Учора Конституційний Суд України офіційно оприлюднив прийняте 11 липня рішення у справі по конституційному зверненню Д. Козлова відносно офіційного тлумачення положень другої пропозиції преамбули Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96 - ВР з подальшими змінами.
Згідно з преамбулою Закон регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів відносно відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами вказаних правовідносин є підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, а також фізособи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія Закону не поширюється на порядок нарахування і сплати пені, штрафних і фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту і інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на стосунки, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Пан Козлів просив Суд розтлумачити положення преамбули в аспекті того: чи поширюється дія Закону тільки на правовідносинисуб'єктами яких є виключно підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання і фізособи - СПД, або також на правовідносини, в яких вони являються тільки одним з суб'єктів правовідносин між платниками і одержувачами засобів.
Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення положення другої пропозиції преамбули слід розуміти так, що дія Закону поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є тільки підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання і фізособи - СПД (підприємці). В той же час, розглядаючи конституційне звернення, Суд визнав необхідним піддати аналізу правовідносини по сплаті пеніщо виникають між фізособами - споживачами і банками і іншими фінустановами в правовідносинах споживчого кредитування.
Суд виходить з того, що вимога про нарахування і сплату неустойки за договором кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим в п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 і ч. першою, 2 ст. 627 ГК принципам справедливості, сумлінності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її істинне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний вантаж для споживача і джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення і виконання повинні підкорятися таким принципам, згідно з якими обличчя споживача вважається слабкою стороною в договорі і підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, сумлінності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку по захисту прав споживачів вимагає від нього спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії вказаних принципів в стосунках споживчого кредитування, зокрема по встановленню справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізособами. (Також читайте: Банкам не сподобалися проекти про споживче кредитування, Нардеп придумав, яку інформацію треба подавати, рекламуючи споживчі кредити).
Суд прийшов до рішеннящо положення преамбули Закону у взаємозв'язку з положеннями ст. 1, 3 ці Закони слід розуміти так, що обмеження пені в грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Нацбанку, що діяла в період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є тільки підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і господарювання і фізособи - СПД (підприємці).
Нагадаємо, учора КСУ оприлюднив рішення відносно оплати юруслуг у господарському процесі, а також обрав собі нового голови.
