Регіонал Олександр Фельдман зареєстрував законопроект № 2574аяким пропонує внести зміни в ст. 1057-1 Цивільного кодексу України відносно запобігання накладенню стягнення на закладене майно фізосіб у разі визнання договору запоруки недійсним.
02.10.2012 р. ВР прийняла в цілому законопроект відносно виконання господарських зобов'язань (№ 11029).Відповідно Закон № 5405 - VI набув чинності 04.11.2012 р. При підготовці законопроекту до другого читання з тексті проекту були виключені положення ч. 6 ст. 1057-1 (у редакції проекту, прийнятій в першому читанні) відносно накладення арешту на майно позичальника, яким визначалися юрособи і фізичні особи-підприємці.
Нагадаємо, згідно ст. 1057-1 ГК у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності угоди, передбачені ч.1 ст. 216 ГК, і визначає грошову суму, яка має бути повернена кредитодателю.Визнаючи недійсним кредитний договір, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечене запорукою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодателя накладає на таке майно арешт.
Таким чином, положення вказаної ст. 1057-1 стали поширюватися на усіх позичальниківу тому числі і на фізосіб, які не є суб'єктами господарської діяльності. Як наслідок, в цивільне законодавство були внесені досить суперечливі і нелогічні новели. Наприклад, визнання недійсним договори запоруки, яка забезпечувала виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, не звільняє майно, яке було в запоруці, а навпаки призводить до накладення арешту на майно, яке було предметом запоруки. Тобто, якщо яка-небудь особа під впливом обману або під впливом насильства уклала договір запоруки свого майна (майновий поручитель), забезпечивши зобов'язання іншої особи, то навіть визнання судом такого договору запоруки недійсним (ст.ст. 230, 231 ГК) не звільнить такого майнового поручителя від обов'язку забезпечити чуже зобов'язання і віддати своє майно.
Таке положення, як мінімум, несправедливе резюмує депутат. Виходячи з таких передумов, він пропонує доповнити ст. 1057-1 ГК частиною шостою, якій встановлюється, що положення ч.2 - 5 ст. 1057-1 ГК застосовуються, якщо позичальником (заставником) є юрособа або фізособа-підприємець. Тобто, сферу дії цієї суперечливої норми пропонується не поширювати на фізосіб, які є позичальниками, заставниками (майновими поручителями).
