Конституційний Суд України визнав неконституційним зменшення посадового окладу суддів та узалежнення оплати від проходження кваліфікаційного оцінювання.
Відповідне рішення у справі № 1-7/2018 було ухвалено 4 грудня.
Відтепер посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Законодавець, періодично зменшуючи розмір посадового окладу судді місцевого суду, визначеного частиною третьою статті 129 Закону № 2453, та запроваджуючи правове регулювання вказаного питання двома актами: Законом № 2453 у редакції Закону № 192 та Законом № 1402, не врахував того, що судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у тому числі з причин, що не залежать від них особисто, та отримують суддівську винагороду за Законом № 2453 в редакції Закону № 192, не втратили гарантій своєї незалежності, передбачених Конституцією, оскільки не позбавлені статусу судді.
Конституційний Суд України вважає, що положення частини третьої статті 133 Закону № 2453 в редакції Закону № 192 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, створює загрозу для незалежності як судді, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Тому вони суперечать частинам першій, другій статті 126 Конституції.
Застосований законодавцем у положенні частини десятої статті 133 Закону № 2453 у редакції Закону № 192 підхід до об'єднання усіх випадків, коли суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, не можна визнати виправданим, справедливим та домірним, оскільки такий підхід не враховує особливостей кожної категорії підстав нездійснення правосуддя, ступеня обумовленості таких підстав поведінкою судді та інших законодавчо визначених обставин, а отже, невиправдано призводить до звуження обсягу гарантій незалежності суддів у виді зниження рівня їх матеріального забезпечення.
Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону № 192-VІII "Про забезпечення права на справедливий суд" визнані неконституційними і втратили чинність.
Таким чином, судді можуть стягнути з держави невиплачені їм суми законних окладів та доплат, на які вони мали право, хоч і не здійснювали правосуддя у зв'язку з військовими діями, навчанням у Національній школі суддів України, непереведенням до інших судів з незалежних від них причин.
