Народним депутатом України Кісельовим А. М. зареєстровано законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо введення процедури медіації)». Така новина не була зовсім несподіваною. Адже про доцільність застосування медіації у сфері оподаткування мова йде вже більш як два роки. Коли я вивчала питання доцільності таких інновацій, а саме: чи дає медіація додаткову цінність для двох сторін: і для держави, і для платника податків, - прийшла до висновку, що ефективне запровадження медіації є цілком ймовірним. Це допомогло б державі потроху відновлювати довіру платника податку до державних податкових органів, податковим органам вибудовувати партнерські відносини з платниками податків, швидко отримувати справедливі суми оподаткування до бюджету, а платникам податкам мати швидкий ефективний процес пошуку справедливого рішення на принципах паритетності сторін.
Але! Зазвичай ми закликаємо медіаторів: «Не нашкодь!» Довіра до процесу відбудовується довго, а руйнується в один момент.
Щоб медіація дійсно допомагала, треба дотримуватися принципів медіації, а саме:
1) нейтральність посередника. В законопроекті ми цього не бачимо, тому що медіаторами пропонується обирати уповноважених осіб контролюючого органу (звучить як «представників»). Зокрема вказано, що «Процедура медіації - переговорний процес між платником податків та контролюючим органом, що проводиться при сприянні уповноваженої особи контролюючого органу (медіатора), з метою врегулювання спору шляхом досягнення угоди про податкові зобов'язання». Щоправда, далі невпевнено пропонується і можливість запрошення незалежних медіаторів, але в тому вигляді, як це сформульовано зараз, воно протирічить дефініції «медіації» відповідно до ст. 14.1.180-1 проекту;
2) незалежність посередника. Не зрозуміло, яким чином гарантується незалежність «уповноваженої особи контролюючого органу (медіатора)»?
3) добровільність процесу. Не впевнена, що це право може бути гарантовано представникам державної служби, які не вмотивовані вести переговори, або навпаки, вважають, що переговори можна вести далі, але змушені їх за вказівкою припиняти;
4) угода про податкові зобов'язання трактується як - «… задоволення частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитися з рештою грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом». Тобто фактично в законі прописується можливий варіант рішення, що неприпустимо з точки зору процесу пошуку рішення. А якщо просто з'ясуються особисті обставини, які впливали на те, що рішення про застосування санкцій було прийнято емоційно? Можливо, взагалі треба буде скасовувати попередні рішення, але закон не дозволить цього робити?
І взагалі, здається, що встановлений законом процес спрямований на пошук компромісу як наслідку торгів. Але податкові правовідносини - це не сцена для торгу. Принаймні це зараз виглядає для мене таким чином, хоча ідея, можливо, була інша. Взагалі, в ідеалі медіація - це процес пошуку справедливого для всіх рішення.
5) Стовпом медіації є справедливий процес. На жаль, у законі він ніяк не прописаний, тільки вказано, що «процедури медіації … впроваджуються в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, митної політики…» Як-то кажуть: «Такий підхід має право на життя!», але чи буде це сприяти побудові довіри до процесу?
Загалом поява такого законопроекту річ дуже позитивна, адже а) держава «повертається обличчям» до медіації та платника податку; б) у медіатора виникає право на захист своїх інтересів; в) компроміс все одно кращий, ніж «переговори з нульовим результатом».
Єдине, що я б називала речі своїми іменами. В проекті, скоріш за все, йдеться про побудову нового формату апеляційної процедури (із залученням експерта, який має свою думку і може рекомендувати рішення). У світі існують різні моделі застосування медіації в податковій сфері. Україні, державним фіскальним органам, обираючи свій шлях до переговорів з платником податку, важливо пам'ятати: «Не нашкодь!»
Галина Єрьоменко,
к. ю. н., Керівник Українського Центру Медіації (kmbs),
президент Національної Асоціації медіаторів України
Думки експертів:
«Новий» шлях до порозуміння?
Ганна Горіна,
керівник групи компаній «СІНТЕЗ», медіатор, податковий консультант
|
Ганна Горіна |
Запропоновані зміни до Податкового кодексу свідчать про спробу знайти шляхи конструктивного порозуміння в системі «контролюючий орган - платник податків» та запровадити нову можливість у взаємодії - процедуру медіації.
Але, як це іноді буває, гарні наміри ще не є запорукою ефективного результату. Отже, попри деякі позитивні з точки зору можливостей для медіатора та сторін моменти, запропоновані у цьому проекті, слід звернути увагу на норми, які можуть мати негативні наслідки як для сторін процесу, так і для подальшого розвитку запропонованих нововведень взагалі.
1. Відповідно до ст. 14.1.180-2 проекту запропоновано вважати результатом медіації між платником податків та контролюючим органом задоволення частини скарги платника податків під зобов'язання останнього погодитися з рештою грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Ця норма може звужувати коло можливих варіантів та унеможливлювати повне задоволення скарги платника податків (у разі, наприклад, коли положення закону, за яким накладається стягнення, має подвійне трактування та є можливість прийняти рішення на користь платника податків у повному обсязі тощо).
2. Сумнівним може виявитись також пропозиція, що викладена в п. 8, а саме: «Пропозиції контролюючого органу щодо можливого застосування угоди про податкові зобов'язання не є свідченням протиправності чи безпідставності нарахувань грошових зобов'язань, проведених контролюючим органом». А якщо дійсно має місце порушення з боку контролюючого органу під час донарахувань, і це стає зрозумілим саме під час медіації?
3. Слід звернути особливу увагу на порушення права доступу до правосуддя, викладене у п. 13 проекту. В цьому пункті зафіксовано пряму заборону на оскарження в судовому чи адміністративному порядку суми грошового зобов'язання, визначеної в рішенні про досягнення угоди про податкові зобов'язання, а також рішення про його досягнення.
4. Як зазначено в п. 10 проекту, «підставою для прийняття рішення про досягнення угоди про податкові зобов'язання є наявність у контролюючого органу таких фактів та доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що застосування угоди про податкові зобов'язання призведе до більш швидкого та/або більш повного погашення грошового зобов'язання, порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду», що заперечує можливість того, що під час донарахувань могла статись помилка наприклад чи контролюючим органом була неправильно застосована норма закону. Під час медіації сторони шукають не лише оптимальне для них рішення, але й справедливе також. Тому ця норма також потребує перегляду перед її введенням.
Медіація не повинна повторити апеляцію
Андрій Єлісєєв,
к. е. н., DipFA, сертифікований аудитор, медіатор
|
Андрій Єлісєєв |
Запровадження процедури медіації, безумовно, позитивний крок до взаємодії та взаєморозуміння платників податків та контролюючих органів. Враховуючи наявність на сьогодні досить значної кількості судових спорів платників податків з контролюючими органами, укладення угод про податкові зобов'язання, як позасудового врегулювання спору, надасть можливість зменшити як кількість таких спорів, так і витрати держави та самих платників податків.
Однак у проекті закону процедура медіації не є чітко прописаною. Як і в процедурі адміністративного оскарження, рішення контролюючого органу є вирішальним. При цьому жодного обґрунтування свого рішення контролюючий орган не надає. Наприклад, відмова в укладенні угоди про податкові зобов'язання на запропонованих платником умовах не пояснюватиметься та не обґрунтовуватиметься.
Хто такий медіатор? Це уповноважена особа контролюючого органу. Жодних особливостей чи порядку призначення такої особи не визначено. З великою ймовірністю можна прогнозувати, що така особа більшою мірою буде відстоювати не справедливий підхід до розгляду спору, а позицію контролюючого органу. В іншому випадку контролюючий орган навряд чи уповноважить медіатора брати участь у переговорному процесі.
Щоправда, у проекті зазначається: виконання функцій медіатора може здійснюватися не тільки уповноваженою особою контролюючого органу, але і незалежною особою, яка відповідає встановленим вимогам. Які це вимоги? Хто їх встановлює? Кого уповноважать встановити вимоги? Зрозуміло, якщо закон таких вимог чи правил не прописує, - це свідчить, що такого не буде. А значить, незалежні медіатори податковими медіаторами стати не зможуть. Відповідно медіаторами стануть виключно уповноважені особи контролюючого органу. І скоріш за все, це і будуть ті ж самі працівники ДПІ.
Звернемо увагу на існуючу процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень. У фіскальних органах існують цілі підрозділи, які розглядають скарги платників податків. Це ті ж самі уповноважені представники. Добитися справедливого рішення щодо скасування донарахованих податкових зобов'язань на сьогодні вкрай складно. Як свідчить практика, навіть наявність судових рішень найвищих інстанцій у справах аналогічних до тих, що розглядаються при адміністративному оскарженні, не є підставою для задоволення скарг платників податків.
Податковий кодекс України передбачає право платника податку брати участь у розгляді скарги, надавати докази, пояснення та обґрунтування. Як свідчить практика, процедура розгляду скарги та участь представника платника податків є формальною. У кращому випадку вам зачитають акт перевірки, запропонують надати документи, якщо вони не були додані до скарги. Однак враховуючи, що підтверджуючі документи додаються до скарги, ваша участь у розгляді скарги закінчується прослуховуванням зачитаного акта перевірки.
Виникає закономірне запитання: чому не працює ефективно система адміністративного оскарження? Чому особа, що розглядає скаргу, не чує платника податку?
Звідси напрошується відповідь: тому що скаргу розглядає той самий орган, який і прийняв податкове повідомлення-рішення, тільки вищестоящий. Особа, що розглядає скаргу, не хоче чути платника податку. Скасування податкового повідомлення-рішення у податкових органах розглядається як щось надто особливе, що передбачає або ж підозру особи, яка скасувала таке рішення, або ж відповідальність того, хто проводив перевірку. Не рідко відповідь на скаргу на податкове повідомлення-рішення готується за участю керівника підрозділу та власне працівника, який проводив перевірку.
Таким чином, проблема між контролюючими органами та платниками податків навряд чи може бути вирішена через медіатора - уповноваженого представника контролюючого органу. Такий представник перш за все повинен бути незалежною особою, не підпорядкованою тому ж контролюючому органу чи вищестоящому. Відповідно законом необхідно визначити статус таких осіб, вимоги до них, їхні права, обов'язки та відповідальність. Зрозуміло, що безоплатно такі особи навряд чи будуть працювати. Звідси виникає питання про їх фінансування. А це скоріш за все передбачатиме певну оплату за рахунок держави, що на сьогодні вкрай складно, або можливо частково за рахунок платника податку, який має намір розглядати спір у процедурі медіації.
Звичайно, і контролюючі органи не повинні залишитися поза увагою в призначенні та виборі медіатора. Вони однозначно повинні брати участь в обранні медіатора, мати право надавати відводи тому чи іншому медіатору у випадку обґрунтованих підстав.
Читайте также по данной теме: Медиация в налоговых спорах. Почему бы и нет?
