17 - 18 березня в Інституті післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбувся відкритий воркшоп, присвячений новаціям у процесуальних кодексах України.
Дводенний воркшоп для всіх зацікавлених організували Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут післядипломної освіти та Верховний Суд.
Перший день було присвячено новаціям у розгляді кримінальних та адміністративних справ. Модератори Дмитро Кухнюк, доцент КНУ, керуючий партнер АО «Мельник, Кухнюк і Партнери», та професор Оксана Васильченко після урочистого відкриття заходу надали слово колезі, нині судді Великої Палати Верховного Суду Олександрі Яновській. Пані Яновська попередила, що її виступ буде присвячено практичним питанням правозастосування, й окреслила загальну картину, розказавши про функції ВС, його структуру та повноваження Великої Палати. Так, станом на 7 березня до Кримінального касаційного суду надійшли 6694 скарги, заяви та пропозиції, і хоча це не так багато порівняно з іншими юрисдикціями, зважаючи на їхню нетиповість, цифра значна. О. Яновська наголосила, що Велика Палата не є касаційною інстанцією для судів у складі ВС, оскільки не має повноважень для скасування їхніх рішень. Велика Палата працює у складі 17 суддів, що непросто, особливо в умовах, коли від судів надходять ухвали про відступлення від правової позиції Верховного Суду України без умотивування такої необхідності. Поки що до Великої Палати не надходили прохання «розсудити» колегії суддів у різних або об'єднаній палатах чи про перегляд висловленої Великою Палатою позиції. О. Яновська наголосила, що суд покликаний вирішити виключну правову проблему для розвитку саме права, а не законодавства. Тому необхідним є визначення, у чому полягає виключність проблеми. Некар'єрні судді часто наголошують на необхідності зміни підходу до структури рішення. О. Яновська, яка прийшла до Верховного Суду з науки, не є винятком: «Рішення має бути зрозумілим для всіх. Не має бути практики, коли в рішенні йде перелік норм, а потім - хоп - і резолютивна частина. Це схоже на детективи Агати Крісті: як вони до цього прийшли?». Отже, структура важлива з огляду на тлумачення ЄСПЛ: правосуддя має не просто відбуватися, а має бути видно, як воно відбувається.
О. Яновська вважає, що джерела права переобтяжують рішення, оскільки в мотивувальній частині і правовому висновку все одно будуть посилання на норми.
Нагадавши практику Великої Палати щодо перегляду судових рішень у кримінальних справах у зв'язку зі встановленням ЄСПЛ порушень міжнародних зобов'язань, О. Яновська пояснила, що як перегляд, так і скасування можливі лише за певних умов. Треба розуміти, чи скасування вироку поновить право заявника, чи присудження компенсації за встановлені порушення є достатньою сатисфакцією.
Наступний доповідач, доктор юридичних наук, суддя (без повноважень) Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Михайло Вільгушинський, уважає, що реформування кримінального процесуального законодавства завело українців у глухий кут. Зокрема, він зупинився на змінах щодо скорочення строків досудового розслідування, які набули чинності 15 березня. Нагадаємо, що депутати не спромоглися скасувати так звані «правки Лозового». Тому, за словами М. Вільгушанського, наявна ситуація з чергами до суддів, у які змушені ставати слідчі для оформлення продовження строків, погіршуватиметься.
«Правки Лозового» прокоментувала й суддя Солом'янського райсуду міста Києва Вікторія Кицюк. Вона зазначила, що остаточна редакція норми відрізняється від заявленої: з'явилося слово «неодноразове» продовження строків розслідування. Також В. Кицюк пояснила, що на слідчого суддю покладено обов'язок відмовляти у продовженні, якщо він побачить недобросовіснсть. У доповіді про роль слідчого судді в кримінальному провадженні В. Кицюк роз'яснила питання оскарження через недотримання процедури направлення підозри (наприклад, деякі слідчі направляють скрин по вайберу). Також вона зазначила, що закриття провадження у зв'язку із закінченням строку належить до дискреційних повноважень судді: одночасно слідчого можуть зобов'язати вчинити дії, передбачені КПК.
Особливу увагу варто звернути на нові правила проведення обшуку. Так, адвоката зобов'язані допустити навіть до особи без статусу підозрюваного. Водночас для визнання доказів недопустимими адвокат повинен довести, що він не був допущений. В. Кицюк зазначила, що роботу суддів ускладнить і сповільнить запроваджена необхідність відеофіксації судового розгляду. «Вже зараз займають чергу до слідчих суддів, цивільні справи призначаються на грудень 2018 року. Все це може призвести до колапсу правоохоронної системи. Чи відбудеться так - покаже час», - зазначила суддя.
Тему новел Кодексу адміністративного судочинства почав розкривати голова Касаційного адміністративного суду Михайло Смокович. Зокрема, він, як член Ради з питань судової реформи при Президентові, зважаючи на плани реформування інституту адвокатури, зупинився на темі представництва в судах. Так, новий КАСУ надав статус самостійних учасників справи органам та особам, що звертаються за захистом інтересів інших осіб. Щодо монополії адвокатури М. Смокович зазначив, що у 80 % незначних спорів право на представництво мають не адвокати. Щодо змін до Закону про адвокатуру, які скоро мають надійти до Ради для затвердження й передання суб'єкту законодавчої ініціативи - Президенту, то М. Смокович повідомив про можливе погодження норми щодо представництва суб'єктів владних повноважень або юросіб їхніми працівниками, які не здійснюють адвокатської діяльності, але мають адвокатське свідоцтво.
Новий механізм - типові та зразкові справи - прокоментував професор і новий суддя Касаційного адміністративного суду Володимир Бевзенко. «Теорію, науку не можна відділяти від практики. Навіть той суддя, який ніколи не займався наукою, застосовує науково-методологічний інструментарій», - упевнений викладач університету. Він також зазначив, що проблема, для подолання якої було запроваджено новий механізм - велику кількість однотипних справ, є наслідком відсутності процедурних правил і нестабільності законодавства. Тому він уважає за доцільне прийняття Адміністративно-процедурного кодексу. В. Бевзенко переконаний, що представники юридичних професій мають бути буквоїдами й буквально сприймати перелік ознак для визначення справи типовою: один суб'єкт, аналогічні підстави, публічно-правові відносини, однакові норми права й аналогічні вимоги. Суддя звернув увагу на те, що відповідне подання має підписати повноважний суд. У протилежному разі в задоволенні буде відмовлено. Щодо вже розглянутих зразкових справ В. Бевзенко та М. Смокович пояснили, що зразкові рішення повинні застосовувати всі суб'єкти владних повноважень.
Продовження - в наступних публікаціях.
