У сучасній правовій державі інститут адвокатури відіграє роль не лише надавача правової допомоги, але й фундаментального гаранта дотримання прав людини у відносинах з державою. Ефективність виконання цієї функції напряму залежить від наявності та реального дотримання гарантій незалежності адвоката, серед яких центральне місце посідає захист від необґрунтованого втручання правоохоронних органів у професійну діяльність. Одним із найбільш чутливих та інвазивних методів такого втручання є проведення обшуку у житлі або робочому приміщенні адвоката.
Спираючись на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , Кримінального процесуального кодексу України (КПК), а також на актуальну судову практику Вищого антикорупційного суду (ВАКС) та Верховного Суду (ВС), ми проаналізуємо механізми захисту професійних прав адвокатів, процедурні особливості вилучення електронних носіїв інформації, роль органів адвокатського самоврядування та наслідки процесуальних порушень.
- Нормативно-правова архітектура гарантій адвокатської діяльності
1.1. Конституційні засади та міжнародні стандарти
Основою гарантій адвокатської діяльності є Конституція України, яка проголошує право кожного на професійну правничу допомогу та гарантує незалежність адвокатури. Ці положення кореспондують з міжнародними стандартами, зокрема статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), яка гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що обшуки в офісах адвокатів підлягають "особливо ретельному контролю", оскільки вони зачіпають не лише права самого адвоката, але й права його клієнтів на конфіденційність (справи Niemietz v. Germany, Roemen and Schmit v. Luxembourg). У контексті національного законодавства, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» виступає спеціальним нормативним актом, який деталізує та посилює загальні положення КПК. Стаття 23 цього Закону формує систему професійних гарантій, які є не просто привілеями адвоката, а необхідними умовами для здійснення правосуддя.
1.2. Адвокатська таємниця як об'єкт правової охорони
Центральним елементом, навколо якого будується система гарантій при обшуку, є адвокатська таємниця. Стаття 22 Закону визначає її як будь-яку інформацію, що стала відома адвокату, його помічнику, стажисту або іншій особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта. Сюди входять питання, з яких клієнт звертався, зміст порад, консультацій, роз'яснень, складені документи, а також інформація, що зберігається на електронних носіях.
Важливо підкреслити всеохоплюючий характер цього визначення. Закон не обмежує форму фіксації інформації (паперова, електронна, усна) чи її джерело. Більше того, обов'язок зберігати адвокатську таємницю є безстроковим і не обмежується навіть після припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
У контексті проведення обшуків, частина 1 статті 23 Закону встановлює пряму заборону на:
- вимогу від адвоката та його персоналу надавати відомості, що є адвокатською таємницею.
- проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов'язаних зі здійсненням адвокатської діяльності
Ця заборона створює суттєву колізію з завданнями кримінального провадження, адже документи, пов'язані з діяльністю клієнта, можуть одночасно бути доказами вчинення злочину. Вирішення цієї колізії покладено на слідчого суддю та спеціальні процедурні механізми, які ми розглянемо далі.
1.3. Спеціальний статус адвоката у кримінальному провадженні
Адвокат у кримінальному процесі наділений статусом "спеціального суб'єкта". Це означає, що процесуальні дії щодо нього можуть вчинятися лише за ускладненою процедурою. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону, проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду (зокрема, обшуку), здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням виключно:
- Генерального прокурора;
- його заступників;
- Прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя
Це положення діє як запобіжник від тиску на адвокатів з боку місцевих правоохоронних органів. Звичайний слідчий або прокурор окружної прокуратури не має права ініціювати обшук у адвоката без санкції керівника регіональної або генеральної прокуратури. Порушення цього правила тягне за собою визнання всіх отриманих доказів недопустимими, що підтверджується численними рішеннями судів.
- Процедура санкціонування обшуку: судовий контроль та вимоги до клопотання
2.1. Особливості судового розгляду клопотання
Розгляд клопотання про обшук у адвоката вимагає від слідчого судді підвищеної уваги. Окрім загальних вимог ст. 234 КПК України (наявність підстав вважати, що було вчинено злочин, що відшукувані речі мають значення для справи і знаходяться у певному місці), суддя зобов'язаний перевірити дотримання гарантій адвокатської діяльності.
Частина 2 статті 23 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" імперативно вказує, що в ухвалі про дозвіл на обшук слідчий суддя в обов'язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити. Це положення спрямоване на унеможливлення проведення так званих "fishing expeditions" (пошукових експедицій), коли правоохоронці приходять з метою знайти "хоч щось", переглядаючи всі досьє адвоката.
Судова практика, зокрема практика ВАКС, свідчить, що судді ретельно перевіряють обґрунтованість підозри та зв'язок відшукуваних речей з кримінальним провадженням. Наприклад, у справі № 991/4899/24 слідчий суддя детально аналізував доводи детектива щодо необхідності вилучення телефонів та планшетів, зважаючи на те, що доступ до них був обмежений паролями, а самі пристрої могли містити докази комунікації щодо надання неправомірної вигоди.
2.2. Невідкладні обшуки: колізія норм та позиція Верховного Суду
Одним із найбільш суперечливих питань є застосування ч. 3 ст. 233 КПК України (проведення обшуку без ухвали слідчого судді у невідкладних випадках) до житла або володіння адвоката.
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не містить виключень щодо можливості проведення обшуку без ухвали суду. Позиція Національної асоціації адвокатів України (НААУ) та Ради адвокатів України (РАУ) є однозначною: невідкладні обшуки у адвокатів є незаконними, оскільки спеціальний закон вимагає судового рішення, ініційованого спеціальним суб'єктом.
Однак правоохоронні органи часто вдаються до механізму "невідкладного обшуку" для обходу складної процедури погодження клопотання з керівником обласної прокуратури або для раптовості дій. Судова практика з цього питання є динамічною.
Остання позиція Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 07.10.2024 у справі № 466/525/22) встановлює жорсткі критерії для легалізації (post factum схвалення) таких обшуків. Суд зазначив, що прокурор зобов'язаний довести в суді не лише наявність підстав для обшуку, але й наявність об'єктивних обставин, що унеможливлювали отримання ухвали заздалегідь.
Ключові тези ВС щодо невідкладних обшуків:
Реальність загрози: Необхідно довести, що існувала реальна загроза знищення або втрати доказів саме в той момент.
Конкретизація: У клопотанні про легалізацію має бути чітко зазначено, які саме події відбулися безпосередньо перед проникненням, що зробили зволікання неможливим.
Недопустимість підміни: Невідкладний обшук не може використовуватися як стандартна альтернатива звичайному обшуку для спрощення роботи слідчого.
Якщо суд відмовляє у легалізації невідкладного обшуку, всі отримані докази визнаються недопустимими, а інформація підлягає знищенню. Це є серйозним ризиком для сторони обвинувачення, який має стримувати від зловживань цією процедурою щодо адвокатів.
- Реалізація гарантій під час проведення обшуку: роль органів самоврядування
3.1. Обов'язкова участь представника ради адвокатів регіону
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону, під час проведення обшуку у адвоката обов'язковою є присутність представника ради адвокатів регіону. Ця норма є однією з найважливіших гарантій, оскільки представник виконує функцію незалежного спостерігача, який має повноваження контролювати дотримання адвокатської таємниці.
Закон передбачає єдине виключення, коли обшук може проводитися без представника: якщо він не з'явився за умови його завчасного повідомлення. Тлумачення поняття "завчасне повідомлення" та наслідки його відсутності стали предметом розгляду у знаковій практиці АП ВАКС.
В ухвалі АП ВАКС від 27.07.2023 у справі № 991/5681/23 суд скасував арешт майна, вилученого у адвоката, саме через порушення цієї гарантії. У цій справі представник ради адвокатів прибув на місце обшуку вже після його початку і після того, як мобільний телефон та ноутбук були фактично вилучені слідчими. Прокурор не зміг надати суду доказів того, що рада адвокатів була повідомлена заздалегідь таким чином, щоб представник мав реальну фізичну можливість прибути вчасно.
Суд сформулював важливу правову позицію: формальне повідомлення "перед дверима" або повідомлення в момент початку слідчої дії не вважається "завчасним". Це позбавляє гарантію її реального змісту.
Аналогічний підхід застосовано у справі № 991/4337/23 (ухвала від 09.06.2023), де суд відмовив в арешті гаджетів через те, що обшук був проведений взагалі без повідомлення ради адвокатів.
3.2. Статус представника: обов'язок, а не право
Рада адвокатів України у своєму рішенні № 115 від 18.10.2025 надала роз'яснення, яке усуває будь-які спекуляції щодо того, чи може адвокат, у якого проводиться обшук, відмовитися від участі представника ради.
РАУ чітко визначила: участь представника ради адвокатів регіону є імперативною законодавчою гарантією, яка не залежить від волевиявлення самого адвоката. Навіть якщо адвокат заявляє слідчому, що він не бажає бачити представника ради, слідчий все одно зобов'язаний його викликати. Це пояснюється тим, що гарантія захищає не лише особу конкретного адвоката, але й інститут адвокатури в цілому та інтереси невизначеного кола клієнтів, чия конфіденційна інформація може бути розкрита. Відмова адвоката не звільняє орган досудового розслідування від обов'язку забезпечити реалізацію цієї гарантії.
3.3. Використання технічних засобів фіксації
Ще одним важливим інструментом захисту є право адвоката застосовувати власні технічні засоби для фіксації процесуальних дій. Рішенням РАУ № 87 від 11.08.2023 було затверджено роз'яснення, згідно з яким адвокати мають право здійснювати відеофіксацію обшуку.
Це право базується на загальних засадах КПК, хоча слідчий може обмежити його вмотивованою постановою. РАУ наголошує, що дії та обставини, не зафіксовані у протоколі або на офіційному відеозаписі слідчого, не можуть бути використані як доказ. Тому паралельна фіксація адвокатом є критично важливою для доведення фактів порушень, таких як недопуск представника ради, психологічний тиск, або вилучення документів поза межами ухвали суду.
- Проблематика вилучення та дослідження електронних доказів
У сучасних умовах більшість адвокатської інформації зберігається в електронному вигляді. Мобільні телефони, планшети та ноутбуки стають основними цілями під час обшуків, що створює значні ризики для адвокатської таємниці.
4.1. Вилучення запаролених пристроїв: аналіз справи № 991/4899/24
Справа № 991/4899/24, розглянута ВАКС, є хрестоматійним прикладом колізії між правом на захист інформації та потребами слідства. Під час обшуку 04.06.2024 у особи (захисники якої посилалися на наявність адвокатської таємниці) були вилучені iPhone 13 Pro Max, телефон SAMSUNG та планшет SAMSUNG Galaxy Tab S9 Ultra, а також значна сума готівки ($109,100).
Підозрюваний надав доступ до iPhone, але відмовився надати паролі до пристроїв Samsung, посилаючись на те, що вони містять адвокатську таємницю. Детектив вилучив ці пристрої, обґрунтовуючи це необхідністю подолання системи логічного захисту (паролю) шляхом експертизи.
Слідчий суддя, а згодом і Апеляційна палата, визнали арешт цих пристроїв законним. Суд послався на ч. 2 ст. 168 КПК, яка дозволяє вилучення електронних систем, якщо доступ до них обмежено власником. Відмова надати пароль автоматично створює підставу для вилучення пристрою для проведення експертизи.
4.2. Механізм "фільтрації" інформації: нові стандарти АП ВАКС
Однак, визнавши правомірність вилучення, суд встановив жорсткі запобіжники для подальшої роботи з інформацією. В ухвалі від 10.06.2024 та подальшому рішенні Апеляційної палати від 10.07.2024 у справі № 991/4899/24 було сформульовано новий стандарт огляду вмісту вилученої техніки адвокатів.
Суд постановив:
- Оскільки пристрої потенційно містять адвокатську таємницю, слідчий не має права оглядати їх вміст самостійно після подолання паролю.
- Огляд скопійованої інформації повинен проводитися виключно за участю представника ради адвокатів регіону. Мета такої участі – відфільтрувати (відокремити) файли, що становлять адвокатську таємницю і не стосуються розслідуваного злочину.
Апеляційна палата пішла ще далі, заборонивши стороні обвинувачення здійснювати огляд без участі самого підозрюваного (власника пристроїв).
Це рішення створює важливий прецедент: навіть якщо техніка вилучена законно, доступ до її вмісту не може бути безконтрольним. Процедура "спільного огляду" стає обов'язковою процесуальною гарантією збереження таємниці.
4.3. Тягар доведення наявності таємниці
Важливим нюансом судової практики є розподіл тягаря доказування. ВАКС послідовно дотримується позиції, що сам по собі статус адвоката не наділяє імунітетом все його майно. В ухвалах по справах № 760/20310/19, № 991/3390/22 та № 991/4431/23 суд відхиляв скарги адвокатів на арешт майна, оскільки вони не надали конкретних доказів того, що на вилученому телефоні дійсно міститься адвокатська таємниця.
Суд вимагає від захисту:
ідентифікувати конкретну інформацію, що є таємницею;
вказати, якого клієнта вона стосується;
довести, що ця інформація отримана в рамках надання правової допомоги на підставі договору.
Загальні заяви про "порушення прав адвоката" без конкретизації вмісту пристроїв судами не приймаються. Крім того, гарантії не поширюються на інформацію про вчинення злочину самим адвокатом, якщо ці дії виходять за межі професійних обов'язків.
- Арешт майна, вилученого під час обшуку: практика та тенденції
Після вилучення майна під час обшуку слідчий зобов'язаний протягом 48 годин звернутися до суду з клопотанням про арешт цього майна (якщо воно не було прямо зазначено в ухвалі про обшук або якщо воно має статус тимчасово вилученого).
У справі № 991/4899/24 суд наклав арешт на 109 100 доларів США, вилучених у підозрюваного. Незважаючи на твердження захисту, що ці кошти належать тещі підозрюваного (третій особі), суд провів детальний аналіз доходів та витрат тещі і дійшов висновку про неможливість накопичення нею такої суми. Це демонструє, що суди глибоко досліджують майновий стан третіх осіб при вирішенні питання про арешт готівки.
Ключовим критерієм для арешту є відповідність майна ознакам речових доказів (ст. 98 КПК): майно має бути знаряддям злочину, зберегти на собі сліди злочину або бути об'єктом злочинних дій. Для грошових коштів додатковою підставою є забезпечення конфіскації як виду покарання.
- Загальні висновки та рекомендації
Проведений аналіз дозволяє зробити наступні висновки щодо сучасного стану дотримання гарантій адвокатської діяльності під час обшуків в Україні:
Посилення судового контролю: Практика ВАКС та Верховного Суду свідчить про тенденцію до більш жорсткого контролю за дотриманням прав адвокатів. Суди перестали сприймати присутність представника ради адвокатів як формальність. Відсутність належного повідомлення ради або проведення обшуку без представника стає безумовною підставою для скасування арешту майна та визнання доказів недопустимими.
Еволюція підходу до цифрових доказів: суди визнають, що вилучення електронних пристроїв є неминучим у сучасних розслідуваннях, особливо при відмові надати паролі. Однак, щоб урівноважити це втручання, запроваджується механізм "пост-обшукового контролю" – спільний огляд вмісту пристроїв за участю представників самоврядування та власників техніки. Це є прогресивним кроком, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Критична роль органів самоврядування: позиція РАУ та активність регіональних рад адвокатів є ключовим фактором захисту. Рішення РАУ № 115 та № 87 надали адвокатам дієві інструменти протидії зловживанням (обов'язковість участі представника, право на відеофіксацію).
Невідкладні обшуки як зона ризику: практика проведення невідкладних обшуків (ст. 233 КПК) залишається зоною найбільшого ризику для адвокатів. Незважаючи на позицію Верховного Суду про винятковість цього заходу, правоохоронці продовжують його використовувати. Ефективний захист у таких випадках залежить від оперативної реакції адвокатської спільноти та вимогливості слідчих суддів на етапі легалізації.
Відповідальність за пасивність: судова практика показує, що адвокат не може покладатися лише на свій статус. Для захисту інформації він повинен займати активну позицію: вимагати виклику представника ради, фіксувати порушення на відео, надавати суду конкретні докази належності інформації до адвокатської таємниці.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що в Україні сформовано достатньо розгалужену нормативну базу та судову практику для захисту адвокатів під час обшуків. Ключовим викликом залишається практичне застосування цих норм правоохоронцями та готовність судів (особливо загальної юрисдикції) слідувати високим стандартам, встановленим ВАКС та Верховним Судом.
Віталій Городній, провідний юрист-аналітик LIGA ZAKON
