Пане Василю, чия була ідея створити Нацкомісію з питань моралі?
- Ідея створення Комісії має значно давніші корені, ніж про це пишуть. Пишуть, що Закон придумав Черновецький. Нічого подібного, його придумав я в 1992 р. Тоді за ідею проголосувало 242 депутати, однак проект т. зв. тодішня Президія Верховної Ради України навіть не включила до порядку денного. Я пішов із політики, а проект так і не прийняли. Згодом над ним працювали кілька людей, у т. ч. і Черновецький. А остання редакція належить відомому юристу Олещенку В'ячеславу Івановичу, який працював тоді в Адміністрації Президента заступником керівника юридичного департаменту.
Розкажіть про роботу Комісії, напрями її діяльності.
- Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі визначають як орган, компетенція якого не перетинається з іншими, бо наше завдання в першу чергу експертне. Повноваження Комісії поширюються лише на інформаційну продукцію. Тобто ми не можемо давати висновки, приміром, з приводу того, що депутат перевіряє міцність спини чи грудної клітки іншого депутата.
Одним із пріоритетів нашої діяльності є суспільний діалог. Ми провокуємо ситуацію, наприклад, як з мультфільмами. Тобто виявляємо проблему, знаходимо способи, як привернути увагу суспільства. Згодом ситуацію починають обговорювати і шукати шляхи виходу з неї. Адже часом ми навіть не маємо достатніх повноважень для того, щоб вирішити проблему, - заборонити поширення якогось матеріалу тощо. Наші рішення всього-на-всього є обов'язковими для розгляду. Однак ми змушуємо суспільство задуматись, хоча це невдячна роль, тому що у таких випадках нас - без вини винних - розпинають.
Окрім того, нами організовані громадські колегії в областях, які є дорадчими органами і можуть хіба що «пропісочувати» когось, а реальних повноважень не мають.
Яким чином Комісія обирає питання для розгляду?
- В основному ми працюємо за зверненнями громадян, юридичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, громадських організацій, народних депутатів, Адміністрації Президента, прокуратури, МВС, СБУ, суду, тобто майже всіх.
Обсяг звернень постійно зростає. В 2011 р. ми дослідили 14 тис. матеріалів, а лише за перше півріччя а 2012 р. - 10 тис. Отже, потреба в Комісії є (неоднократно ініціювалося питання про ліквідацію Комісії з питань моралі - ред.).
Я вважаю, що наскільки звичним є звернення громадян у санепідемстанцію з приводу неякісної ковбаси, настільки звичним має стати звернення в Комісію щодо продукції, яка ображає певні почуття людини, не відповідає усталеним поглядам на мораль.
Розгляд яких питань Комісія ініціює самостійно?
- Передусім ми звертаємо увагу на питання, що стосуються інформаційної безпеки дітей.
А як бізнесові структури «миряться» з існуванням Комісії, яка їм періодично робить зауваження?
- Я наївно спробував простягнути бізнесу руку ще на початку своєї роботи головою Комісії - 9 місяців витратив на те, щоб переконати державних чиновників у необхідності ухвалення Хартії про партнерство заради інформаційних прав, свобод і захисту суспільної моралі. Коли нарешті мені це вдалося, то 9 провідних телеканалів України її підписали, тим самим добровільно взявши на себе зобов'язання дотримуватись етичних стандартів. Потім до цієї Хартії відразу приєдналося десь близько сотні регіональних ЗМІ!
З одного боку, ми нібито домовилися з представниками бізнесу, однак з іншого - за підписом тих самих людей періодично з'являлися вимоги ліквідувати Комісію. Але це, мабуть, закони бізнесу. Ми кажемо: «Товариство, зранку у вихідні дні не можна анонсувати передачі для дорослих». Однак це ж втрати, бо треба думати, коли їх анонсувати, - ми створюємо незручності бізнесу.
До того ж усі українці мають спільну хворобу: закон для всіх є обов'язковим, але для мене, хорошого, треба зробити виняток, тому коли ми пред'являємо претензії, це викликає серйозний спротив. Правда, можу Вам сказати, що ми могли би бути набагато жорсткіші, оскільки чинний Закон дає підстави навіть для здійснення цензури і, може, нас «б'ють» якраз за наше прагнення не допускати її.
Ви не плануєте перейти до жорсткіших методів впливу на порушників? Навряд чи можна сказати, що у сфері телебачення, Інтернету дотримуються законодавства про захист суспільної моралі.
- З одного боку, нам, можливо, повноважень не вистачає, а з іншого - можливо, я таки ліберальний :). Просто хочеться надіятись, що ми робимо важливу справу - піднімаємо суспільство, громадськість.
От уявіть ситуацію: ми таки домоглися і когось посадили в тюрму за порушення Закону, у когось забрали ліцензію і закрили. Такі випадки, звісно, бували, але не нашими руками це робилося. Можу навести приклад з Інфостором. Інтернет-видання на своїх ресурсах мало порнографічну продукцію, але ми про це не знали. До нас приходить звернення із записом на диску і запитом від МВС: «Дайте, будь ласка, висновок, чи є тут порнографія, чи немає». Після отримання позитивного висновку від нас, що це таки порнографія, структури МВС можуть здійснювати оперативно-розшукові заходи - вилучати таку продукцію. Але це ж МВС, тому проти нього важче виступати публічно. У результаті їх трошки покритикували, а нас змішали з багнюкою. Ми винні в тому, що порнографію назвали порнографією.
І подібні порушення не поодинокі. Наприклад, часто трапляється розпалювання національної, релігійної ворожнечі. В одній із газет була зображена розіп'ята на хресті жаба з келихом пива поруч із портретом Папи Римського, що викликало справедливе обурення не тільки християн-католиків, а й усієї Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Суд щодо цього інциденту ми виграли. Хочу також зазначити, що не пригадую наших програшів у суді.
Я думаю, що якби ми віддали перевагу репресивному характеру поведінки, то навряд чи виграли б хоч один суд. До того ж репресія завжди супроводжується елементами свавілля, а це, у свою чергу, налаштувало би суспільство проти нас.
І якщо подумати, що важливіше - домогтись покарання порушника чи домогтись того, щоб суспільство не сприймало таку продукцію? Важко сказати…
Ви говорите, що в Комісію надходять запити стосовно розміщення порнографічного контенту на сайті. В Інтернеті таких матеріалів безліч, тож чи відстежує Комісія цю інформацію?
- Ми пробували дещо робити, але у нас лише 15 експертів. Вони просто не витримують такого навантаження. Сьогодні заходить один із працівників і каже: «Василю Васильовичу, мені вже приснилось, що я когось убиваю». Уявіть, яке це навантаження на психіку, - зранку до вечора читати на роботі, як обзивають українців, росіян, євреїв... Хіба можна таке витримати? Ось і доводиться проводити ротацію кадрів. 15 людей не спроможні займатися ще й тим, про що Ви кажете. Так, це потрібно робити. Але якщо у тебе 14 тис. одиниць продукції на рік, з яких більше тисячі - фільми, спробуй їх подивитись.
Максимум, що ми можемо зробити, - провести перед початком навчального року рейди: цікавимось, які зошити та щоденники потраплять на парту. І з приводу цих питань також бувають скандали. Одного разу я навіть публічно в приміщенні Кабміну посварився з тодішнім Міністром освіти Іваном Вакарчуком, який образився на мій лист щодо Червоної Шапочки (Червона Шапочка, за підручником української літератури для 8-го класу, пила пиво, говорила нецензурні слова, плювалася крізь зуби).
Ще одного разу ми виявили, що на обкладинках дитячих зошитів і щоденників є адреси порносайтів і фотографії з насильницьких фільмів.
А за рекламою Комісія стежить?
- Намагаємося. Наприклад, реклама національної кампанії з профілактики ВІЛ/СНІДу, у якій слогани: «Подивимось кіно у мене вдома?» та «Зайдеш на каву?» набули двозначного змісту. Або ще: відомий футболіст показує, як треба пити пиво на відпочинку, на перерві під час гри у волейбол тощо. В результаті Слободян як директор «Оболоні» на мене ображений, бо ми «наїхали» на пивний бізнес.
Не планується збільшення штату експертів для того, щоб можна було охопити більше інформаційних продуктів?
- У нас загалом нараховувалося 90 осіб, але відбулось скорочення до 50. Отож змушені обходитися тими ресурсами, що є.
Яка процедура розгляду звернення? Ось прийшов у Комісію запит, а що далі відбувається?
- Уявімо, Ви написали листа, що такого-то числа в такій-то годині був фільм/мультфільм/передача/реклама, яка вас обурює. Ваше звернення приходить у Комісію, і я віддаю його на експертизу. Паралельно готується лист, разом з яким ми розсилаємо оспорювану інформпродукцію до відповідних науково-дослідних інститутів. Наприклад, коли мусульмани порушили питання, що нічний клуб, де демонструється стриптиз, назвали «Мекка», то такий запит був спрямований до психологів і лінгвістів. Експертний висновок стверджував, що вивіска ображає релігійні почуття мусульман, тому клубу довелось змінювати назву.
Після отримання висновків питання виноситься на засідання Комісії. Традиційно ми показуємо членам Комісії сюжет, а якщо йдеться про якісь резонансні речі, як, наприклад, фільм «Август. Восьмого», «Матч» або відеоряд антисемітських виступів у Херсоні, тоді ми розвозимо їм відеодиски із записом.
Вже безпосередньо на засідання Комісії запрошується заявник, заслуховується думка представника дослідного інституту і того, хто поширює оспорювану продукцію. Після цього приймається рішення. Не завжди члени Комісії погоджуються з експертами. Експерти кажуть, що це порнографія, а члени комісії голосують за те, що це еротика.
Скажіть, на якому етапі знаходиться ситуація з мультфільмами? Хіба раціональним буде їх заборонити?
- Усього оспорюється 29 мультфільмів, частина з яких не отримали прокатних посвідчень («Дівчина під сакурою», «Дівчина закохалася у старшу сестру», «Найкраща у світі любов», «Суничні яйця», «Марія Холік» - ред.). Такі мультфільми наші експерти вже можуть починати досліджувати.
А от щодо інших - такі посвідчення є («Губка Боб», «Лунтік», «Покемони», «Сімпсони», «Футурама», «Мадагаскар», «Наруто», «Шрек», «Король лев», «Красуня і чудовисько», «Попелюшка», «Міккі Маус», «Південний парк», «Вінкс», «Вулиці Сезам», «Робо-ципа», «Критик», «Піноккіо», «101 далматинець», «Дамбо», «Книга джунглів», «Гуффі і його команда», «Цар гори», «LEXX» - ред. ). Держкіно, прокатна комісія якого видає ці посвідчення, поступило дуже хитро (адже для дослідження нам потрібна офіційна версія мультфільму - та, яку дозволили випускати в прокат), і ми не можемо отримати від них офіційну версію. Нам кажуть: «…уточніть, хто режисер фільму, в якому році він виданий..». Можна подумати, що крім «Тома і Джері» є ще «Джері і Том»?
Отож матеріалів для роботи у нас поки немає, завантажити їх із мережі Інтернет ми також не можемо - експертизу неофіційної версії мультфільму оспорять у суді, а нам доведеться з державного бюджету ще й збитки компенсувати.
А щодо раціональності, то краще запитайте у журналіста Ковальського, з листа якого все почалось, чому він хоче заборонити мультфільм «Маша и медведь». Я ж не можу на підставі власних вражень відповісти, що цей мультфільм поганий, або сказати, що це - хороший мультфільм і ми не будемо його досліджувати, бо тоді в прокуратуру на мене напишуть листа і я вже буду писати пояснення за корупційні діяння.
То як Ви все-таки плануєте діяти в цій ситуації?
- Вибір не великий. Нам говорять, що мультфільми ми можемо отримати у суб'єктів прокатного бізнесу, але ж ми навіть не маємо прокатних посвідчень, тобто ми не знаємо, яка фірма Х має право на офіційну версію мультфільму Y.
Якщо ми зараз зробимо експертизу на підставі копій, вилучених з Інтернету, то прийде адвокат і все піде прахом. Він скаже, що прокатне посвідчення було видане на 61 хвилину фільму, а у нас 61.5 хв., а вся негативна інформація була якраз у цьому кусочку. Тобто фактично зараз ми не можемо виконати суспільний запит.
А коли Ви почнете дослідження мультфільмів без прокатних посвідчень?
- Найближчим часом роботу можна вже починати. Окрім того, що записи цих мультфільмів потрібно ще дістати, я змушений був на кілька днів відпустити нашого провідного експерта, яка буде займатись цим питання, у зв'язку з перевтомою.
Коли можна очікувати висновок щодо цих мультфільмів?
- Думаю, на це знадобиться до місяця часу, щоб реально отримати результати.
Як Ви думаєте, висновок експертів із даного питання буде позитивним?
- Я допускаю, що до більшості мультфільмів претензій не буде. Але стосовно тих, що не мають прокатних посвідчень, в мене є сумніви.
Припустимо, Комісія прийме рішення, що певні мультфільми містять «шкідливу» інформацію. Яка їх подальша доля в цьому випадку?
- Якщо продукція містить хоча б шматочок порнографії, то вона за Законом повністю вважається порнографічною. В такому випадку можна вилучити сюжет, як це було з мультиком South Park, здається. Частина фільму, до якої є претензії, просто вилучається із загальнодоступного публічного демонстрування, після чого фільм можна демонструвати й надалі.
Стосовно яких ще матеріалів надходять звернення? Наприклад, щодо творів мистецтва бувають?
- Так, звісно, бувають. Наприклад, PinchukArtCentre виставив продукцію Браткова, одна з картин якого викликала справедливе, на мою думку, обурення одного з представників «Свободи». Ми отримали висновок Міністерства культури України про те, що творчість Браткова належить до світового фотомистецтва, а відповідно до ст. 4 Закону «Про захист суспільної моралі» світова класика не є предметом експертизи. І коли ви приносите до нас картину Ренуара, Курбе чи Рубенса, то ми не можемо давати висновок щодо цих творів.
Отже, Мінкультури дало нам висновок, що Братков - це світова величина і ми не маємо права експертувати його твори. У результаті на мене ображаються і Пінчук (PinchukArtCentre), бо вони змушені були виправдовуватись, і «Свобода», бо ми не прийняли рішення з даного питання.
А якщо автор не є світовим класиком, такі твори Ви будете досліджувати?
- Ми так і робимо. У дитячій картинній галереї перед Днем Києва проходила виставка, стосовно одного з предметів якої надійшло звернення, що це порнографія. І справді, наш фахівець, направлений туди, побачив величезний екран, на якому демонструвався порнографічний фільм, головні ролі в якому виконували не люди, а намальовані ляльки, які займалися оральним, анальним сексом. Тож довелось мені швиденько підписувати листа на ім'я Попова, що за попереднім висновком фахівців у дитячій картинній галереї на Шовковичній показують порнографічні матеріали. Після цього автори спакували речі і забрались з України.
Часто надходять запити щодо творів мистецтва?
- Зараз більше запитів на грані з політикою чи щодо національної ворожнечі. Приходять звернення такого типу: депутат на засіданні облради ображав національні почуття тих, тих і тих. Доводиться їхати на місце, брати стенограму, організовувати круглий стіл і вирішувати, чи хтось когось ображав.
Яка думка Комісії щодо проведення гей-парадів? Це хіба не шкодить суспільній моралі?
- Питання заборони проведення гей-парадів не входить у нашу компетенцію.
А якщо в процесі параду його учасники будуть поширювати листівки, приміром?
- Тоді ми будемо досліджувати лише інформаційну продукцію. Ми не можемо своїм висновком заборонити такий парад.
Звичайно, розумний юрист може піти в суд, аргументуючи це тим, що проведення гей-параду на Хрещатику обмежує його право погуляти там з дитиною, яка, на його думку, це видовище бачити не повинна.
Що Ви можете сказати стосовно діяльності FEMEN?
- Спилявши хрест, вони здійснили вчинок, що обурив християн. Однак інформаційних матеріалів про цю подію вони не поширювали. Лише одна з учасниць організації раз щось заявила і пропала.
Я зробив публічну заяву з даного приводу, вказавши, що право на протест є нашим природним правом. Це - святе. Але справа в тому, що протест не може бути поєднаний із посяганням на права інших людей, а тим більше з таким святотатством, як посягання на символ християнської віри.
Чи планує Комісія виступати з конкретними законодавчими ініціативами?
- А ми вже виступали, правда, безрезультатно. Закон «Про захист суспільної моралі» був прийнятий у новій редакції, однак силами комітету ВР під проводом пана Стеця без розгляду поправок, без обговорення, з порушенням регламенту, завдяки створеному шоу був повернутий. На засідання комітету були запрошені: я, автори законопроекту, а громадськість представляли організації, що уособлюють бізнес, - 80 % ринку Інтернет-продукції. Тобто якщо 69 % українців виступають за запровадження моральної цензури, а на комітеті присутні тільки їх опоненти, то були представлені інтереси менше ніж 31 % населення держави.
Комітет прийняв рішення зняти з розгляду законопроект, а Верховна Рада успішно проголосувала, і ніхто не подивився, наскільки прогресивним є проект (прописані принципи заборони цензури, саморегуляція ЗМІ тощо).
Також ми розробили Концепцію про захист суспільної моралі, яку 2 роки ніхто не хоче розглядати, і Держпрограму виробництва, розповсюдження сексуальної, еротичної продукції, яка теж припадає пилом.
Пане Василю, Ви працювали в досить різноманітних сферах. Де було працювати найцікавіше?
- Найкомфортніше мені було на посаді рядового доцента. Тоді я був ще зовсім молодим, міг відчитати лекцію, прийти додому, голосно включити музику, випити кави і ще написати якусь статтю чи підручник. Найкомфортніше і найкраще було в науці.
Найцікавіше..., уявіть собі, не в парламенті. Найцікавіше мені було працювати в Міністерстві фінансів, де я відповідав за фінансування зовнішньо-політичної та економічної діяльності. А перед цим я тривалий час був у Парламентській асамблеї Ради Європи. Процес світової політики дуже цікавий, до того ж тоді якраз йшов процес вступу до СОТ. Це викликало інтерес, адже я міг на щось впливати.
Ну, а де найгірше - неважко здогадатись :).
Правда, що Ви балотуєтесь у Надвірній?
- Так. Потрапив у халепу: виявляється, що вибори - це дороге задоволення. Закон про вибори зроблений таким чином, що вони стали доступні тільки багатим людям.
Коли попередні три рази я йшов у парламент, то зі мною всі працювали за ідею, а зараз для зустрічі з виборцями треба організувати концерт чи виставу, та й то не факт, що хтось прийде.
А якщо Ви все-таки пройдете в парламент, то чи є у Вас якісь законотворчі ідеї?
- Так, звісно, що є. Ідея не зовсім моя, але є. Це ідея Папієва (колишнього міністра соцполітики), з яким ми працювали разом із Костем Бондаренко. Це ідея соціального бюджету.
Йдеться про те, що природні ресурси за ст. 13 Конституції України, до якої я теж доклав руки, належать народу, тобто всі, хто експлуатує природні ресурси для комерційних потреб, повинні платити (і платять) екологічні податки. Але ці екологічні податки треба розподілити - щось на державу, а щось в соціальний бюджет. От за рік ми набрали, наприклад, 100 млн. таких податків у соціальному бюджеті, ділимо цю суму на 46 млн. українців, які на 1 січня є живими, і кожному надходить на умовний рахунок певна сума. Ці гроші можна використовувати на освіту, лікування тощо. Це, звісно, складна справа, але потрібна.
Окрім того, я хочу розвивати свою соціолого-теологічну теорію. У 2006 р. я підготував проект Конституції, який розрахований на нову модель влади. Я пропоную змінити редакцію ст. 5 і встановити, що народ є не тільки джерелом влади, а й суб'єктом влади . А раз так, то реалізовувати це народ має не тільки на виборах, а й через референдум, і через право законодавчої ініціативи.
Нині ми маємо владу представницьку - президента, парламент і місцеве самоврядування. Фактично президент і парламент формують виконавчу і судову владу, і зрозуміло, що тут присутній політичний елемент. Саме тому я думаю, що нам потрібна влада атестаційна та наглядово-контрольна, які будуть реалізовуватись через інститути громадських організацій. Я говорю не про розростання бюрократичного апарату, а про зміну процедури формування існуючих органів.
Бесіду вела Наталія Шнир, журналіст сайту ЮРЛИГА
