На засіданні Комітету ВР з питань верховенства права був розглянутий законопроект № 2130аяким Н. Паламарчук (Удар) і С. Мищенко (позафракційний) запропонували визначити порядок здійснення Президентом України помилування відповідно до п.27 ч.1 ст.106 Конституції.
Члени Комітети відмітили, що закріплення такого порядку в окремому законі недоцільно і суперечить принципам законодавчої техніки.
Під час обговорення народні депутати звертали увагу на те, що Конституція об'єднує групу норм з вищою юридичною силою. Так, згідно з пунктом 27 частин першої статті 106 Конституцій Президент України здійснює помилування, а згідно частини третьої цієї статті - на основі і на виконання Конституції України видає укази і розпорядження. Крім того, підкреслювали парламентарі, основні положення і поняття помилуванні передбачені в статтях 85 і 87 Карного кодексу, який і є саме тим законом, на виконання якого Президент може видавати укази про помилування. Тому чинні нормативно-правові акти, регулюючі питання помилування - КУ, УК, Положення про порядок здійснення помилування - повністю відповідають системі і класифікації нормативно-правових актів.
Члени Комітету вважають, що положення законопроекту відносно надання права на уявлення клопотання про помилування засудженого (окрім нього самого) таким особам як захисник, батьки, дружина (чоловік), діти, законний представник, а також народним депутатам, Уповноваженому Верховної Ради з прав людини і громадських організацій - сумнівні, враховуючи занадто широке коло осіб, яким надається відповідне право. Це може привести до подачі різними суб'єктами великої кількості однотипних звернень відносно однієї і тієї ж особи.
Відзначалося також, що правило про застосування помилування лише у виняткових випадках повинно поширюватися не лише на осіб, вказаних в законопроекті (обличчя, до яких раніше була застосована амністія, помилування, УДО, заміна невідбутої частини покарання м'якшим), але і на осіб, які раніше неодноразово (два і більше рази) засуджені за скоювання умисних злочинів, і на засуджених за тяжкі або особливо тяжкі злочини. Інакше, вважають члени Комітету, інститут помилування може повністю знівелювати і при певних обставинах перетворений на інструмент для масового звільнення від покарання облич, відносно яких неможливо застосувати закон про амністію.
Джерело: сайт ВР.
