Державна фіскальна служба, узагальнивши судову практику з питань оскарження дій митниці по поверненню надмірно сплачених митних платежів у зв'язку з відміною судом рішень про коригування митної вартості товарів, представила наступні рекомендації.
Роз'яснено, що для повернення помилково і надмірно сплачених сум митних платежів платником податків в митницю, яка здійснювала оформлення митної декларації, подається заява довільної формипідписане керівником і головним бухгалтером або фізичною особою з вказівкою причин повернення засобів, напрямом перерахування коштів і відповідним переліком документів.
Заява разом з пакетом документів передається у відділ митних платежів митниці для перевірки обгрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних і інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України і наявності переплати.
У більшості випадків як показує практика, митниці відмовляють у підготовці укладення по наступних підставах:
- питання повернення засобів не було предметом розгляду судової справи про визнання протиправним і відміні рішення про коригування митної вартості або визначення коду товару;
- митницею подана касаційна скарга на судові рішення у справі про визнання протиправним і відміні рішення про коригування митної вартості;
- повернення засобів з державного і місцевого бюджетів здійснюється на підставі старанних документів виключно органами Держказначейства.
Такий підхід до обробки заяв про повернення надмірно сплачених засобів призводить до виникнення іншої категорії суперечок, пов'язаної з оскарженням бездіяльності.
У цій категорії справ за наявності рішень судівякими визнані протиправними і скасовані спірні рішення митниці про коригування митної вартості товарів, і заяви платника податків, поданою в митницю в установленому порядку, колегія суддів Судової палати у адміністративних справах ВСУ прийшла до висновкущо митниця не виконала процедурних обов'язків по алгоритму дій, покладених на неї вказаними вище порядками, а тому таке бездіяльність митного органу є протиправною.
Крім того, кажучи про те, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у разі невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, ВСУ відмічає наступне. Вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти укладення про повернення з бюджету України надмірно сплачених митних платежів і подати його для виконання відповідному органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можливо вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.
Враховуючи виводи судів, остання категорія суперечок може мати судову перспективу за умови наявності передбачених законодавством підстав для неповернення таких засобів (про що безпосередньо повинно бути вказано в листі митниці), інакше такі справи не мають судової перспективи.
Таким чином, формальний підхід до обробки заяв платників податків призводить не лише до збільшення кількості неперспективних справ, нагруженности на юристів, але і до додаткових витрат у вигляді стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань митниці понесених судових витрат і, у разі оскарження рішення суду, судового збору.
