У травні 2014 року Верховною Радою України було внесено зміни до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та визначено, що військовослужбовці антитерористичної операції, які брали безпосередню участь в АТО в районах її проведення, визнаються учасниками бойових дій.
Відповідно до п. 19 ст. 6 вказаного Закону постановою № 413 від 20 серпня 2014 року Кабінет Міністрів затвердив «Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення». Даний Порядок визначає підстави для отримання статусу учасника бойових дій, поділяючи осіб, яким надається такий статус, на 2 групи:
- військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
- працівники підприємств, установ та організацій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
Згідно Порядку обидві групи осіб для того, щоб задовольняти умови законодавства щодо статусу учасника бойових дій, мають брати безпосередню участь в АТО, перебуваючи у районі її проведення (район і термін проведення АТО визначаються Антитерористичним центром при СБУ). Ці дві основні ознаки і мають бути підтверджені в процесі отримання статусу учасника бойових дій.
Так, п. 4 Порядку визначає наступний вичерпний перелік підстав для отримання статусу учасника бойових дій особами, що перебувають на службі в спеціалізованих відомствах (ЗСУ, Нацгвардія, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Держприкордонслужба, МВС, Управління державної охорони, ДСНС та ін.):
1) документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
2) направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції;
3) документи про перебування в районах АТО з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в її районах, є:
1) документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, або
2) направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень) та
3) документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.
|
Юрій Бабенко |
Вищезазначені документи можуть бути оформлені як витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчення про відрядження, журнали бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень.
Відсутність документального підтвердження хоча б однієї з підстав, зазначеної в п. 4 Порядку, є підставою для відмови в наданні статусу учасника бойових дій.
Положення п. 6, 7 Порядку покладають обов'язок на командирів (начальників) військових частин (органів, підрозділів) або інших керівників установ, підприємств, організацій, закладів протягом 1 місяця після завершення особами виконання завдань АТО подати довідку «Про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України» (для осіб першої групи) або довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції (для осіб другої групи) та документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій до:
А) комісій утворених у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, в складі яких проходили службу чи працювали особи (для осіб першої групи);
Б) міжвідомчої комісії (для осіб другої групи).
Однак, особа може самостійно звернутися до відповідної комісії у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій.
У випадку відмови в наданні статусу учасника бойових дій це питання може повторно виноситися на розгляд міжвідомчої комісії за рішенням Міністра соціальної політики. Також рішення комісії може бути оскаржене в судовому порядку.
Юрій Бабенко,
адвокат, старший юрист АК «Кравець і партнери»
