8 липня набув чинності Закон "Про національну безпеку України", яким визначено механізми управління у сфері національної безпеки і оборони, а також унормовано структуру і склад сектору безпеки і оборони, системи управління, координації і взаємодії його органів.
Положення щодо призначення Міністра оборони і його заступників набувають чинності з 1 січня 2019, а щодо призначення Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, видів і окремих пологів родів (сил) - з 1 січня 2021.
Передбачено, що сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємозв'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки.
Керівництво в сферах національної безпеки і оборони здійснює Президент України, який є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України. Президент як Верховний Головнокомандувач видає накази і директиви з питань оборони, очолює РНБО, здійснює загальне керівництво розвідувальними органами України, вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни, приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію і введення воєнного або надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Закон передбачає, що Міністр оборони і його заступники призначаються з числа цивільних осіб, а вищою військовою посадовою особою у Збройних Силах є Верховний Головнокомандувач.
Також документом закріплюється чіткий розподіл повноважень і компетенцій органів сектору безпеки і оборони.
Обмежено повноваження Міноборони щодо Нацгвардії. Передбачено, що з введенням воєнного стану Національна гвардія входить до складу сил оборони і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил і виконує завдання згідно із законами "Про Національну гвардію України" і "Про правовий режим воєнного стану".
Служба безпеки України підпорядковується Президентові і підконтрольна Верховній Раді України. СБУ здійснює протидію розвідувально-підривної діяльності проти України, боротьбу з тероризмом, контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної і інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури, а також охорону державної таємниці.
Закон також передбачає повне розкриття фінансової інформації відносно функціонування сектору безпеки і оборони з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів з урахуванням вимог Закону "Про державну таємницю".
Фінансування сектору безпеки і оборони здійснюється за рахунок і в межах бюджету. Об'єм витрат на фінансування сектора безпеки і оборони повинен складати не менше 5 % запланованого об'єму ВВП, з яких не менше 3 % - на фінансування сил оборони.
Крім того, Верховна Рада повинна буде створити Комітети до повноважень яких увійдуть, зокрема, забезпечення контролю за діяльністю органів сектора безпеки і оборони.
Нагадаємо, відповідний Закон було прийнято 21 червня з урахуванням пропозицій Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони
