Учасники круглого столу, міркуючи про реформу в області охорони здоров'я, відмічають невідповідність ряду норм і практики. Приміром, було порушено кримінальну справу відносно не надання медичної допомоги. Обставини справи наступні - лікарі не змогли приїхати на виклик і відповідно надати необхідну допомогу у зв'язку з тим, що хоча у лікарні на балансі і числиться автомобіль, проте, він знаходиться в неробочому стані. Крім того, горезвісна норма про доезде за 20 хвилин не особливо реальна в умовах українських доріг.
Невдоволення наростає і серед медпрацівників, яким поставлені не зовсім адекватні умови праці.
У коментарі для ЮРЛИГИ Олена Беденко-Зваридчукголова Комітету з медичного права АЮУ, директор "ЮК "МедАдвокат", нагадує, що в 2011 р. були ухвалені два ключові закони, що дали старт медичній реформі:
- Закон "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я відносно удосконалення надання медичної допомоги" (далі - зміни в Основи). Цими змінами передбачено, що мережа державних і комунальних установ охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення в медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної його якості, своєчасності, доступності, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
- Закон "Про порядку проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і м. Києві" (далі - Закон про медреформе), яким передбачений відробіток на базі пілотних регіонів основних підходів до реформування системи охорони здоров'я, їх моніторинг і оцінку для подальшого поширення на усю територію України.
Критичне відношення до реформи
Впровадження медичної реформи в тому вигляді, в якому вона була запропонована населенню України, переважно не підтримується ні пацієнтами, ні медичними працівниками, ні громадськими організаціями. Навіть представники міжнародних організацій у сфері охорони здоров'я досить скептично відносяться до медичної реформи у такому вигляді, в якому вона проводиться.
Профільні громадські організації, відмічають ряд проблемякі виникли в процесі впровадження медичної реформи, а саме:
1. Недостатня кількість створюваних медичних установ або незручне розташування таких установ замість тих, які закриваються;
2. Проблеми із забезпеченням кадрами;
3. Недостатнє укомплектовування медичним устаткуванням, виробами медичного призначення;
4. Недостатнє укомплектовування технікою, витратними матеріалами, підключення до мережі Інтернет;
5. Розробка норм надання медичної допомоги без урахування українських реалій. Наприклад, при розробці норм надання невідкладної допомоги і приведення часу доезда бригади до пацієнта до європейських стандартів не враховувалися стан доріг, машин швидкої допомоги і менталітет українських водіїв;
6. Недостатня інформаційна кампанія реформи (частенько, українці не знають, куди вони можуть звернутися по медичну допомогу окрім невідкладної і екстреної), що відносно проводиться;
7. Недостатнє фінансування фонду оплати праці;
8. Відсутність чіткого регламенту роботи медичних працівників, соціальній і правовій захищеності;
9. Обмеження фінансування медичного сектора взагалі і процесу реформування зокрема;
10. Необхідність в розробці нових нормативних документів на рівні підзаконних актів для забезпечення санітарних, будівельних, протипожежних норм для медичних установ, що відкриваються, а також, розробка нормативних актів, що забезпечують порядок надання медичної допомоги, напрями пацієнтів до медичних установ вищого рівня і так далі
Серед шляхів рішення вказаних проблем громадські активісти вказують:
- необхідність в розробці чіткої концепції медичної реформи з покроковою інструкцією до її виконання;
- залучення до розробки нормативних і законодавчих актів громадські організації і експертів в області медичного права;
- необхідність в додатковому фінансуванні процесу реформування, в т.ч. активно впроваджувати можливості державно-приватного партнерства.
Законодавчі ініціативи
Пані Беденко-Зваридчук звертає увагу на 5 законодавчих ініціатив, які покликані внести зміни до існуючих нормативних актів, і знаходяться на розгляді в Комітеті ВР з питань охорони здоров'я, а саме:
1. Проект Закону про внесення змін до Закону "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і м. Києві" відносно стимулювання залучення інвестицій в сферу охорони здоров'я (№ 1104 від 17.12.2012г.);
2. Проект Закону про визнання що втратило силу Закону "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і м. Києві" (№ 2424 від 01.03.2013г.);
3. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України по вдосконаленню реформування системи охорони здоров'я (№ 2661 від 29.03.2013г.);
4. Проект Закону про внесення змін до Закону "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і м. Києві" (відносно збереження існуючої мережі державних і комунальних установ охорони здоров'я) - (№ 2898 від 19.04.2013г.);
5. Проект Закону про визнання що втратило силу Закону "Про екстрену медичну допомогу" і внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері реформування системи охорони здоров'я (№ 2907 від 22.04.2013г.).
Необхідність реформування системи охорони здоров'я бачать усі політичні сили і громадські організації. Бачення реформи, правда, у усіх різнеміркує юрист.
Вплив на юридичну практику
Відкриття центрів первинної медико-санітарної допомоги, амбулаторій сімейної медицини супроводжується отриманням дозвільної документації - різних дозволів і ліцензії на проведення медичної практики. Також, знову відкритій установі необхідно розробити внутрішні нормативні документи, які в наступному регулюватимуть роботу цієї установи. Тому, юристи отримали можливість надати більше консалтингових послуг з отримання ліцензій, розробки внутрішньої нормативної документації, відповідно, збільшити свій досвід і отримати прибуток.
З іншого боку, незгодні з проведенням медичної реформи громадяни, зокрема, із закриттям медичних установ в районах і сільській місцевості, стали подавати позови до судів. Кваліфікована юридична допомога в судовому процесі також виявилася затребуваною. Звичайно, судові процеси не є масовими, але, нерідко, з резонансом в загальнодержавних ЗМІ. Медичні працівники, обурені процесом реформування і пов'язаними з ним процесами, наприклад, штучно створюваними умовами для утримання частини додаткових виплат до зарплати, також готові подавати позови до суду.
Загалом, можемо констатувати тенденцію до збільшення потреби в консалтингових юридичних послугах серед медичних установ і медичних працівників. Проте, зараз існує проблема з фінансуванням витрат на юридичні послуги бюджетними медичними установами. Тому, велика частина керівників медичних установ, що відкриваються, не в змозі отримати необхідну консультативну допомогу.
