Недоліки норм нового Кримінального процесуального кодексу дозволяють податківцям безкарно тиснути на бізнес відкриттям безпідставних кримінальних проваджень, що стосуються злочинів економічного характеру, - ухилення від сплати податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів тощо. Однак найстрашніше те, що запобігти таким діям через відсутність необхідних для цього правових механізмів сьогодні неможливо.
А все через те, що в новому КПК з п. 19 (Сторони кримінального провадження) та п. 25 ст. 3 (Учасники кримінального провадження) зникло поняття юридичних осіб (підприємств, організацій). Відтак якщо кримінальне провадження було відкрито на підставі ст. ст. 204, 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, які стосуються скоєння злочинів у сфері економічної діяльності саме юридичними особами, то останні, за нормами КПК, не мають права їх оскаржити.
У старому КПК це було можливим завдяки наявності визначення, яке наводилося наприкінці переліку сторін та учасників кримінального процесу, на кшталт: «та інші особи, якщо це стосується реалізації їхніх прав та законних інтересів». На жаль, у новій версії цього документа воно з невідомих причин випущене законодавцем із тексту зазначених норм, чим скористалися передусім податківці, які ініціюють масове відкриття кримінальних проваджень стосовно посадових осіб підприємств України.
У рамках цих проваджень слідчі органи, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, користуються усім наявним у КПК арсеналом засобів проведення слідчих дій досудового розслідування, а це - допити, арешти, обшуки та огляди офісних приміщень, проведення виїмки документів, кореспонденції, комп'ютерів тощо. На сьогодні існує низка підзаконних актів та інструкцій, які визначають, яким чином ці дії повинні здійснюватися.
|
Екатерина Тарасова |
На жаль, чи то через брак часу, чи то через звичайну недбалість представники податкової міліції не дотримуються визначених правил проведення обшуків та виїмок, а також зберігання вилучених документів, обладнання та техніки як речових доказів у справі, тому й виносять із собою від підприємців все, що потрапить їм під руку, скинувши «здобич» у мішки та коробки. Потім вивозять докази в невідомому напрямку. Як правило, вони практично ніколи не повертаються власнику.
Залишившись без оригіналів документів, підприємство не може пред'явити ДПС у встановлені законом строки фінансові, податкові звіти, що знову стає підставою для відкриття кримінальних проваджень щодо підприємства за фактом ухилення від сплати податків. Тому не дивно, що такі агресивні методи проведення слідчих дій, як обшуки та виїмки документів, найбільше застосовуються податківцями, ніж підрозділами МВС.
До того ж практика їх застосування засвідчує, що слідчі податкової міліції проводять обшуки та виїмки за постановою суду, у якій вказана лише юридична адреса, проте не має точних даних, якого саме підприємства це стосується. Як наслідок, такі візити здійснюються до всіх юридичних осіб, які працюють за вказаною судом адресою, незважаючи на те, що вони не причетні до скоєння злочину. А це вже є порушенням ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність у нашій державі носить індивідуальний характер.
Крім того, посадові особи, які стали свідками проведення обшуку та виїмки документів, через наділення їх слідчими статусом свідків, за новим КПК, не в змозі навіть ознайомитися з документами порушеного кримінального провадження, тому й не можуть впливати на хід подій та захищати в судовому порядку своє майно, яке в ході проведення слідчих дій у них було вилучено.
Запобігти цьому, на жаль, нереально сьогодні через, як ми вже зазначали вище, недосконалість кримінально-процесуального законодавства. Щоправда, в такому випадку залишається незрозумілим, на якій підставі податківці можуть відкривати кримінальне провадження проти підприємців, якщо ті, згідно зі ст. 3 КПК, не є учасниками таких кримінально-процесуальних дій?
Щоб знайти відповіді на всі ці запитання, від яких фактично залежить доля бізнесу в Україні, ми підготували до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ лист, у якому визначили наявність існуючих в кримінально-процесуальному законодавстві прогалин, з проханням, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів», надати необхідні роз'яснення з приводу участі юридичних осіб у кримінальному провадженні. Адже лише суд у такому випадку є останньою надією для підприємців, які, як бачимо, залишилися безправними в країні.
Екатерина Тарасова, глава Судебной ассоциации «Фундация содействия правосудию»
