Прес-служба Верховного Суду опублікувала шістнадцятий огляд практики Європейського суду з прав людини, який охоплює рішення, ухвалені з 6 травня 2019 по 10 травня 2019 року.
В огляд, зокрема, ввійшли 9 рішень: «Мітянін та Леонов проти Росії», «Міхр Фаундейшн проти Турції», «Кайнар та інші проти Турції», «Махаррамов проти Азербайджану», «Дуранспайке та інші проти Боснії і Герцеговини», «Кінаш та Дзюбенко проти України», «Вучетич та інші проти Боснії і Герцеговини», «Мазга та інші проти Румунії», «Фамуляк проти України».
У справі «Мітянін та Леонов проти Росії» ЄСПЛ констатував порушення права на свободу та особисту недоторканість, права на перегляд законності тримання під вартою, права на відшкодування в разі незаконного затримання або арешту, права на справедливий суд та порушення щодо надмірної тривалості судового розгляду.
Відповідно до справи, за підозрою в збройному пограбуванні в складі групи в липні 2003 року був заарештований пан Мітянін, а в грудні того ж року - пан Леонов. Постановою суду їм було призначено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в 2006 році. Кожні два-три місяці арешт продовжувався за клопотанням слідчого. Однак були випадки, коли пан Мітянін перебував під вартою без відповідної постанови 21 день, а пан Леонов - 31 день. Обвинувачені зверталися зі скаргами на цю обставину в суди Комі, проте їх скарги відхилялися.
Також порушенням прав заявників суд визнав тривалість перебування обвинувачених під вартою до винесення вироку. У пана Мітяніна цей термін склав 2,5 року, у пана Леонова - 2 роки.
Ще одним порушенням, яке зазначив ЄСПЛ, є те, що співробітники пенітенціарної системи не забезпечували участі обвинувачених в судових засіданнях.
Окремий інтерес викликає справа «Махаррамов проти Азербайджану», відповідно до якої у 2004 році місцеві органи державної влади офіційно попередили заявника про необхідність демонтажу його магазину у зв'язку із розширенням вулиці, на якій він був розташований. Заявник відмовився демонтувати свій магазин та оскаржив дії органів влади до суду. Відповідно до інформації заявника, його магазин було зруйновано. Під час провадження щодо оскарження дій органів місцевої влади заявник також додав вимогу про відшкодування шкоди, завданої демонтажем магазину. Проте судові провадження завершились не на користь заявника, і його скарги суди першої та апеляційної інстанцій відхилили.
ЄСПЛ своїм рішенням від 30 березня 2017 року констатував порушення права заявника на мирне володіння своїм майном, проте питання щодо справедливої сатисфакції не було готове до вирішення та відкладене.
Рішенням Суду від 9 травня 2019 року ЄСПЛ встановив, що держава-відповідач зобов'язана сплатити заявникові сатисфакцію в розмірі 50 000 євро за завдану майнову шкоду, 3 000 євро відшкодування моральної шкоди та 1 900 євро відшкодування судових витрат.
Цей та попередні огляди ви можете знайти в розділі «Практика Європейського суду з прав людини" модуля «Судова практика» ІПС «ЛІГА:ЗАКОН»
