Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду при розгляді справи № 205/5830/16-к визначила, у яких випадках огороджена територія може бути визнана сховищем.
У постанові від 19 листопада викладено наступний висновок щодо застосування норм права:
Огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття "сховище", виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об'єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).
При цьому в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК (ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК) включає кваліфікуючу ознаку "проникнення у сховище", належить встановити об'єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як "сховище". Ці обставини, з огляду на положення ст. 91-94 КПК, підлягають обов'язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази - відповідній оцінці.
Разом з тим, суддя Василь Огурецький виклав окрему думку: він погодився із висновком об'єднаної палати щодо застосування норм права і з обґрунтуванням цього висновку в мотивувальній частині постанови. Водночас суддя не згоден з висновком об'єднаної палати, що у зазначеному кримінальному провадженні суду не було надано належних та допустимих доказів, які б в сукупності доводили наявність ознак сховища в території домоволодіння, звідки було викрадено майно, зокрема її функціонального призначення як сховища. З огляду на це, він не вважає правильним висновок нижчих судів про відсутність у діях засудженого кваліфікуючої ознаки "проникнення у сховище". Пан Огурецький вважає, що суд не дав належної оцінки фактичним обставинам, які свідчать, що подвір'я домоволодіння використовувалося потерпілим як місце зберігання майна, що огорожа за своїм розміром і конструкцією об'єктивно перешкоджала вільному доступу сторонніх осіб на територію подвір'я, ворота і хвіртки були зачинені.
З текстами постанови та окремої думки можна ознайомитись у Verdictum.
