У оглядовому листі від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 ВХСУ розповів про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.
Зокрема, ВХСУ вказав, що термін виконання грошового зобов'язання, витікаючого з правовідносин купівлі-продажу і постачання, встановлений спеціальною нормою статті 692 Цивільного кодексу і не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини 2 ст. 530 ГК.
Роз'яснено, що загальні стани частини 2 ст. 530 ГК не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, витікаючого з правовідносин постачання (купівлі-продажу), чітко встановлений цією спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Крім того, згідно частини 1 ст. 222 Господарського кодексу учасники господарських стосунків, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані відновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії або звернення до суду.
ВХСУ вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували, що наявність у відповідача зобов'язання з проведення платежів за отриманий товару виходить безпосередньо зі змісту частини 1 ст. 692 ГК, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини 2 ст. 530 ГК (постанова ВХСУ від 20.09.2012 р. № 12/5026/556/2012).
У листі роз'яснено, що недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника не є дією непереборної силитобто надзвичайних і непредотвратимых обставин, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (ст. 617 ГК, частина 2 ст. 218 ХК).
Також ВХСУ вважає, що:
- ухилення боржника від отримання на підприємстві зв'язку листа, що містить вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на вказане підприємство після отримання повідомлення про вступ рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою;
- одночасне стягнення з учасника господарських стосунків, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу і пені не суперечить законодавству;
- за прострочення платежу за договором може бути стягнута пеня, сума якої не може перевищувати встановлений законом граничний розмір, тобто пеня, обчислена на підставі подвійної облікової ставки Нацбанку, що діяла в період, за який сплачується пеня;
- розмір пені за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги визначений Законом "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги і зміст прибудинкових територій", виключає застосування до цих правовідносин приписів Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань";
- за наявності підстав, передбачених частиною 3 ст. 551 ГК, частиною 1 ст. 233 ХК, розмір пені, що підлягає стягненню з боку, порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду;
- застосування пені не виключає одночасного нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ГК)у тому числі відсотків на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина 5 ст. 694 ГК), оскільки стягнення відповідних відсотків не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ні штрафною санкцією;
- наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не виконаного боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договоруне звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 ст.625 ГК;
- вираження в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, проте виключає облік розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обгрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням валюти боргу.
