Прийнятий 2 року назад Закон про доступ до публічної інформації значно поліпшив стан речей на той момент. Так, зменшилася кількість відписок, з'явилося більше можливостей для отримання необхідної інформації. Проте, від деяких органів навіть зараз не так просто отримати інформацію. Найбільш злісними порушникамиза словами директора Інституту Медіа Права Тараса Шевченка, являється Верховна Рада України і Конституційний Суд України. Приміром, журналіст Сергій Андрушко тільки з 4-ої спроби зміг отримати копію стенограми засідання бюджетного комітету ВР, на яке не допустили представників преси. Що цікаво, за цю інформацію йому ще і заплатити довелося.
"Виграти справу проти Верховної Ради або Конституційного Суду практично неможливо. Аргументи в даному випадку неважливі і не приймаються до уваги" - відмічає Т. Шевченка. Наочний приклад: КСУ, відмовивши надати прошену інформацію, згідно із Законом повинен був вказати, яким чином можна оскаржити таке рішення. Але, з якихось причин він цього не зробив, хоча це і є прямим порушенням Закону. У суді ж сказали, що раз до суду ми дійшли, то необхідності вказувати механізм оскарження не було, міркує пан Шевченко.
Апарат ВР також часто порушує вимоги Закону про доступ до публічної інформації або ігноруючи запити, або не надаючи прошену інформацію. Приміром, директорові Центру політичних студій і аналітики В. Тарану було відмовлено надати декларації глав депутатських фракцій і спікера ВР. Рішення мотивували наявністю в декларації конфіденційної інформації відносно цих осіб і членів їх сімей. Справа зараз знаходитися в суді.
Проте, якщо в попередніх випадках усе пояснюється ігноруванням певними органами вимог Закону, то в конфлікті заступника глави партії "Демократичний альянс" Андрія Богдановича і Служби безпеки України проблема декілька інша. Пан Богданович подав в СБУ запит відносно того, чи не здійснюють вони збір інформації відносно нього, на що йому прийшла відповідь, що така інформація не підлягає розголошуванню (в даний момент справа готується до розгляду в Європейському суді з прав людини). Якщо ЕСПЧ вирішить ситуацію позитивно, то це створить хорошу платформу для лобіювання змін в законодавствовважають юристи. Так, за прикладом цивілізованих країн пропонується встановити наступну норму: якщо органи, що здійснюють збір інформації за певною особою, не виявили ознак злочину, то вони зобов'язані самі повідомити цю особу про те, що за ним здійснювалося спостереження і тим самим надавши можливість оскаржити їх дії і вимагати відшкодування морального збитку. У нас же такі дані після закінчення збору інформації знищуються і особа може так ніколи і не дізнатися, що за ним стежили, резюмує пан Богданович.
Також читайте: Нардепи планують допрацювати проект відносно доступу до публічної інформації.
