Практика ВССУ по розгляду справ з іноземним елементом є унікальною, - думка

Як вже повідомляла ЮРЛИГА, 1 березня 2013 року відбувся пленум Вищого спеціалізованого суду по розгляду цивільних і карних справ.

На пленумі було прийнято дві постанови:

- "Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення осудності цивільних справ";

- "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні суперечок про відшкодування збитку, заподіяного джерелом підвищеної небезпеки".

Детальніше з постановами Пленуму ВССУ можна ознайомитися в матеріалі: "Ім'ям України : постанови ВССУ про осудність і відшкодування шкоди".

Окрім прийняття вказаних постанов на пленумі відбулося обговорення інформації про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ з іноземним елементом. І, ось, в листі від 16.05.2013 р. № 24-754/0/4-13 ВССУ направив головам апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, Апеляційного суду АРК витягання з вказаного узагальнення.

Коментуючи цей інформаційний лист, Павло Белоусовадвокат, старший юрист АТ "ЮФ "Василь Кисиль і партнери"назвав роз'яснення ВССУ унікальними і знаковими, оскільки подібного узагальнення судової практики і позицій відносно розгляду цивільних справ з іноземним елементом досі не було прийнято.

Юрист вказав, що в листі ВССУ досить детально роз'яснює суддям порядок розгляду справ з іноземним елементом, визначення осудності судам України справ з іноземним елементом, встановлення процесуальної правоздатності і дієздатності іноземців і осіб без громадянства і правового статусу іноземної юридичної особи, порядок встановлення і застосування норм іноземного права. Крім того, окремо роз'яснені особливості розгляду справ з іноземним елементом у сфері сімейного і спадкового права, а також в частині придбання права власності на об'єкти нерухомості і земельні ділянки іноземними юридичними і фізичними особами. Відповідно, такого роду роз'яснення більш ніж затребувані як безпосередньо суддями судів загальної юрисдикції, так і практикуючими юристами.

Але окрему увагу юрист звернув на деякі узагальнення і виводи ВССУ, які, на його думку, вимагають подальшого розвитку або уточнення.

По-перше, П. Белоусов вказав на пункт 5 листів, в якому роз'яснено, що справи з іноземним елементом осудні судам України у разі застосування сторонами договірної осудності (пророгационного угоди). В той же час, співвідношення положень Закону "Про міжнародне приватне право" і Цивільного процесуального кодексуа також наслідки укладення сторонами пророгационного угоди, згідно з якою право звернення до українського суду має лише одна сторона, або випадки невірної / неточної вказівки компетентного українського суду, або наслідки укладення дерогационного договору не були роз'яснені, незважаючи на усю неоднозначність вказаних питань.

У пункті 7 листів в частині підтвердження повноважень представників, ВССУ приходить до висновку про те, що документи, які підтверджують повноваження представників на представництво таких осіб [іноземних фізичних або юридичних] облич і видані уповноваженими органами іноземної держави у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації або проставляння апостиля (у разі застосування положень Гаагської конвенції про апостиль 1961 р.). "Проте ВССУ не дав оцінку дійсності документів, що підтверджують повноваження представників іноземних юридичних осіб (доручень), які видані в простій письмовій формі згідно з правом держави, де вони були видані, до дійсності яких, за умовчанням, українські суди застосовують ті ж вимоги, що і до офіційних документів, виданих уповноваженими органами держави", - відмітив юрист.

В зв'язку з цим він згадав нещодавно розроблений Президією Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації (ВАС РФ) проект Огляду судової практики з деяких питань, пов'язаних з розглядом арбітражними судами справ за участю іноземних осіб, в якому ВАС РФ роз'яснює, що доручення від імені іноземної особи, видане в простій письмовій формі на території іноземної держави, не є офіційним документом і не вимагає обов'язкового посвідчення у вигляді консульської легалізації або проставляння апостиля.

Крім того, П. Белоусов вказав, що при аналізі питання мови цивільного судочинства ВССУ посилається на положення Закону УРСР "Про мови в Українській РСР", який втратив силу відповідно до Законом "Про основи державної мовної політики". "Також детально не роз'яснені умови і підстави використання російської мови в цивільному судочинстві, що на сьогодні є особливо актуальним для іноземних фізичних і юридичних осіб країн СНД", - вважає юрист.