Останнім часом сфера державної реєстрації юридичних осіб і ФОП є однією з що найбільш нестримно реформуються. За останні п'ять-шість років в Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон про держреєстрацію) більше 50 разів вносилися зміни, покликані спростити, здешевити і поліпшити процедуру держреєстрації підприємств. І певних успіхів на цьому грунті вдалося досягти. Приміром, в рейтингу Всесвітнього банку Doing business за критерієм "реєстрація підприємств" Україна піднялася з 134 місця в рейтингу 2010 року на 30 місце в рейтингу 2016 року.
Подальший прогрес в цьому напрямі вимагав нових змін, і що набула чинності з 1 січня 2016 року нова редакція Закону про держреєстрацію здавалася хорошою основною для цього. Але вже перша практика його тлумачення і застосування виявила, з одного боку, недоліки самого Закону, а з іншої - неготовність до деяких нововведень як державної системи держреєстрації, так і суспільства. Про ці нюанси правозастосування, які дещо псують в цілому позитивні враження від Закону про держреєстрацію, і піде мова в цій статті.
Нюанси місця реєстрації
Одним з головних нововведень нової редакції Закону про держреєстрацію стало збільшення числа осіб, здатних провести держреєстрацію юридичних осіб і ФОП. Тепер окрім державних реєстраторів Мінюсту, за якими зберігаються повноваження по реєстрації підприємств до 1 квітня 2016 року, право здійснення реєстрації юрособ і ФОП мають:
- виконкоми місцевих рад і держадміністрації;
- нотаріуси;
- акредитовані суб'єкти.
Таке розширення покликане спростити доступ бізнесу до процедур реєстрації і демонополізувати владу держреєстраторів. Але доки основну масу реєстрацій як і раніше проводять держреєстратори Мінюсту, і найближчим часом це навряд чи зміниться. Після 1 квітня вони, швидше за все, просто перейдуть "під крило" місцевих держадміністрацій, у будівлях яких багато хто з них знаходиться і тепер.
Інших же суб'єктів держреєстрації доки нові повноваження не особливо спокушають, оскільки для більшості з них витрати на підключення до баз Мінюсту і працевлаштування держреєстраторів не перевищують прибутків від покладеного їм адміністративного збору.
Так, приміром, нотаріуси мають право на отримання лише 60 % адміністративного зборуякий у більшості випадків складає 410 грн. (а за деякі реєстраційні дії і того менше). Ці прибутки потім ще і обкладаються НДФЛ і ЕСВ, сукупний розмір яких нині складає 40 %. У результаті, нотаріусам залишається досить скромна сума.
Акредитованими суб'єктами ж можуть бути тільки юридичні особи публічного права (тобто створені органами влади)що унеможливлює приватної ініціативи. При цьому в їх складі має бути не менше трьох держреєстраторів і вони повинні укласти договір страхування і договір з іншим суб'єктом держреєстрації.
Вважаємо, що для подальшої децентралізації процедури держреєстрації було б корисно збільшити відсоток адміністративного збору, який повинен залишатися у нотаріусів, і допустити можливість акредитації юридичних осіб частки права.
Є невеликі проблеми і з іншим архіважливим і корисним нововведенням - екстериторіальністю. Цей принцип передбачає можливість зареєструвати юрособу або ФОП або внести зміни в їх реєстраційні дані у будь-якого держреєстратора країни, а не тільки у того, що знаходиться за юридичною адресою юрособи (ФОП). Але доки наявні у держреєстраторів бази дозволяють проводити такі зміни тільки в межах окремого регіону (м. Києва або окремої області).
Хоча, звичайно, це вже прогрес в порівнянні із спробою впровадження принципу екстериторіальності, випробуваної Мінюстом минулого року. Тоді екстериторіальність на практиці обернулася лише можливістю подачі документів будь-якому держреєстраторові в межах обраних для експерименту регіонів. Рішення ж за результатами їх розгляду все одно приймав держреєстратор по місцю реєстрації юрособи (ФОП), що частенько не спрощувало і не прискорювало процедуру держреєстрації. Тепер держреєстратори можуть не лише приймати документи відносно усіх юрособ (ФОП) регіону (а в перспективі і усієї країни), але і вносити на їх основі дані в ЕГР.
Нюанси вартості держреєстрації
Найбільш неприємним для бізнесу нововведенням нової редакції Закону про держреєстрацію стало збільшення ставок адміністративного збору. Так, ставки збору за держреєстрацію змін в засновницькі документи юрособ виросли майже в 8 разів: з 60,90 грн. до 410 грн.! До того ж цю чималу суму реєстраційного збору тепер треба буде платити за реєстрацію будь-яких змін у відомостях про юрособу, що містяться в ЕГР, окрім зміни інформації про засоби зв'язку. Тобто навіть за зміну КВЭДов або назви органу управління юрособи теж треба платити.
Правда, серед реєстраторів доки немає єдиної думки відносно того, чи треба платити реєстраційний збір за внесення в ЕГР деяких відомостей (приміром, стосовно відособленого підрозділу або відносно переходу на роботу за модельним статутом). Адже серед документів, необхідних для внесення таких відомостей в ЕГР, немає документу про сплату адміністративного збору. Але враховуючи, що тепер держреєстратори самі зацікавлені в сплаті адміністративного збору (вони мають право на отримання винагороди у розмірі 10 % админсбора, сплаченого за проведені ними дії), є ризик, що платити доведеться за усі реєстраційні дії, окрім первинної реєстрації.
Трохи зросла також плата за отримання витягання ("витягу") з ЕГР (до 70 грн.) і за зміну ПІБ або місця проживання ФОП (до 140 грн.).
Втім, Законом про держреєстрацію передбачені певні можливості для економії: за держреєстрацію на підставі документів, поданих в електронному вигляді, стягуватиметься лише 75 % вищезгаданого адміністративного збору.
Відмітимо також, що за новими правилами платити реєстраційний збір треба по місцю здійснення реєстраційних дій, а не по місцю знаходження юрособи (ФОП), що пов'язано з реалізацією принципу екстериторіальності.
Нюанси термінів реєстрації
Нова редакція Закону про держреєстрацію (ст. 26) передбачає, що документи, подані для держреєстрації і проведення інших реєстраційних дій відносно юрособ і ФОП, мають бути розглянуті, а реєстраційні дії проведені впродовж 24 годин (без урахування вихідних і свят) після їх вступу.
Крім того, передбачена можливість прискореної реєстрації змін про юридичну особу і ФОП в ЕГР за 6 або за 2 години після подачі документів. Правда, в цьому випадку відповідно до вимог постанови КМУ від 25.12.2015 № 1133. треба буде заплатити адміністративний збір відповідно в двократному (820 грн.) або п'ятикратному (2040 грн.) розмірі.
При цьому скорочені терміни працюватимуть тільки для тих, хто подав документи в повній відповідності з вимогами законодавства. У іншому випадку можливе припинення розгляду документів або відмова в реєстрації змін.
Призупинення процедури розгляду документів можлива, зокрема, у разі подачі документів в неповному об'ємі, при неоплаті (неповній оплаті) адміністративного збору, невідповідності документів встановленим вимогам і в інших випадках, передбачених ст. 27 Закону про держреєстрацію. Розгляд документів припиняється на 15 календарних днів, про що заявникові повинні повідомити впродовж терміну, встановленого для держреєстрації змін. У разі усунення виявлених недоліків в зазначений термін процедура розгляду документів поновлюється. Якщо немає - реєстратор виносить ухвалу про відмову в держреєстрації.
Рішення про відмову в держреєстрації також може бути прийнято в інших випадках, передбачених ст. 28 Закону про держреєстрацію. Зокрема, якщо документи подані неуповноваженою особою; найменування юридичної особи не відповідає вимогам закону; є судове рішення про арешт корпоративних прав при подачі документів про зміну складу учасників юрособи і інше.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону про держреєстрацію у разі відмови в держреєстрації сплачений адміністративний збір не повертається. Враховуючи цю обставину і чималий розмір адміністративного збору, тепер над документами для держреєстрації і вибором держреєстратора варто працювати ще ретельніше.
Нюанси документального оформлення реєстрації
Але найбільше неприємних нюансів, які проявилися в ході реалізації нової редакції Закону про держреєстрацію, пов'язано з документальним оформленням цієї процедури. Так, відповідно до вимог ст. 17 Закону про держреєстрацію для реєстрації юридичної особи або внесення змін до його засновницьких документів віднині треба подавати не два, а один екземпляр такого засновницького документу (при внесенні змін - в новій редакції). Крім того, більше не треба подавати реєстраторові стару редакцію статуту.
Спочатку багато хто вважав, що реєстратор скануватиме цей один екземпляр, а потім віддавати його заявникові з відміткою про реєстрацію. При цьому актуальність діючої редакції статуту можна буде порівняти шляхом зіставлення поданої юрособою копії статуту тієї скан-копии, яка розміщена на сайті Мінюсту. Це зменшило б об'єм паперових документів, що знаходяться у держреєстраторів, і в той же час не особливо відбилося б на безпеці бізнесу (хоча, звичайно, провести експертизу достовірності підписів учасників на підставі наявних у реєстратора скан-копий документів було б неможливо).
Але на практиці усе вийшло не так. Реєстратори забирають собі поданий екземпляр, сканують його і не повертають. Другий же екземпляр так і залишається у заявника, без наявності на нім якої-небудь відмітки про держреєстрацію. У результаті, в умовах відсутності сайту, на якій була б розміщена відсканована версія статуту, зрозуміти, чи є цей екземпляр статуту зареєстрованим, автентичним і актуальним, стає проблематичним не лише для контрагентів юридичної особи, судів і держорганів, але і для нього самого. А тим часом для бізнесу важливими є не лише положення, відображені в ЕГР, але і інші відомості, що містяться в статуті (зокрема, відносно кворуму, повноважень органів управління, порядку скликання загальних зборів і інше).
У зв'язку з цим коштує хоч би тимчасово, до створення вищезгаданого сайту, повернути практику проставляння відмітки про реєстрацію і друк госрегистора на екземплярі статуту, поданому заявникомі відмітки на старому екземплярі статуту про його зміну. Після створення сайту, на якому будуть розміщені відскановані версії статуту, від цієї практики можна буде відмовитися. Але за умови, що на сайті будуть створені можливості для перегляду не лише діючою, але і попередніх версій статуту (на випадок, якщо суперечка виникне вже після зміни статуту).
Можна зробити висновок, що статути юридичних осіб виявилися мало не "за бортом" проведених змін. В усякому разі в затвердженій Мінюстом формі заяви про реєстрацію змін даних про юрособу в ЕГР навіть не передбачена можливість реєстрації інших змін в засновницькі документи, які відбиті в ЕГР. Таким чином, можливість внесення змін до статуту відносно кворуму (який, нагадаємо, знизився до більше 50 % за умови, що іншого не передбачено статутом), повноважень органів управління або порядку скликання загальних зборів без проведення інших змін, які відбиваються в ЕГР, стало неможливим.
Швидше за все, це усього лише помилка, допущена в ході спішної підготовки нових форм заяв, що прийшли на зміну реєстраційним карткам. Насправді про статути не забули. Навпаки, перехід на модельний статут або з модельного статуту ускладнили. Тепер для цього треба не лише подати заяву (раніше це була форма 6), але і відповідне рішення уповноваженого органу управління, а у випадку з переходом з модельного статуту на діяльність на підставі ухвалених документів - ще і екземпляр затвердженого статуту.
Залишається сподіватися, що ця і інші помилки і незручності, у тому числі не згадані в цій статті, незабаром будуть виправлені. А заразом - приведена у відповідність з вимогами нового законодавства база держреєстраторів.
ВИСНОВОК:
Нова редакція Закону про держреєстрацію, поза сумнівом, є кроком вперед на шляху реформування процедури реєстрації підприємств і створює передумови як мінімум для виведення України в лідери рейтингу Doing business за критерієм легкості відкриття бізнесу. Але для того, щоб ці зміни сприяли не лише руху України в рейтингах, але і забезпечували безпеку бізнесу і сприймалися суспільством, треба врахувати вищеописані проблеми і риски застосування нового Закону на практиці і якнайшвидше їх усунути.
Євгеній Даниленко,
к. ю. н., юрист
АБ "Letrado"
