Моральные проступки не могут быть основанием для дисциплинарной ответственности - судья ОАСК Руслан Арсирий

Судья откровенно рассказал ЮРЛІГЕ об отношении к специальным правилам этичного поведения, применении ответственности к адвокату, рамкам приличного поведения в соцсетях и недоразумении с ВККС
2.07.2019, 10:00
601
0

Материал публикуется на языке оригинала

Окружний адміністративний суд міста Києва все частіше дає приводи для гучних обговорень ухвалених ним рішень, які викликають багато питань у суспільства. Остання справа, яка викликала резонанс, стосувалась скасування перейменування проспектів Московського  та Генерала Ватутіна. Довго обговорювали і скасування судом націоналізації ПриватБанку. Відповідні постанови суду було ухвалено через порушення процедури прийняття суб'єктами владних повноважень оскаржуваних рішень. Через недотримання процедури було скасовано і минулі ціни на газ. Юрисдикція ОАСК визначена Кодексом адміністративного судочинства: виключно ОАСК має повноваження щодо розгляду спорів з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, спорів щодо анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про її заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) тощо. Отже, маючи виключні повноваження з розгляду спорів з політичною складовою, ОАСК і далі служитиме ньюзмейкером політичного порядку денного. Негативно про ОАСК згадують не лише в ключі ухвалених рішень. Зараз триває процес кваліфікаційного оцінювання всіх суддів України, і вважається, що судді ОАСК уникають відвідин ВККС для проходження цієї процедури. Крім політичних спорів, судді ОАСК розглядають й інші адміністративні спори за відповідною територіальною юрисдикцією та проводять заходи для професійної спільноти. Зокрема, у травні в ОАСК відбувся семінар «Етика у відносинах суддів та адвокатів», який дав змогу учасникам обмінятись думками щодо етичної взаємодії у судовому процесі. Оскільки тема етичної поведінки в правовій спільноті залишається актуальною, та, можливо, буде врегульована новою владою, ЮРЛІГА вирішила поспілкуватися з цього приводу із суддею ОАСК Русланом Арсірієм. Говорили про етику адвокатів, суддів, відповідальність за порушення етичних кодексів, загальнолюдську мораль і причини непорозумінь із ВККС.

- Пане Руслане, нещодавно до Правил адвокатської етики було повернуто принцип чесності та добропорядної репутації. Як Ви ставитесь до цього з огляду на можливість притягнення адвокатів до відповідальності за порушення етики?

https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/185747_v-pravila-advokatsko-etiki-vvedeno-printsip-chesnost-ta-dobroporyadnost

- Варто зазначити, що мораль не регулюється нормами права, а отже, по суті, притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення моральних норм (етичної поведінки) - це нонсенс. Етика - наука, що вивчає мораль, суспільні норми поведінки та звичаї. Хибною є думка про те, що етика регулює норми моралі, адже вона їх лише вивчає. Загалом, пересічний громадянин використовує норми моралі при взаємодії в суспільстві з іншими людьми як дороговказ, виходячи із суспільної думки, виховання та власного досвіду. За порушення таких норм не настає відповідальність, а можливий лише осуд суспільства. Однак якщо ми говоримо про адвокатів, суддів, прокурорів та деякі інші суспільно важливі професії, то ситуація така. Для представників цих професій порушення норм моралі, які стосуються їх професійної діяльності, можуть мати негативні наслідки - як процесуальні (в конкретних справах), так і в цілому такі, що можуть негативно позначитись на довірі до професії. Бажання підсилити довіру до професії наштовхнуло спільноту фахівців юридичних професій (зокрема, і адвокатів) взяти на себе додаткові зобов'язання перед суспільством за визначення деяких моральних норм як обов'язкових та закріплення їх відповідним кодексом. При цьому за порушення Правил адвокатської етики, наприклад, до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність. Існування такого порядку підтверджувалось також і рішеннями З'їзду, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України. Якщо певна професійна спільнота вирішила для себе унормувати етичні принципи і це має позитивний ефект, то мабуть, це варто зробити.

Моральні проступки не можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності і мають бути відокремлені від норм права, що встановлюють юридичну відповідальність. Адже мораль - досить змінна складова суспільного буття

Однак особисто моя точка зору полягає в тому, що моральні проступки не можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності. У будь-якому разі, вони мають бути відокремлені від норм права, що встановлюють юридичну відповідальність. Адже мораль - досить змінна складова суспільного буття. І те, що вчора засуджувалось у суспільстві, вже сьогодні може мати протилежний ефект. Наприклад, ми всі пам'ятаємо ставлення до одностатевих шлюбів приблизно 10 років тому. Однак сьогодні, відповідно до теперішніх етичних норм, ми повинні толерантно ставитись до такого явища в суспільстві. Подібних прикладів багато, і жоден з них не має документального закріплення, а лише формується та в подальшому існує в свідомості громадян.

Руслан Арсірій

- Чи є, на Вашу думку, порушенням етики "процесуальні диверсії" - виведене судовою реформою в кодексах "зловживання процесуальними правами". Як судді це визначають та які заходи протидії застосовують?

- Зловживання процесуальними правами - не рідкість, однак це жодним чином не стосується порушення етичних норм. Як правило, це заздалегідь продумана та скоординована поведінка одного чи декількох представників сторони у справі для затягування або зриву процесу, із застосуванням як правових, так і суто провокативних дій, а в окремих випадках - навіть кримінальних. Змінами до Кодексу адміністративного судочинства України у 2017 році було визначено перелік дій, які можуть трактуватись судом як зловживання процесуальними правами, передбачено заходи протидії та види відповідальності за їх зловживання. Зокрема, суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Стаття 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, передбачає право суду покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору. Також за зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству статтею 149 КАС України передбачено штраф у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму, при цьому інші заходи процесуального примусу за такі протиправні дії не передбачаються. А в разі повторного вчинення таких дій/бездіяльності сума штрафу становить від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму [від 2007 до 20 070 грн - актуальний розмір прожиткового мінімуму ви завжди можете дізнатись в модулі "Довідники" ІПС ЛІГА:ЗАКОН]. Як бачите, мова не йде про моральні норми. Питання зловживання правами врегульовані нормами права. У той же час у свідомості громадян такі дії не завжди знаходять негативну оцінку. Час від часу суспільна думка навколо деяких судових процесів формується таким чином, що свідомі дії учасників спрямовані на демонстрацію явної зневаги до суду та до суспільства або окремих громадян трактуються як боротьба за права проти свавілля.

- Які у суддів є важелі впливу на адвокатів, що порушують правила етики. Чим це регулюється?

- Цікаве і досить актуальне питання. Насправді, низка положень, які багато хто відносить до етичних норм поведінки, вже закріплені процесуальними кодексами. Зокрема, це стосується правил та обов'язків сторін процесу. Їх порушення має наслідки для сторони відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя може ініціювати дисциплінарне провадження щодо адвоката, який порушує етичний кодекс поза судовим процесом. За порушення у процесі суд може виносити окрему ухвалу

При цьому суддя, як і будь-який громадянин, може бути ініціатором дисциплінарного провадження щодо адвоката, який порушує етичний кодекс поза судовим процесом. Крім того, суду надано право виносити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (у тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності. Аналогічні статті містяться і в процесуальних кодексах. Така ухвала може стосуватися лише подій, які сталися під час розгляду справи. На щастя, випадків застосування таких заходів небагато.

- Як врегульовано правила поведінки суддів? Чи передбачена відповідальність суддів за порушення етики та яка саме?

Повторення норм про відповідальність в Кодексі суддівської етики призводить до змішування правового регулювання суспільних відносин.

- У 2013 було затверджено Кодекс суддівської етики. Це один із кодексів професійної етики, про який я згадував на початку нашої розмови. Детальне його вивчення свідчить про те, що низку його норм вже врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» або ж процесуальними законами. По суті, це дублювання вже законодавчо закріплених норм, за порушення яких передбачена відповідальність. Однак, я наголошую, що вона передбачена не Кодексом суддівської етики, а тими законами, в яких ці положення закріплені. Повторення їх у Кодексі призводить до змішування правового регулювання суспільних відносин.

- Чи є доцільним, на Вашу думку, прийняття єдиного етичного кодексу для адвокатів, суддів та прокурорів, над проектом якого працюють у Раді суддів?

У загальному етичному кодексі слід врахувати спілкування в соціальних мережах, спільне відвідування публічних заходів...

- Насправді, я вважаю, що сам по собі кодекс є досить умовним стримуючим фактором від прояву неповаги один до одного. Я не бачив проекту цього документа, не маю уявлення про його наповнення. Вважаю, що для його підготовки необхідно враховувати низку сукупних факторів, серед яких - спілкування в соціальних мережах, спільне відвідування публічних заходів тощо. Немає сенсу вносити до цього кодексу норми, що вже врегульовані процесуальними кодексами, законами, що визначають професійний статус, нормами законодавства про протидію корупції тощо. Доброчесній людині зрозуміло, що слід дотримуватися 10 заповідей, але включати заборону вбивства до етичного кодексу за наявності відповідної норми в Кримінальному кодексі навряд чи доцільно.

- Чи треба по-новому врегулювати правила виходу з конфлікту інтересів з огляду на захоплення соцмережами професійного життя ("дружба" зі стороною у Facebook, неформальне спілкування в соцмережах).

Більшу частину своїх «фейсбучних» друзів я особисто не знаю

- Наше життя на сьогодні повністю діджиталізоване і ми повинні зважати, що формат спілкування сучасної людини змінився. Однак існує багато спекуляцій стосовно конфлікту інтересів і дружби в соціальних мережах. Більшу частину своїх «фейсбучних» друзів я особисто не знаю, і я думаю, що для багатьох користувачів це є нормою. Так, я потенційно можу дискутувати з адвокатом з тих чи інших питань у соціальних мережах (саме для цього ж вони і створені). При цьому я не можу напевне знати, чи зустрінусь я з ним колись у судовому процесі чи поза ним. Я думаю, спеціально врегульовувати відносини в соціальних мережах не варто, більше того - це просто неосяжне завдання. Адже відразу виникнуть питання стосовно анонімності в соціальних мережах. На сучасному етапі достатньо просто керуватись здоровим глуздом та загальноприйнятими етичними нормами при спілкуванні онлайн.

- Чи необхідно врегулювати правила поведінки суддів, адвокатів у соцмережах і встановити конкретну відповідальність за можливий "підрив авторитету" судової влади та адвокатури саме в соцмережах?

- Можу ще раз наголосити, що, на мою думку, виховану людину відрізняє дотримання цивілізованого способу спілкування незалежно від обраного формату - реального чи віртуального. Однак важко визначитись, де закінчується, наприклад, наполегливість і здоровий сарказм, а де починається хамство та кепкування над особистістю… Комусь не подобаються висловлювання на адресу судді чи суду, які допускають на особистих сторінках у соціальних мережах публічні особи. А комусь здається, що суддя, коментуючи на власній сторінці події в державі, займається політикою. Вища рада правосуддя зазначає, що судді, які ухвалюють рішення іменем України при виконанні своїх обов'язків, повинні бути готовими до суспільного інтересу до них з боку суспільства та враховувати право інших осіб висловлювати свої оціночні судження стосовно здійснення правосуддя.

Спроби критики судових рішень у ЗМІ чи соціальних мережах є втручанням у здійснення правосуддя та відвертим підривом авторитету судової влади

- Тож, на думку цього органу, критика судових рішень в ЗМІ чи соціальних мережах - нормальне явище, з чим я абсолютно не погоджуюсь. Я переконаний, що такі спроби є нічим іншим як втручанням у здійснення правосуддя та відвертим підривом авторитету судової влади. З іншого боку, для того, щоб бути почутим у суспільстві, судді необхідно докласти значних зусиль та, фактично, стати професійним журналістом. А коли в медіапросторі на такого суддю починають звертати увагу, то одночасно виникають загрози для його власної свободи вираження поглядів.

- Чи регулюється Кодексом етики поведінка і відносини суддів з іншими органами судової влади: Вищою радою правосуддя, Вищою кваліфікаційною комісією суддів, Радою суддів України?

- Так, на членів вищезазначених органів поширюється Кодекс суддівської етики. Однак наскільки вони його дотримуються - це вже інше питання. Слід зазначити, що Рада суддів складається з діючих суддів, які продовжують здійснювати судочинство. ВРП, ВККС складаються з обраних (призначених) членів, для яких саме ця діяльність є основною (навіть якщо вони є суддями). Слід зазначити, що законодавець звільнив ВРП, ВККС від перевірки вмотивованості їх рішень, а оскарження їх рішень та дій, на відміну від інших державних органів, можливо тільки у Верховному Суді. Стадія касаційного оскарження за такими справами не передбачена. З іншого боку, будь-який відступ від порядку відносин судді та ВРП чи ВККС тягне за собою юридичні наслідки, аж до кримінальної відповідальності. Тому важко казати, що суди та ці органи працюють за єдиними нормами суспільної моралі.

- Як з точку зору етики пояснити повідомлення ВККС про те, що більшість суддів ОАСК (27 з 30) не з'явились на обов'язкове кваліфоцінювання, посилаючись на тимчасову непрацездатність?

ВККС, ВРП, РСУ, весь суддівський корпус складають немалий прошарок у суспільстві. Це дає змогу творити власну мораль, відмінну від загальнолюдської.

- Відповідаючи на це запитання, я б хотів звернутись до визначень. Коли ми говоримо про мораль та етичну поведінку, ми завжди це робимо з огляду на ту спільноту, яка визначає моральні норми. Якщо, наприклад, у певному селищі хтось звинуватив сусіда у невиконанні обіцянок та зневажливо поставився до його хвороби, це б викликало осуд суспільства. ВККС, ВРП, РСУ, весь суддівський корпус складають немалий прошарок у суспільстві. Це дає змогу творити власну мораль, відмінну від загальнолюдської. Я б не зосереджувався в цьому питанні лише на суддівській спільноті. Аналогічні процеси відбуваються і в інших сферах суспільного життя, як приклад можна навести політику. Прикро тільки те, що певна частина громадськості та численні «експерти» підтримують це розділення суспільства на групи, використовують окремі риси відносин для створення бар'єрів між соціальними групами. Це досить небезпечний процес, адже це може призвести до підміни або ж повного нівелювання загальнолюдських моральних цінностей.

Запитання ставила і підготувала Марина Ясинська, головна редакторка ЮРЛІГИ

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН
Связаться с редактором

Войдите, чтобы оставить комментарий
Рассылка новостей
Подписаться