Ім'ям України : суспільно-політичні розбирання в суді

Верховна Рада, як дружина Цезаря, поза підозрою

Конституція декларує, що єдиним джерелом влади в Україні є народ, що має можливість управляти державою за допомогою обраних їм представників - народних депутатів. Тобто нардепи повинні діяти від особи і в інтересах кожного громадянина. Але чомусь політична еліта нації про це забуває і дозволяє собі ставити інтереси партії, бізнесу etc вище за інтереси народу, яскравим прикладом чого може служити вподобана депутатам практика неперсонального голосування. Таких безвідповідальних депутатів в народі грайливо прозвали "кнопкодавами". Цю порочну практику спробував припинити нардеп Юрій Одарченкоподавши до Вищого адміністративного суду позов з вимогою про відміну рішень парламенту, прийнятих на 5 пленарних засіданнях з порушенням Регламенту в частині персонального голосування (справа № П/800/96/13). Постановою від 27.03.2013 р. ВАСУ в задоволенні позову відмовив.

Коментуючи це рішення, Роман Долударевдиректор ЮК "Лусадор"зупинився на декількох аспектах. По-перше, він вважає, що з висновком суду про те, що ст. 26 Закону "Про Регламент Верховної Ради України" (далі - Регламент) "не встановлює, яким саме способом повинна відбуватися реєстрація, що робить неможливим здійснення реєстрації одним народним депутатом замість іншого народного депутата погодитися не можна. Юрист вказує, що згідно ст. 26 Регламенту діє двохетапна процедура реєстрації народних депутатів :

1) депутати реєструються особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата і підтвердження своєї присутності власноручним підписом;

2) депутати реєструються за допомогою електронної системи таким чином, що робить неможливим здійснення реєстрації замість народного депутата іншою особою.

Р. Долударев роз'яснив, що якщо на другому етапі механізм забезпечення неможливості неособистого голосування дійсно не встановлений Законом, то на першому він чітко регламентований - пред'явлення посвідчення народного депутата і підтвердження своєї присутності власноручним підписом.

По-друге, юрист звернув увагу на те, що в рішенні суд вказав : "відповідач довів, що пленарні засідання 13 грудня 2012, 18 грудня 2012, 25 грудня 2012, 10 січня 2013 і 11 січня 2013 проходили по проведенню до початку поіменної реєстрації в спосіб, що робить неможливою реєстрацію одного народного депутата України замість іншого". Він відмітив, що в судовому рішенні не вказується, які саме докази представила Верховна Рада (окрім пояснень представника). "Такими доказами, на мою думку, могли б стати реєстраційні списки народних депутатів України, вказаних пленарних засідань в комплексі з висновками судової почеркознавської експертизи про те, що конкретні підписи зроблені конкретними народними депутатами України"- поділився Р. Долударев.

Також юрист вважає, що в рішенні більшої уваги заслуговує застосування судом частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства: "Суд, на мій погляд, невірно застосував вказані норми матеріального права, поклавши тягар доведення неправомірності дій суб'єкта владних повноважень (Верховної Ради України) на позивача".

В цілому ж це рішення ВАСУ стало в деякій мірі передвісником його більше резонансного рішення від 11.04.2013 р. у справі № П/800/204/13яким визнано законним проведення "виїзного" засідання Верховної Ради.

Помилка не перестає бути помилкою від того, що більшість розділяє його.

Л. Н. Толстой

Надмірна политизированность державного життя призводить до аполітичності суспільства. Ні рукоприкладством народних обранців, ні блокуванням трибуни у Верховній Раді, ні важливими розмовами в прямому ефірі ні про що вже не здивуєш те, що звикло до усього за роки незалежності суспільна свідомість. Але, як виявилось, в арсеналі політиків є дуже цікавий спосіб втілення в життя народної волі. Мається на увазі ухвалення законів на "виїзному" пленарному засіданні 4 квітня 2013 року в конференц-залі Верховної Ради на вул. Банковій, 6 - 8. Нагадаємо, що зазвичай Рада засідає на вул. М. Грушевського, 5.

Народний депутат Микола Катеринчукуглядівши в такому рішенні групи народних депутатів "ознаки узурпації влади"вже 5 квітня подав у ВАСУ позов з вимогою визнати протиправними дії Верховної Ради стосовно проведення пленарного засідання 4 квітня 2013 року в конференц-залі Верховної Ради на вул. Банковій, 6 - 8.

У позові Н. Катеринчук вказав, що Верховною Радою були порушені його права на участь в управлінні державними справами через обраних до парламенту представників - народних депутатів, оскільки під час засідання 4 квітня 2013 р. були відсутні ("протиправно усунені") народні депутати від політичних партій "Свобода", "Удар" і "Батькивщина", які не брали участі в обговоренні законопроектів і внесенні в них змін, як це передбачено Регламентом Верховної Ради.

Не можна сказати, що рішення ВАСУ від 11 квітня про відмову в задоволенні позову для багатьох стало несподіванкою. Тим більше що подібні засідання вже проводилися попередніми скликаннями депутатів, а прийняті на них акти не були визнані неконституційними. Йдеться про постанову Конституційного Суду від 27 червня 2000 р. № 2-уп/2000 "Про припинення конституційного провадження у справі за конституційним уявленням 57 і 69 народних депутатів України відносно "визнання неконституційними актів, прийнятих на засіданні частини народних депутатів України в приміщенні "Українського дому" 21 січня і 1 лютого 2000 г". Нагадаємо, що КСУ припинив конституційне виробництво у цій справі, аргументуючи рішення таким чином: "Предмет оскарження виник з факту партійно-фракційного розмежування в парламенті, має регламентне, процедурне, політико-моральне значення, а рішення, прийняті в "Українському домі", являються, по суті, елементом політичного процесу. До повноважень Конституційного Суду не відноситься оцінка адекватності цих рішень суспільно-політичним реаліям і груповим інтересам народних депутатів України. Якими б дискусійними не були ці проблеми, вони є проблемами самої Верховної Ради України. Враховуючи викладене, правомірно зробити висновок, що Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції не наділений повноваженнями вирішувати цю справу по суті, оскільки не має права втручатися в політичні і внутрішньоорганізаційні питання діяльності Верховної Ради України, удосконалювати чинні нормативні акти, заповнюючи наявні у них пропуски".

Також ВАСУ при постанові рішення керувався Рішенням Конституційного Суду від 17 жовтня 2002 р. № 17-рп/2002 у справі за конституційним уявленням 50 народних депутатів відносно офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції (відносно правомочності Верховної Ради)

ВАСУ встановив, що на 4 квітня 2013 року Верховна Рада була правомочною, оскільки її кількісний склад відповідав законодавчо певному кількісному критерію (чому сторони у справі не заперечували).

Окрім цього, колегія суддів відмітила, що Верховна Рада правомочна ухвалювати закони і реалізовувати інші конституційно певні повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів, яка згідно Конституції потрібна для ухвалення відповідного рішення (частина 4 ст. 89, ст. 91, частина 4 ст. 94, частини 2, 5, 6 ст. 111, частина 1 ст. 135, ст. 155, частина 1 ст. 156).

У судовому рішенні вказано, що згідно частини 1 ст. 2 Регламенти Верховна Рада проводить засідання у будівлі Верховної Ради (м. Київ, вул. Грушевського, 5). В той же час відповідно до частини 2 ст. 2 Регламенти за рішенням Верховної Ради, прийнятому більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, її засідання можуть проводитися у іншому місці.

Суд вважає, що рішення про проведення пленарного засідання 4 квітня 2013 року в конференц-залі Верховної Ради на вул. Банковій було прийняте більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Підтвердженням цього послужили стенограма і протокол № 10 десятого пленарного засідання від 4 квітня 2013 року.

Таким чином, аргументи позивача про протиправність дій Верховної Ради про проведення пленарного засідання за адресою: вул. Банкова, 6 - 8 суд визнав необгрунтованими. Також ВАСУ відмітив, що відповідно до ч. 2 ст. 37 Регламенту відкрите голосування народних депутатів може здійснюватися шляхом підняття руки (у разі відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи).

Нагадаємо, що постанова ВАСУ є остаточною і оскарженню не підлягає.

На закуску про "частини матеріального забезпечення"

Може скластися помилкове враження, що представники судової влади зосереджені на дозволі в основному адміністративно-правових суперечок, а рішень, вартих уваги аполітичних громадян, не приймають. Поспішаємо повідомити, що політичне життя взаємозв'язане з громадським, а також з приватним життям кожного громадянина. Як повідомляє донецьке видання "Острів"16 квітня Кировский районний суд м. Донецька відмовив в задоволенні позову про захист честі і гідності журналістці видання.

25 жовтня 2012 року в м. Донецьку на прес-конференції опозиційних кандидатів Олександр Хряков, лідер Комітету виборців Донбасу, образив кореспондента донецького видання "Острів" Ганну Іванову. У відповідь на її репліку про те, чому представникам преси не дають можливості поставити спікерам питання, пан Кабанів обурився: "Незрозуміле чмо сидить - вона говорить, хто я тут такий? Так узяти головою .". При вимовленні останніх слів, він спробував зображувати руками рухи, що демонструють як би він ударив дівчину, що сидить перед ним, головою об підлогу.

Видання також повідомляє, що сторона відповідача настоювала на тому, що слово "чмо" не є образливим і означає лише "частини матеріального забезпечення". Крім того, пан Кабанів стверджував, що не звертався безпосередньо до А. Ивановой, а мав на увазі людей, що сидять в тій же стороні залу, що і вона.

У задоволенні позову суд відмовив, а повний текст рішення буде наданий в п'ятиденний термін з дня постанови.

Марина Ясинская, портал ЮРЛИГА