податкового кодексу України, які з будь-яких причин не були визначені та/або сплачені будь-якими платниками податків в Україні станом на певну дату.
3. Податкова амністія має передбачати безумовне звільнення від фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності за всі правопорушення, пов'язані із податковими правовідносинами.
4. Податкова амністія повинна поширюватися на всі активи, що зареєстровані у державних реєстрах України на певну дату, зокрема, на все нерухоме майно, транспортні засоби тощо. Причому не повинна висуватися вимога щодо внесення такого майна до будь-яких декларацій. Амністія на всі подібні активи повинна надаватися автоматично з моменту набрання чинності відповідним законом.
Така амністія має поширюватися і на фізичних, і на юридичних осіб.
5. Податкова амністія повинна бути безоплатною, крім: 1) декларування готівкових коштів без внесення їх на банківський рахунок шляхом депонування готівки на зберіганні в банківських сейфах до моменту закінчення строку декларування готівки; 2) декларування майна, не внесеного до будь-яких офіційних реєстрів в Україні (наприклад, іноземних активів). У цьому разі розмір одноразового сукупного податкового платежу має становити не більше 2 % від вартості об'єкту декларування.
6. Податкова амністія має передбачати погашення усіх грошових зобов'язань платників податків, які були визначені контролюючими органами і не були узгоджені в установленому порядку на певну дату. Це значно знизить навантаження на суди, що розглядають податкові спори, і зрештою, дасть їм змогу формувати практику в актуальних справах, а не щодо питань кількарічної давнини.
При цьому наголошуємо, що 97 % погашених податкових зобов'язань - це добровільна сплата податків. Отже, втрата «потенційних» надходжень від того, що буде списано в межах податкової амністії, не буде відчутною для бюджету. Натомість контролюючі органи зможуть сконцентруватися на поточних правовідносинах, що є більш важливим.
7. Податкова амністія має передбачати механізм запобігання легалізації статків тих осіб, які мали змогу вплинути на перебіг подій в українському суспільстві, встановивши прозорі та справедливі правила гри, але не зробили цього.
Йдеться про найвищих посадовців. Решта українських громадян - і тих, що працювали в бізнесі, і тих, що перебували не державній службі - лише пристосовувалися до тих умов, які створювалися можновладцями.
Тому переслідувати осіб, які могли обирати лише між убогим існуванням і порушення закону, не варто. До того ж, це не буде ефективним з огляду на величезну кількість можливих правопорушень і неможливість забезпечити їх якісне і невибіркове відпрацювання.
Натомість варто сконцентруватися на розслідуванні діянь тих посадовців, які справді мали змогу і повинні були задавати тренд у встановленні верховенства права в Україні. Їх небагато - це перші особи органів державної влади, можливо, їх заступники, народі депутати та судді.
Притягнути їх до відповідальності цілком реально, оскільки будь-які зволікання з розслідуванням у цьому разі кидатимуться в очі.
Варто передбачити, що передбачена амністією капіталів ретроспективна декриміналізація не поширюється на вичерпне коло суб'єктів, зазначених вище. Щодо цих осіб, на відміну від решти громадян, може бути ухвалений вирок за вчинення діянь, що мали місце до проведення амністії капіталів. Кримінальні провадження за епізодами, де фігурантами є відповідні особи, можна виділити в окремі провадження і продовжити їх розслідування.
8. Податкова амністія має супроводжуватися запровадженням механізмів, що дозволять стабілізувати поточні надходження до державного бюджету без посилення тиску на бізнес.
На наш погляд, таким механізмом може стати не певний період сплата заздалегідь узгодженої для кожного платника податків сукупної суми податкових зобов'язань.
Не є секретом, що і зараз контролюючі органи орієнтуються на показники сукупного податкового навантаження з певного підприємства певної галузі. Якщо загальна сума надходжень від окремого платника податків є меншою від певного розміру, до цього платника починають вживатися певні заходи.
Не бачимо значних перешкод для формалізації цього правила. Можна встановити, що сплата платником податків певної суми від його загального обороту протягом певного часу означає остаточне узгодження і погашення всіх податкових зобов'язань такого платника за відповідні податкові період. В такому разі будь-які податкові перевірки щодо такого платника не можуть бути проведені. При цьому податкова звітність з усіх видів податків продовжує подаватися, але не перевіряється в тому разі, якщо розмір надходжень від платника відповідає заздалегідь узгодженій сумі.
Іншими словами: сплатив узгоджену суму - вільний від будь-яких зобов'язань перед бюджетом.
При цьому право вибору на застосування відповідної моделі взаємин з бюджетом потрібно залишити платникові податків. Хочеш уникнути будь-якого спілкування з податківцями - тримай рівень загального податкового навантаження, і жодних претензій до тебе не буде. Впевнений, що це тобі не потрібно, а перед податківцями нема що ховати - будь-ласка, визначай розмір своїх податк?вих зобов'язань окремо за кожним видом податку на підставі поточних податкових декларацій. Але в такому разі від податкових перевірок ніхто не гарантований.
Така система і може бути «єдиним податком для всіх», про який заявляли представники чинної влади.
Докладніше про окреслений механізм узгодження сукупного обсягу податкових зобов'язань і особливості його можливого застосування, а також про інші ідеї щодо амністії капіталів читайте в попередньому матеріалі «Роздуми про амністію капіталів: хто винен і що робити?»
Паралельно із запровадженням наведеної системи погашення податкових зобов'язань потрібно розробляти і приймати прозорі та однакові для всіх норми щодо функціонування податкової системи. Лише в такому разі податкова амністія в Україні може виявитися успішною.
Антон Поляничко, адвокат АО «ЛНМ»
