На засіданні пленуму ВХСУ від 29.05.2013 р. було прийнято постанова № 8 "Про внесення змін і доповнень в постанову пленуму ВХСУ від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ в спорах, що виникають із земельних стосунків".
Зокрема, підпункт 1.3 постанов № 6 доповнений положенням, що роз'яснює, що орендна плата за земельну ділянку, що знаходиться в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 ст. 21 Закону "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу)з іншої - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статей 14 НК України). В той же час основою для нарахування орендної плати за земельну ділянку являється саме договір оренди такої земельної ділянки (частина 2 ст. 21 Закону "Про оренду землі", пункт 288.1 ст. 288 НК). У зв'язку з цим і оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону "Про оренду землі", ст. 288 НК), те право на стягнення заборгованості по орендній платі має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду у встановленому Господарським процессульным кодексом порядку.
Також ВХСУ вказав, що господарським судам слід враховувати, що право, засвідчене державними актами, являється похідним від відповідного рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або в користування, а тому зважаючи на припис частини 1 ст. 16 Цивільного кодексу і ст. 152 Земельного кодексу захист прав на земельні ділянки не може здійснюватися тільки шляхом визнання відповідного державного акту недійснимякщо рішення, на підставі якого виданий цей державний акт, не визнане недійсним в установленому порядку.
ВХСУ нпомнил, що суди при рішенні суперечок, пов'язаних з відновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності, повинні застосовувати редакцію закону, що діяла на дату, з якою виникло переважне право на відновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом "Про регулювання містобудівної діяльності" (набув чинності з 12.03.2011 р.) в ст. 33 Закони "Про оренду землі", судам слід враховувати, що попередня редакція вказаної ст. Закону "Про оренду землі" не передбачала автоматичного відновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на відновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язана з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
У постанові також вказано, що при вирішенні суперечки про внесення змін до договору оренди землізокрема, в частині розміру орендної плати, суд може притягнути в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет суперечки, відповідний територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Державне агентство земельних ресурсів).
