У цій статті пропоную розглянути питання щодо неоднакового застосування прийменників «до» і «по» на позначення кінцевої календарної дати та прийменника «до» в поєднанні з числівниково-іменниковою формою.
1. Мене завжди цікавили питання: чи входить у прийменниковій конструкції «до 31.12.2015 року» безпосередньо сама кінцева дата до зазначеного вище терміну, якщо після цієї дати відсутнє уточнення словом «включно»? Яка різниця між прийменниками «до» і «по»?
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Отже, Цивільний кодекс не дає відповіді на ці питання.
Поряд з цим, згідно з постановою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2010 р. (провадження № К-8716/07, № рішення в ЄДРСРУ 8112607) вбачається:
«Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів попередніх інстанцій про те, що останнім днем дії ліцензій серії АБ № 259041 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та серії АБ № 259042 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними виробами є 17.08.2006 р., оскільки ліцензія була видана терміном дії до 17.08.2006 р.
Таким чином, уповноважений орган, видаючи ліцензію терміном на один рік з початком дії з 17.08.2005 р., визначив, що вона діє до 17.08.2006 р., а не включно 17.08.2006 р.».
Поряд з цим, згідно з постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2008 року у справі № 43/35 (№ рішення в ЄДРСРУ 1915362) вбачається:
«Щодо посилань попередніх судових інстанцій на те, що в будь-якому випадку ТОВ «ЮВС» не мало змоги виконати умови договору від 01.05.2006, оскільки, як за даним договором, так і за договором від 24.05.2006 строк виконання визначено «до 31.05.06», проте такі твердження судів є помилковими, оскільки прийменник «до» передбачає певний проміжок часу, протягом якого встановлюється можливість для виконання зобов'язання, а 31.05.2006 в даному випадку є лише кінцевим терміном для виконання таких зобов'язань».
У зв'язку з цим я звернувся до Інституту української мови НАН України з листом від 03.03.2015 року такого змісту:
« 1. Чи є різниця між значенням вживання прийменників «до» і «по» для позначення кінця терміну? Наприклад: термін дії дозволу з 01.01.2015 до (по) 31.12.2015 р.?
2. Чи входить кінцева дата «31.12.2015 року» до терміну, якщо після цієї дати відсутнє уточнення словом «включно»?».
За результатом розгляду отримав лист від Інституту української мови НАН України від 31.03.2015 року № 307/209 (за підписом директора Інституту, доктора філологічних наук, професора П. Ю. Гриценка) такого змісту (дослівно):
«1. Прийменники до і по в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. У межах цього спільного часового значення розрізняються лише сферами свого використання: до вживають в офіційно-діловому стилі, передусім у текстах ділових документів - накази, заяви, розпорядження тощо, по закріплений за розмовним стилем. Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно використовувати лише прийменник до.
2. Кінцева дата 31.12.2015 року входить до визначеного часового терміну, вона є останнім днем чинності або виконання чого-небудь. Тому вживати після цієї дати прислівник включно зайве».
Оригінал відповіді є в моєму розпорядженні.
Отже, кінцева дата є остатнім днем терміну без необхідності зазначення прислівника «включно».
Таким чином, Вищим адміністративним судом України та Інститутом української мови НАН України прийменникова конструкції «до» на позначення кінцевої календарної дати застосована по-різному.
2. Потім мене зацікавив інший випадок застосування прийменникової конструкції, зокрема, застосування прийменника «до» з числівниково-іменниковою формою.
Знайшов масив судовий спорів щодо застосування пункту 1 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1222 (надалі - «Порядок»), який визначає механізм декларування суб'єктами господарювання зміни оптово-відпускних цін на «….» сир кисломолочний з вмістом жиру до 9 відсотків, сметану з вмістом жиру до 20 відсотків, масло вершкове з вмістом жиру до 72,5 відсотка, яйця курячі, цукор-пісок, олію соняшникову.
У зв'язку з неоднаковим застосуванням цієї норми Порядку Верховним Судом України прийнято постанову від 21 травня 2013 р. (провадження № 21-90а13, № рішення в ЄДРСРУ 32056465) такого змісту:
«Лексичне значення прийменника «до», що уживається із числівником на означення кількісних відношень, необхідно розуміти як таке, що позначає приблизну межу, міру.
Отже, використання прийменникової конструкції «з вмістом жиру до 72,5 відсотка» можна тлумачити як «жирність, менша за 72,5 відсотка», оскільки відсутнє уточнення верхньої межі кількісного показника через слово «включно».
Наведене дає підстави колегії суддів Судової палати в адміністративних справах дійти висновку, що згідно з пунктом 1 Порядку обов'язковому декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчий товар «масло вершкове» з граничним вмістом жиру, меншим за 72,5 відсотка.
Тому декларуванню підлягають зміни ціни на масло, жирність якого не перевищує 72,4 відсотка.
Заяву приватного акціонерного товариства «Літинський молочний завод» задовольнити».
Згідно з ухвалами Вищого адміністративного суду України:
- від 12.07.2014 р. (пров. № К/9991/68330/11, № ЄДРСРУ 39346791);
- від 10.07.2014 р. (пров. № К/9991/23206/11, № ЄДРСРУ 39795012);
- від 10.04.2014 р. (пров. № К/9991/38345/11, № ЄДРСРУ 38289772);
- від 14.11.2013 р. (пров. № К/9991/103/11, № ЄДРСРУ 35469180),
та іншими вбачається додержання ВАСУ правової позиції зазначеної вище постанови ВСУ.
З цього питання я також звернувся до Інституту української мови НАН України з листом від 07.04.2015 року наступного змісту:
«Чи можливе розуміти значення прийменника «до», що уживається із числівником на означення кількісних відношень, як таке, що позначає приблизну межу, міру? Отже, використання прийменникової конструкції «з вмістом жиру до 72,5 відсотка» чи можна тлумачити як «жирність, менша за 72,5 відсотка», тобто «72,4 відсотка», оскільки відсутнє уточнення верхньої межі кількісного показника через слово «включно»?
Надійшла відповідь від Інституту української мови НАН України від 23.04.2015 року № 307/275 (за підписом директора Інституту, доктора філологічних наук, професора П. Ю. Гриценка) такого змісту (дослівно):
1. Прийменник до в поєднанні з числівниково-іменниковою формою в українській мові виражає двоє кількісних значень:
1) приблизну кількість кого-, чого-небудь, пор.: На збори з'явилося до ста водіїв; Їм потрібно купити до десяти кілограмів цукру; у межах цього кількісного значення прийменник до рівнозначний відприслівниковому прийменнику-частці близько, пор.: На збори з'явилося близько ста водіїв; Їм потрібно купити близько десяти кілограмів цукру;
2) крайню кількісну межу чого-небудь, пор.: Людині рекомендують споживати за добу до 10 грамів солі; тут прийменник до рівнозначний похідному прийменнику не більше ніж, пор.: Людині рекомендують споживати за добу не більше ніж 10 грамів солі.
Конструкція “з вмістом жиру до 72,5 відсотка”, що Вас цікавить, має друге кількісне значення. Вона означає, що крайня верхня межа, якої може сягнути вміст жиру в чомусь, 72,5 відсотка. Вищим від цієї кількісної межі він не може бути, а нижчим за неї - може. Це і 72,4 відсотка, і 72,3 відсотка, і 72,2 відсотка, і 72,1 відсотка, і 72 відсотки і т. д. Слово включно в цій конструкції не потрібне, бо прийменник до з числівниково-імениковою формою виражає входження до кількісної межі, визначеної числівником.
Оригінал відповіді є в моєму розпорядженні.
Отже, Верховним Судом України та Інститутом української мови НАН України прийменникова конструкції «до з числівниково-іменниковою формою» застосована також по-різному.
Виникає логічне питання: хто правий?
Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови (із додатками і доповненнями; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005 р.) вбачається:
до
I прийм., з род. в. , Сполучення з до виражають:
Часові відношення:
4) Уживається на означення часової межі дії, стану і т. ін.
Кількісні відношення:
6) Уживається з на означення кількісної межі. || Для позначення приблизної межі, міри.
Отже, тлумачник також не дає відповідь на це питання.
Водночас Верховний Суд України, застосовуючи прийменник «до» у кількісних відносинах (зміст жиру до 72,5 %) на позначення приблизної межі, не включив «72,5 %». Поряд з цим, як зазначено в листі Інституту української мови НАН України від 23.04.2015 року № 307/275, позначення приблизної межі рівнозначно відприслівниковому прийменнику-частці близько або його аналогу, які відсутні і спірній конструкції.
Отже, на мій погляд, Верховний Суд України у постанові від 21 травня 2013 р., по-перше, не навів вичерпного обґрунтування щодо застосування прийменника «до» на позначення саме приблизної межі у кількісних відношеннях, по-друге, не обґрунтував необхідність визначення верхньої межі через слово «включно», по-третє таке застосування прийменника «до» суперечить позиції Інституту української мови НАН України.
Павло Хомяк,
директор Юридичної компанії «Антарес» ® (м. Дніпропетровськ)
