Верховний Суд на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 р. розглянув справу № 6-63цс13предметом якого була суперечка про стягнення боргу за договором позики.При розгляді цієї справи ВСУ зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але і факту передачі грошової суми позичальникові.
Договір позики є двосторонньою угодою, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору усі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду і такої ж якості, несе позичальник, а кредитор придбаває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредиторові за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також підтверджуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки або договори позики, суди повинні проявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документу, і залежно від встановлених результатів робити відповідні правові висновки.
За інформацією ВСУ.
