В сторону принятого и подписанного Закона об уголовной ответственности юридических лиц из уст специалистов прозвучало немало критики. Некоторые утверждают, что Закон в целом противоречит правовой доктрине уголовного права, полностью отрицая здравый смысл его принятия. Другие возлагают на документ определенные надежды, но все же надеются, что если Закон вступит в силу, то уж точно не в существующей сегодня редакции. Найти истину, которая обычно где-то посередине, мы попытались в ходе дискуссии между Русланом Рябошапкой, заместителем директора Департамента юридического обеспечения Секретариата КМУ, и Игорем Черезовым, управляющим партнером ЮК «Адвокат Черезов и партнеры».
Юристов больше всего волнует вопрос: а не противоречит ли Закон самой доктрине уголовного права? И нужно ли в связи с этим вносить изменения в Уголовный кодекс?
Руслан Рябошапка: Ми можемо говорите про те, що доктрина кримінального права існує, але вона відстає від вимог часу та не враховує сучасних тенденцій. Практика притягнення до відповідальності юридичних осіб зароджувалася ще у XVIII столітті в Англії, саме тоді приймалися перші відповідні законодавчі акти. З початку XX сторіччя практика притягнення юридичних осіб до відповідальності була досить поширеною. Після прийняття у 1977 році дуже успішного американського закону про боротьбу з іноземним хабарництвом (The Foreign Corrupt Practices Act of 1977 (FCPA)) ця практика почала розповсюджуватися по всьому світу. У 80-их роках відбулася рецепція інституту кримінальної відповідальності юридичних осіб у державах Західної Європи. Та сама Франція, яка належить до романо-германської системи, одна з перших країн на континенті запровадила такий вид кримінальної відповідальності. Сьогодні з приблизно 50 країн Європи з романо-германською системою права знайдеться лише з десяток, які поки що не визнають цього інституту. До таких країн належать: Німеччина, Італія, Болгарія, Росія, Білорусія. Що стосується нашого варіанта, то ми це називаємо швидше квазікримінальною відповідальністю юридичних осіб. Тобто цей інститут має лише деякі ознаки кримінальної відповідальності юридичних осіб, але не є такою, адже наша кримінально-правова доктрина не передбачає в загальній частині Кримінального кодексу можливості притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб. На нашому континенті декілька країн використовують цю систему у своєму законодавстві, зокрема Швеція, Польща, Азербайджан, Словаччина. І врешті-решт Україна. Ця модель не визнається такою, що суперечить міжнародним стандартам. Вважаю, що для України вона зручна та оптимально підходить, аби уникнути доктринальних спорів із наукою, яка, на жаль, залишилася десь позаду. Критики Закону пропонували замість кримінальної відповідальності запровадити адміністративну відповідальність юридичних осіб. Мовляв, вона не буде занадто жорсткою. Але якщо відповідно до прийнятого Закону питання притягнення юридичних осіб до відповідальності розглядатимуться в кримінальному процесі, то відповідно гарантії захисту юрособи будуть набагато вищі. Адже ми знаємо, що адміністративний процес особливих гарантій захисту не надає: склали протокол, за 15 хвилин розглянули його в суді - штраф накладено. У кримінальному провадженні така практика неможлива. У юридичної особи буде представник, який за своєю суттю є тим же захисником, а гарантії захисту прав юридичної особи передбачені на всіх стадіях кримінального провадження.
Кто был инициатором принятия данного Закона и является ли этот документ очередным законодательным обязательством перед Европой?
Руслан Рябошапка: Це наше зобов'язання ще з 2006 року, коли ми приєдналися до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією. Ви пам'ятаєте, що у 2009 р. був прийнятий перший Закон щодо відповідальності юридичних осіб, але згодом його скасували. Запропонована в ньому модель фактично передбачала адміністративну відповідальність юрособи. За тим Законом спочатку мали бути рішення у кримінальній справі та обвинувальний вирок щодо рішень стосовно уповноваженої фізичної особи юридичної особи. І тільки після цього на основі обвинувального вироку прокурор ініціював провадження щодо юрособи, яка також притягувалася до відповідальності. Однак ця модель не відповідала міжнародним стандартам, і ми вирішили відійти та запровадити трохи інші підходи. У роботі над новим законопроектом у Міністерстві юстиції було утворено робочу групу та проведено декілька круглих столів із залученням широкого загалу практиків. Щоправда, я не впевнений, що там були адвокати (посміхається - прим. ол.). Можливо, якщо не було, це була помилка. Коли документ потрапив до парламенту, ми дуже хвилювалися, адже до нього було багато запитань. До парламентської робочої групи входили представники всіх п'ятьох політичних сил, відбулося приблизно десять засідань, які буди досить жваві. Але коли висловився професор Петро Андрушко, сприйняття законопроекту почало потроху змінюватися. Врешті-решт Закон був прийнятий. Звісно, в Законі є речі, які особисто я хотів би бачити трошки інакшими, але, врешті, прийняття закону стало компромісом між багатьма суб'єктами. Лише практика зможе показати, наскільки ефективно він буде застосовуватися.
Г-н Черезов, чем закон не устраивает адвокатскую общественность?
Игорь Черезов: Начну с самого начала. У нас основанием для привлечения к уголовной ответственности является совершение определенного противоправного деяния, т. е. преступления. Если брать понятие преступления, приведенное на сегодняшний день в Кодексе, то оно жестко закреплено именно за физическим лицом. Данная часть УК законом не была изменена. А это является составляющей привлечения к уголовной ответственности - вменяемое лицо, подлежащее осуждению, достигшее определенного возраста. Вэтом случае получается, если брать аналогию, юридическое лицо можно привлекать к уголовной ответственности, если ему больше 14 лет. Если мы пойдем по европейскому методу, о котором рассказал Руслан, то в законодательстве тех же самых Нидерландов совершенно по-другому формулируется привлечение лица к уголовной ответственности. Кстати, эта концепция, возможно, нам бы больше подошла. Часть 2 статьи 51 их Уголовного кодекса гласит, что если возбуждается уголовное дело в отношении юридического лица, также совершается уголовное преследование в отношении лиц, давших задание совершить соответствующее преступление. Это как раз отвечает нашим реалиям. Ведь на большинстве предприятий директор - это номинальное лицо, а руководителем или собственником является другое физлицо. Сложится ситуация, когда директор получит «ценное» указание от собственника совершить уголовное деяние, и тот, кто давал задание, окажется вне зоны ответственности. Кроме того, если говорить о Франции, на которую Вы ссылаетесь, то во Франции нет ограничений между государственным, муниципальным или коммерческим предприятием. В Европе исповедуется, что закон одинаков для всех. А у нас закон принят лишь в отношении коммерческих субъектов. При этом государственные органы, исходя из норм закона, могут вытворять все что угодно. Помимо этого, в отношении круга неответственных по этому закону юрлиц очень удачно дописали международные организации, однако не дается расшифровка их характеристики. Получается, это может быть кто угодно - ФИФА либо террористическая организация Аль-Каида. Поэтому, на мой взгляд, в Законе содержится достаточно много странных положений, которые будут вредить. Скажу самое главное, что внесенными изменениями предусмотрено, кроме конфискации, еще такая процедура, как ликвидация. В принципе, очень удобная процедура для нас, адвокатов. Пример: предприятие - банкрот и должно всем кучу денег. Что нужно сделать - нужно назначить фиктивного директора, привлечь его к ответственности за неуплату налогов в минимальных размерах и на основании уголовного производства ликвидировать предприятие.
Руслан Рябошапка: Не згоден з цим. За законом ліквідація допускається в одному випадку - коли ця юридична особа була задіяна в терористичній діяльності. Інших випадків немає.
Игорь Черезов: Касаемо этого смотрим свежую прессу - случай с GreenPeace. Тех же самых украинских моряков с трагическими последствиями обвиняют бог весть в чем. Получается, что под террористическую деятельность можно подвести все что угодно. Кроме того, в Европе существует отдельная уголовная ответственность предприятия и уголовная ответственность физического лица. У нас же это двойная ответственность - физического и юридического лиц. В Европе как раз все разделено.
Руслан Рябошапка: Це неправда. Конвенція говорить про те, що відповідальність юридичної особи не повинна виключати відповідальність особи фізичної. Це означає, що має бути притягнута до відповідальності як фізична особа, яка давала або ініціювала хабаря, так і юридична. У деяких випадках може бути притягнута до відповідальності тільки юридична особа без встановлення вини фізичної особи. Схожа ситуація була з Siеmens, коли німецькі органи правопорядку не встановили фізичної особи, яка була винна в прийнятті рішення про надання хабарів. Я звичайно хотів, аби в нас була саме кримінальна відповідальність юридичних осіб. Але наша наука в цій частині стала не локомотивом, а якорем. Хоча було б набагато зручніше, аби в нас була така модель, як у Франції чи Нідерландах. Що стосується відсутності у списку відповідальних юридичних осіб державних установ, тут питання доволі дискусійне. У більшості країн, які запровадили цей вид відповідальності, в законі записано, що державні або муніципальні установи не є суб'єктом відповідальності, коли вони виконують свої публічні функції. Для нас це певною мірою може не мати сенсу. Якщо, наприклад, притягнути державний орган до відповідальності та оштрафувати, це означатиме, що гроші з одного державного рахунку лише перейдуть на інший державний рахунок. Набагато ефективніше буде притягнути до кримінальної відповідальності корупціонера, аніж стягувати гроші з державної установи.
Как вы считаете, будет ли этот закон дорабатываться до 1 сентября 2014 года, когда он должен вступить в силу? Вероятны ли изменения в Уголовном кодексе?
Руслан Рябошапка: Враховуючи досвід, сумніваюся, що нам вдасться реалізувати концепцію кримінальної відповідальності в Кодексі. А сам Закон, напевно, буде змінений. Вже є пропозиції щодо посилення санкцій. Санкції насправді поки що не досить жорсткі. Це саме один з тих компромісів між політиками, про які я розповідав. Міністерство юстиції та уряд відповідно до рекомендацій Європейської комісії пропонують збільшити суми штрафів удвічі - максимальний штраф становитиме до 300 тис. дол. США. Навряд чи вони матимуть стримуючий ефект по відношенню до крупного бізнесу, як цього вимагають міжнародні стандарти. У порівнянні зі штрафними санкціями, що існують в законодавстві європейських держав, це мізер. Наприклад, для Siemens врегулювання корупційного скандалу в США обійшлося в 1,6 млрд. доларів.
Г-н Черезов, Вы могли бы смоделировать ситуацию, которая может возникнуть, на примере работы предприятия, когда Закон вступит в силу?
Игорь Черезов: На примере того же Siemens у нас получается, что мы вводим штрафы за превышение скорости, как в Европе, - 500 - 1000 евро, при этом оставляем зарплаты у ДПС-ников в размере 2 тыс. грн. В таком виде вы сами понимаете, что наложение штрафов повлечет новую волну коррупции, когда предприятие будет понимать, что проверяющий их налоговый инспектор получает зарплату в размере лишь 3 тыс. грн. Дальше, собственно, моделировать ничего не нужно, и так понятно, что будет. У нас существует целая система сдерживания и противовесов в отношении предприятий. Антимонопольное и таможенное законодательство с безумными штрафами. Не говорю уже про налоговый кодекс, когда с предприятий сплошь и рядом снимают налоги, если предприятие случайно поучаствовало в цепочке с какой-то фирмой, носящей признаки фиктивности. Представьте ситуацию, что теперь предприятия вдобавок будут привлекаться и к уголовной ответственности! С другой стороны, наемный сотрудник совершает определенные противоправные действия, и в этом случае реально страдает собственник предприятия. Здесь мы видим безумное поле для некорректных действий со стороны правоохранительных органов. Что я имею в виду? Приходит посредник в прокуратуру и говорит: я хочу чтобы этому предприятию вы пересмотрели сумму штрафа, предусмотренную в акте проверки. Посредника берут в плен и говорят: он действовал в интересах этого предприятия. А у нас ведь сплошь и рядом такие «хабари» - через посредников. У меня в практике есть реальное уголовное дело, когда директор предприятия ни сном ни духом не ведал о том, что некий посредник в налоговой договаривался относительно вопросов, связанных с предприятием.
Руслан Рябошапка: Всі ці речі встановлюють±я в кримінальному процесі й мають доводитися органами правопорядку. Починаючи від повноважень представляти юридичну особи, діяти від її імені і т. д. Всі ці речі мають бути підтверджені доказами. Крім того, Закон певною мірою й спрямований на те, щоб таких посередників не було. З іншого боку, у даному Законі цього не написано, але в бізнесі має існувати певна корпоративна антикорупційна культура. Випадки, про які Ви говорите, дійсно існують. Але в більшості випадків керівники не замислюються, що те, що вони роблять, не зовсім правильно. Своїми діями вони стимулюють корупційну культуру в державі та бізнесі. Міжнародні стандарти передбачають, що корпоративна культура щодо відповідальності власника бізнесу повинна йти з самого верху. Саме власник чи керівник мають своїми вказівками чи іншим чином імплементувати таку культуру зверху до низу. Суттю Закону є те, що саме власник бізнесу має нести відповідальність, а не той директор, якому він дав вказівку порозносити конверти. Власник повинен нести відповідальність за свій бізнес. Не забувайте, що записано в Конституції: «Власність зобов'язує»!
Что нужно сделать украинским предприятиям, чтобы избежать неприятных последствий после вступления Закона в силу?
Руслан Рябошапка: Я розумію, що в тих умовах, які існують сьогодні, вести чесно бізнес неможливо в принципі: в іншому випадку він не зможе вижити серед конкурентів, які використовують корупційні можливості, або ж недобросовісні чиновники загублять цей бізнес. По тим дослідженням, які проводило Міністерство юстиції, існує близько третини випадків, коли саме бізнес ініціює корупційні схеми, аби пришвидшити певні процедури, полегшити їх або взагалі обійти. Я думаю, що принаймні Закон може певним чином вплинути на 30 відсотків бізнесу, які виступають ініціатором хабарництва. А по-друге, ми повинні впроваджувати ті стандарти, які стосуються належного управління в бізнесі, - це внутрішній контроль, доброчесність. Антихабарницька політика має йти від власника, від вищого менеджменту. Ці стандарти досить відомі нашому крупному бізнесу і передусім іноземному бізнесу, який працює в Україні. Фактично бізнес знає, про що йде мова і що робити. Інша справа, що держава повинна бути більш активною та йти назустріч бізнесу. Принаймні більше спілкуватися з бізнесом з приводу цього Закону. І ми будемо це робити.
Игорь Черезов: Все то, что сказал мой коллега в части взаимоотношений, я полностью поддерживаю. Скажу больше, у нас в стране какое-то странное понимание - государство существует отдельно от бизнеса. При этом государственные служащие не понимают, что именно бизнес и является их кормильцем. В этом же и заключается философия той самой Европы, которая просит нас внедрить этот закон в жизнь. Чиновник получает зарплату только потому, что человек, сидящий у него в коридоре весь заплаканный, собственно говоря, его же и кормит. Пока эта философия не изменится, пока не будет четкого понимания, что если доить корову 5 раз в день, то она умрет, любые законодательные изменения будут бесполезны.
Беседу вел Сергей Саченко, главный редактор сайта ЮРЛИГА
Читайте также в рубрике «1Х1»:
Эксперты обсудили проблему торгового конфликта с Россией
Коллектор vs. Антиколлектор: все решит закон!
