У листі від 26.06.2013 р. № 11372/17/7-13 Госземагентство вказало, що пунктом 3 розділи VII Закону "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон) встановлено, що у випадку якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на який не зареєстроване, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстроване, кадастровий номер на таку земельну ділянку привласнюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації по землеустрою відносно встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для привласнення земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер діє з моменту його привласнення.
Згідно Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок) і Закону датою, з якою кадастровий номер земельній ділянці вважається присвоєним, являється дата державної реєстрації земельної ділянки. Датою державної реєстрації земельної ділянки є дата відкриття Поземельної книги. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час його формування за результатами здачі документації по землеустрою після її узгодження і до ухвалення рішення про його твердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає твердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 Порядки.
Ст. 24 Закони визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється по місцю того, що їх має в розпорядженні відповідного Державного кадастрового реєстратора центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері земельних стосунків.
Також вказано, що відповідно до пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки відміняється Державним кадастровим реєстратором, що здійснює таку реєстрацію, у випадку, коли впродовж одного року з дня здійснення державної реєстрації речове право на нього не зареєстроване з вини заявника- на підставі даних про те, що впродовж одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідній інформації в порядку інформаційного обміну.
Крім того, згідно частини 1 ст. 41 Закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і їх обтяжили" рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфиций), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави або територіальної общини на такі земельні ділянкикрім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
