На минулому тижні Президент таки підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Таким чином, всі дискусії з приводу доцільності та кардинальності даного документу автоматично припинились. Давайте підіб'ємо підсумки: чому прийняли цей Закон та кому він принесе користь?
Ноги ростуть з МВФ
Для звичайних громадян підвищення ставок судового збору стало досить неочікуваною неприємністю. Адже здавалось, що необхідності у подібних змінах до законодавства не було. Але якщо «копнути глибше», то виявляється, що привід до реформування досить вагомий - вимога Міжнародного валютного фонду.
Ще під час засідань Комітету Верховної Ради з питань правової політики та правосуддя депутати зазначали, що підписавши Меморандум про економічну та фінансову політику з МВФ, Україна взяла на себе зобов'язання про вибіркове підвищення судового збору. І, звичайно, його потрібно було виконувати.
Плюс до цього додалось небезпідставне бажання отримати додаткові надходження до держбюджету. А це не так вже й мало - в наступному році очікують наповнення казни 2,5 мільярдами гривень, отриманими від сплати судового збору.
МВФ послідовно віднісся до контролю прийняття Закону. Так, в процесі підготовки законопроекту фахівці з МВФ не проґавили можливості нагадати депутатам про їх зобов'язання. Саме з їх легкої руки дата набрання чинності документом була перенесена з 1 січня 2016 року на ближчу дату - 1 вересня поточного року.
Для всіх одне мірило
Одним з основних моментів нового Закону стане запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору. Причому диференціація ставок відбудеться за 2 критеріями:
- залежно від позивача - юридична чи фізична особа;
- залежно від характеру спору - майновий чи немайновий.
Автори законопроекту особливу увагу звернули на те, що для звичайних громадян це вигідно - адже вони сплачуватимуть значно меншу, порівняно з юрособами, суму. Себто на останніх перенесено більше навантаження по поповненню держбюджету.
Негативним моментом може стати тенденція до тотальної переуступки права вимоги фізичним особам, хоча поки що рано про це говорити.
Крім того, реформа урівняє суди всіх видів юрисдикції в їхній фінансовій доступності для позивачів. Так, наприклад збір за подання позовної заяви немайнового характеру для фізичної особи як до суду загальної юрисдикції, так і до адмінсуду становитиме 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Державі судитись з громадянами - зась
Також на одну щаблину зі звичайними позивачами поставили державні органи. Їх виключили зі списку пільговиків по сплаті судового збору. Очікується, що це певним чином розвантажить суди, адже держоргани, які звикли завалювати суди позовами (часто однотипними), тепер будуть прискіпливіше ставитись до цього процесу.
З іншого боку, фактично відбуватиметься перерозподіл державних коштів, оскільки тепер держоргани будуть сплачувати судовий збір за рахунок коштів, виділених їм з цією метою з бюджету. Так, наприклад, Державна фіскальна служба (простіше кажучи, податківці) вирішили стягнути з боржника кругленьку суму податкової заборгованості - 20 млн. грн. За подання позову необхідно буде сплатити 1,5% ціни позову, а це - 20 млн. грн.. ? 1,5% = 300 тис. грн. видатків з держбюджету. Якщо ж довести свою правоту у першій інстанції не вдасться, то за апеляцію потрібно віддати ще 300 тис. грн.. ? 110% = 330 тис. грн., за касацію - 300 тис. грн.. ? 120% = 360 тис. грн., а за подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України - 300 тис. грн.. ? 130% = 390 тис. грн.
У підсумку при проходженні всіх інстанцій позивач - Державна фіскальна служба має сплатити 1 млн. 380 тис. грн.. судового збору. Виникає запитання: що робитимуть держоргани у разі неможливості фінансування цього процесу з держбюджету? Тим паче, порядок перерозподілу коштів ще не визначений. Буде видно…
Вище не перескочиш
Довгі дискусії тривали навколо необхідності встановлення верхньої межі судового збору. Спочатку Закон не передбачав її встановлення. Однак після тривалих дебатів у ході підготовки документу до другого читання депутати все ж внесли відповідні правки.
Було встановлено граничний рівень судового збору для фізичних осіб, адже виник ризик, що вони просто не потягнуть сплату коштів до казни у разі розгляду справ з фігуруванням кругленьких сум. Зокрема, мова йде про розподіл майна під час розлучення - максимум збору для таких сімейних спорів становитиме не більше 5 мінімальних зарплат.
Що ж стосується спорів в господарських судах, то ставка судового збору за подання позову майнового характеру становитиме 1,5% від ціни позову, але не менше 1 і не більше 150 мінімальних зарплат. Апеляція, касація та перегляд рішення Верховним Судом обійдеться дорожче - 110%, 120% та 130% ставки, яка підлягала сплаті при подання відповідної позовної заяви.
Підсумок
Автори законопроекту стверджували, що він направлений на підвищення ефективності судового процесу. Крім того, від нього очікують подвоєння доходів від судового збору. Останній фактор в поєднанні з 70-мільйонним дефіцитом коштів судової адміністрації зіграв все таки вирішальну роль при прийнятті документу. Хоча не варто забувати і про закулісного гравця у цій виставі - Міжнародний валютний фонд, який, м'яко кажучи, спонукав депутатів «поквапитись».
Очевидно, що кількість позовів в будь-якому випадку зменшиться, на порядок розвантаживши судові інстанції. При цьому навряд чи цей фактор завадить тим підприємцям, які влаштовували конкурентам «судові війни».
А от у соціально незахищених верств населення та малого підприємництва можуть виникнути серйозні проблеми з реалізацією права на справедливий суд.
Іван Краснов, партнер, старший юрист, керівник практики податкового права та судового процесу Компанії «Світ юридичних послуг»
