Нардепи-регіонали О. Параскив і С. Брайко законопроектом № 2321а пропонують внести зміни в ст.1 Закону "Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей"доповнивши її абзацом наступного змісту : Рідкісним признається предмет або сукупність предметів, який існує в обмеженій кількості, і унікальність і міра рідкості якого визначена в спеціалізованій літературі. Список такої літератури затверджується в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.
Таке поняття обгрунтовується тим, що деякі предмети являються апріорі рідкісні у зв'язку зі своєю унікальністю, неповторністю і зустрічаються в одиничній кількості. А деякі предмети можуть бути рідкісні в певний період часу, і можуть з часом втратити свій статус.
Для вивчення, дослідження таких предметів працюють відповідні фахівці у різних напрямах колекціонування і періодично видають спеціальну літературуде відмічають особливості рідкісних об'єктів, їх унікальність і міру рідкості. Тому Кабміну і прелагается стверджувати і уточнювати перелік спеціальної літератури, якій зможуть керуватися усі громадяни для уникнення несвідомого скоєння злочину.
Адже згідно із статтею 201 Карного кодексу контрабандою є переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з прихованням від митного контролю культурних цінностей. А статтею 1 Закону "Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей" визначається, що до культурних цінностей відносяться різні рідкісні предметиа саме: рідкісні поштові марки, рідкісні монети, рідкісні колекції.
Проте визначення найрідкіснішого предмета в цьому Законі не дане. Тому особа, що переміщає через митний кордон предмет, не може усвідомлювати, що завдає збитку інтересам культури України, переміщаючи саме культурну цінність, і виключає обов'язкову суб'єктивну сторону злочину - прямий намір. Таким чином, виникає можливість притягнення до карної відповідальності по статті 201 УК, санкція якої передбачає позбавлення волі до 12 років, осіб, які не розуміли і не могли усвідомлювати, що скоюють злочин, лише по суб'єктивних виводах музейних працівників і вже після скоєння такого злочину.
