Дві голови краще за одну, роздоріжжя - шанс обрати кращий шлях, багатоваріативність ситуації - нагода знайти оптимальне рішення. Вітчизняне цивільне законодавство пропонує широкий спектр інструментів для переходу права власності на майно. Магістральні напрями - договори про відчуження та передача спадкоємцю (правонаступнику). На перехресті цих двох механізмів розташувався спадковий договір.
Предмет та істотні умови спадкового договору
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і набуває право власності на майно відчужувача в разі його смерті (ст.1302 ЦКУ).
Простіше кажучи, старанному набувачу за певні дії обіцяється певне майно відчужувача. Заглядаємо до ст. 190 ЦКУ і з'ясовуємо, що таким майном можуть бути окрема річ або сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майно, яке є предметом спадкового договору, переходить до набувача лише після смерті відчужувача. В цьому принципова відмінність даного правочину від договору довічного утримання (догляду), адже за останнім право власності на майно перейде з моменту набуття чинності договором.
Не можуть бути предметом спадкового договору особисті немайнові права (на свободу, сім'ю, ім'я, особисте життя тощо), оскільки вони невіддільні від фізособи, та речові права на чуже майно (сервітут емфітевзис, суперфіцій).
Відповідно маємо кілька принципових моментів:
1) це договір, а не заповіт, тобто на нього поширюються загальні вимоги законодавства щодо цивільно-правових договорів, їх укладення, виконання, набуття чинності тощо і, відповідно, не поширюються норми щодо обов'язкової частки у спадщині;
2) набувач повинен виконувати розпорядження відчужувача;
3) набувач отримує право власності на майно відчужувача лише після смерті останнього.
Спадковий договір є правочином, тому на нього, як і на будь-який інший правочин, розповсюджуються загальні вимоги щодо їх дійсності, додержання яких є необхідною умовою його чинності. Так, згідно з ч. 1 ст. 203 ЦКУ зміст спадковий договір не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Скажімо, протягом дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення набуття права власності на відповідну ділянку на підставі спадкового договору фактично неможливе. Так постановою від 19 березня 2020 року у справі № 692/86/19 КЦС ВС підтвердив висновок апеляційного суду, який визнав недійсним спадковий договір про відчуження земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог закону, оскільки на час його укладення діяла заборона на відчуження земельних ділянок із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», та вказаний правочин порушує право позивача на оформлення спадщини. Апеляційний суд також дійшов висновку, що позов є негаторним і на нього не поширюється позовна давність.
У постанові КЦС ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 171/1447/18 було зазначено, що оспорюваний спадковий договір як правочин пов`язаний з відчуженням земель сільськогосподарського призначення, тобто його укладено сторонами всупереч положенням п. 15 Перехідних положень ЗКУ в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, тому він є таким, що порушує публічний порядок держави та є недійсним в силу закону.
Окрім того, спадковий договір, як й інші договори, має істотні умови, якими будуть:
1) предмет договору, тобто майно відчужувача й дії набувача;
2) умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, тут йдеться про те, що вимагає глава 90 ЦКУ;
3) усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згоди.
У спадковому договорі необхідно чітко та конкретно визначити порядок та об'єм дій набувача, особливо якщо їх слід здійснити після смерті відчужувача. Адже невизначеність таких обов'язків чи можливість двоякого тлумачення може спокусити спадкоємців останнього на оскарження виконання договору.
З огляду на вимоги ч. 2 ст. 377 ЦКУ, якщо предметом спадкового договору є житловий будинок, будівля або споруда, то істотною умовою такого правочину є розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на відповідну нерухомість.
Сторони спадкового договору
Відчужувачем виступає власник відповідного майна. Це може бути подружжя, один із подружжя або інша фізособа. Зрозуміло, що не може бути відчужувачем юрособа, адже вони, як відомо, не вмирають в звичному розумінні цього слова.
Подружжя вправі укласти спадковий договір щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Таким договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором (п. 8.6 п. 8 глави 2 розділу ІІ Порядку № 296). Тобто набувач може отримати зобов'язання щодо кожного члена пари або щодо обох. Відповідно між моментами двох смертей другий з подружжя може контролювати виконання умов договору, а також буде зберігати право вимагати його розірвання відповідно до законодавства.
Якщо відчужувач - це подружжя, то передавати за спадковим договором можна те майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Один з подружжя може передавати за спадковим договором те майно, яке належить йому особисто. Якщо ж він хоче укласти спадковий договір щодо своєї частки у спільній сумісній власності, то це можливо лише за умови отримання попередньої письмової згоди другого з подружжя в чому повинен пересвідчитися нотаріус (ст. 65 СКУ). Якщо такої згоди немає, то відчужувачу слід попередньо визначити та виділити в натурі таку частку (пп. 4.1 п. 4 глави 5 розділу ІІ Порядку № 296).
А ось набувачем може бути як фізична, так і юридична особа. Щодо останньої особливих вимог законодавством не ставиться, але якщо за договором необхідно буде вчинити дії, які вимагають наявність спеціального дозволу чи ліцензії, то такому набувачу доведеться попередньо потурбуватися про отримання необхідного документа.
А чи може бути набувачем той, кого відчужувач визначив своїм спадкоємцем за заповітом, або хто являється таким за законом? Ну звісно ж: укладення спадкового договору не позбавляє права на отримання спадщини в традиційному порядку. Але, зрозуміло, що до складу спадщини не ввійде майно, визначене в спадковому договорі.
Укладення спадкового договору: форма, посвідчення, реєстрація
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недотримання цих умов договір вважається недійсним.
Згідно з Порядком № 296 спадковий договір, предметом яких є нерухоме майно, посвідчуються нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження. Документ, що посвідчує право власності на майно, нотаріус оглядає та повертає відчужувачу, а в тексті договору зазначає назву цього документа, номер і дату його видачі та найменування юридичної особи, яка його видала. У разі коли посвідчення спадкового договору здійснюють на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то в тексті правочину зазначать цей реєстр, номер і дату отримання інформації з нього (п. 8.4 п. 8 глави 2 розділу ІІ Порядку № 296).
Якщо нотаріальне посвідчення спадкового договору відбувається в державній нотаріальній конторі, то слід буде сплатити державне мито в розмірі, який знайдемо у п. 3 ст. 3 Декрету про держмиту:
· якщо предметом договору є земельні ділянки, житлові будинки, квартири, кімнати, дачі, садові будинки, гаражі, а також інші об'єкти нерухомого майна, то сплачується один відсоток суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн);
· якщо транспортні засоби, інші самохідні машини і механізми, то 17 грн (коли набувач - хтось з дітей, подружжя, батьків) або 85 грн (коли набувач - інша особа);
· якщо інше рухоме майно, то розмір держмита такий же, як і в випадку з нерухомістю.
Як ми вже казали вище, на відповідне майно нотаріус накладає заборону на відчуження у встановленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках спадкового договору (ч. 1 ст. 1307 ЦКУ). Накладання заборони підлягає обов'язковій реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відомості про спадкові договори підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру (п. 2.1 Положення про Спадковий реєстр). За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про посвідчення спадкового договору; змін до нього, розірвання спадкового договору, видачу дубліката з видачею відповідного витягу справляють плату у розмірі 51 грн.
Читайте також: Цивільний позов у кримінальному провадженні. Проблематика та практика застосування
Виконання спадкового договору
Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття (ст. 1305 ЦКУ). Що саме це буде - необхідно чітко конкретизувати в договорі.
Йдеться саме про вчинення певної дії. Тож неможливо ставити умовою отримання майна за спадковим договором наявність у набувача певної якості чи риси (здобуття освіти чи наукового ступеня, одруження або народження дитини тощо). Для цього слід скористатися заповітом з умовою (ст. 1242 ЦКУ). За ним право на спадкування виникає в особи, яка призначена у заповіті, за наявності певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). При чому ця умова має існувати на час відкриття спадщини. Водночас відмінність від спадкового договору в тому, що заповідач не може наполягати на виконанні такої умови - потенційний спадкоємець виконує її з доброї волі чи вона взагалі має місце поза його діями.
Найчастіше набувачу за спадковим договором доручають періодично сплачувати відчужувачу або комусь з його родичів певну суму коштів, доглядати за садом чи ремонтувати його житло тощо. Не виключено, що відчужувач віддасть особливі розпорядження щодо свого поховання, які повинні буде виконати набувач. Очевидно, що в досліджуваній нами ситуації діє й загальна норма ст. 60 Конституції: ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Неможливо встановити для набувача обов'язок, який принизить його честь і гідність або обмежить якимсь чином його цивільну право- чи дієздатність (скажімо заборонити набувачу проживати в певній місцевості). Також протиправно вимагати від набувача не відчужувати в майбутньому отримане за спадковим договором майно, адже він вже буде його повноцінним власником.
Може виникнути резонне запитання - а чи повинні перебувати в одній ціновій ніші майно, що буде передано, і діями, які належить зробити набувачу? На нашу думку, це не обов'язково. Тут все залежить від волі та згоди сторін договору. Законодавство не обмежує їх в цьому питанні, тож відчужувач вправі, скажімо, віддати безцінну колекцію старовинного живопису за гарно виголошену промову на похоронах чи за догляд за улюбленим кущем троянд. І це буде цілком законно.
В розрізі обов'язків набувача знаходимо ще одну відмінність спадкового договору та договору довічного утримання. Адже останній передбачає чіткий обов'язок набувача - забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦКУ). А от при укладенні спадкового договору коло потенційно можливих зобов'язань набувача значно ширше.
Гарантіями виконання сторонами спадкового договору слугують наступні вимоги закону:
- нотаріус, який посвідчив такий договір, накладає заборону відчуження на майно, визначене у цьому правочині. Тобто діючий власник може володіти та користуватися таким майном, але не зможе законно його продати, обміняти чи подарувати, а також передавати у спадок;
- заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним. Відповідно набувач застрахований від прикрої несподіванки, коли на вже майже отримане ним майно виявиться ще один претендент, але з заповітом. При цьому немає значення коли був складений заповіт - до чи після укладення спадкового договору;
- відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. Якщо ж таку особу не буде визначено, то такий нагляд ляже на плечі нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Якщо ж виникне ситуація, коли помре сам набувач або ж буде ліквідована юрособа-набувач, то в такому разі нотаріус на підставі письмової заяви відчужувача припиняє дію спадкового договору, про що на всіх його примірниках робиться відповідний напис. Відчужувач може укласти новий договір зі спадкоємцями набувача, який помер. У будь-якому разі останні мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат на виконання спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до своєї смерті.
Припустімо інший варіант - набувач помирає після відчужувача, але не встиг виконати до кінця свої обов'язки за договором. Тоді можливі два рішення: або спадкоємці набувача виконують зобов'язання щодо спадкового договору (при цьому отримують права набувача, передбачені цим договором), або відмовляються це робити (тоді договір розривається).
Оскільки говоримо ми про договір, то й розірвати його можуть також за взаємною згодою сторін. Зрозуміло, що додаткова угода про таке розірвання повинна бути посвідчена нотаріально.
Сторони спадкового договору також не застраховані від взаємних розчарувань. Тож коли постане питання про розірвання, то доведеться йти з ним в суд. Така вимога буде правомірна, якщо:
- відчужувач доведе органу правосуддя, що набувач не виконує його розпорядження;
- набувач переконає слуг Феміди у неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Позови відчужувачів про розірвання спадкового договору з мотивів невиконання набувачем умов правочину, мабуть, найпоширеніші у судовій практиці. І результат тут залежить від того, хто надасть вагоміші докази. Приміром КЦС ВС у справі № 591/5/18 постановою від 16 квітня 2020 року погодився з аргументами позивача та показами свідка на їх підтвердження. А от постановою від 9 грудня 2019 року у справі № 347/853/18, навпаки, ствердив про відсутність правових підстав для розірвання спадкового договору, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів невиконання спадкового договору набувачем. Слуг Феміди у цій справі не вразили листи, які відчужувач адресував набувачу, оскільки не було доказів вручення їх відповідачу.
Читайте також: Як довести вступ у володіння чи управління спадковим майном: роз'яснення ВС
Реалізація права власності на майно за спадковим договором
Для початку набувачу слід мати підтвердження смерті відчужувача. В ідеалі - отримати в органі реєстрації актів цивільного стану свідоцтво про смерть відчужувача. Проблема в тому, що свідоцтво видається в одному примірнику й, скоріш за все, видадуть його найближчому родичу. Тож тут «вузьке місце» для набувача, який повинен потурбуватися про наявність відповідного підтверджуючого документа. Адже пп. 8.8 п. 8 глави 2 розділу ІІ Порядку № 296 вимагає демонстрацію нотаріусу набувачем саме свідоцтва про смерть.
Відомості про припинення дії спадкового договору та зняття заборони відчуження відповідного майна нотаріус вносить до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Після цього відбувається реєстрація переходу права власності до набувача у зв'язку зі смертю відчужувача, якщо йдеться про нерухоме майно. Якщо ж за договором перейти мало право власності на транспортний засіб, то набувач реєструє його на себе в загальному порядку після зняття заборони на відчуження.
Набуття права власності на майно за спадковим договором може відбутися не лише внаслідок смерті відчужувача, а й у випадку оголошення його судом померлим. Фізособа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 3 років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом 6 місяців. Якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, то її можуть оголосити померлою після спливу 2 років від дня закінчення воєнних дій (ст. 46 ЦКУ).
Не забувайте, що дохід у вигляді вартості майна, отриманого фізичною особою за спадковим договором, включається до загального оподатковуваного доходу такого платника та є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором (пп.пп. 14.1.54, 163.1.1, пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ). Для відчужувача момент набуття такого доходу залежить від умов договору, а для набувача таким моментом буде дата набуття права власност на відповідне майно (смерть відчужувача у випадку з рухомим майном чи державна реєстрація права власності, коли йдеться про нерухомість).
Стежите за новинами вашої галузі? Спробуйте створити свій власний інфорпростір в екосистемі LIGA360. Власна стрічка новин і моніторинг з понад 1835 медіа, 20 телеканалів, 15 радіостанцій, 1 800 інтернет та друкованих ЗМІ. Обирайте що читати саме вам! Спробувати LIGA360
Переваги укладення спадкового договору
На сьогодні спадковий договір ще не набув великого поширення, а для загалу, напевно, взагалі лишається невідомим. І все ж можна пророкувати йому доволі успішне майбутнє. Низка виразних відмінностей ставлять його у більш вигідне становище, ніж заповіт чи договір довічного утримання.
Так, перевагами спадкового договору перед договором довічного утримання (догляду) можна назвати:
- відчужувач за спадковим договором може доручити набувачу ширше коло обов'язків, ніж за договором довічного утримання;
- перехід права власності на майно за спадковим договором відбудеться щойно після смерті відчужувача, що додатково дисциплінуватиме набувача;
- відчужувач може призначити особу, що контролюватиме виконання набувачем спадкового договору, або ці обов'язки нестиме нотаріус.
А ось переваги спадкового договору перед спадкуванням за законом чи за заповітом будуть наступні:
- спадковий договір може укладатися через уповноваженого законом чи довіреністю представника, що неможливо в ситуації з заповітом;
- відчужувач може вимагати від набувача вчинення певних дій, що неможливо при написанні заповіту;
- набувачем може бути будь-яка особа, а право на спадок за законом мають тільки родичі та близькі;
- на відміну від спадкоємців набувач за спадковим договором не несе відповідальності за борги спадкодавця;
- для зміни спадкового договора необхідна взаємна згода обох сторін, тоді як заповіт може бути змінений спадкодавцем в будь-який момент і спадкоємці можуть опинитися в досить неприємній ситуації;
- на майно, що є предметом спадкового договору, не поширюється заповіт і спадкування за законом, тож набувач може бути спокійним щодо одержання майна;
- на відміну від спадкоємця набувач не повинен особливим чином виявляти намір прийняти майно, оскільки після смерті відчужувача воно автоматично стає його власністю, бо відповідне волевиявлення сторін вже закріплено в спадковому договорі (винятки щодо автоматичності, звісно, нерухоме майно, права на які потребують державної реєстрації, та транспортні засоби, які слід перереєструвати).
Іван Гоменюк, юрист
Читайте також:
Судова система України в умовах карантину
Оновлено процесуальні кодекси в частині особливостей розгляду справ під час карантину
Тримайте все під контролем юридичного департаменту з новим рішенням LIGA360 від ЛІГА:ЗАКОН.
Не втрачайте важливу інформацію в кризових ситуаціях! Будьте в курсі розкладу судових засідань та завантаженості суддів. Відстежуйте судові справи по контрагентам, аналізуйте Правові позиції та судові рішення з понад 85 млн. Формуйте власну сильну позицію з системою аналізу судових рішень Verdictum. Отримайте тестовий доступ за посиланням.
