Ім'ям України : сплата судового збору і доступ до інформації

Роз'яснення

"Поки не пришлють в Указі роз'яснення, він державного підходу до справ не проникав, розумів по-простому. Коли розтлумачать, - тоді так, тоді проникав. А державний підхід, - він завжди з вывертом: ти думаєш, потрібно так тлумачити, - ан ні, тлумачити потрібно не так, а так. Сам дарма не здогадаєшся"- так описувала можливе майбуття людства в романі "Кысь" Тетяна Товста. Думається, що до сучасних реалій державної політики це також можна віднести…

ВХСУ наважився-таки дати судам керівні вказівки по сплаті судового збору і розподілу інших судових витрат (зокрема, роз'яснені деякі питання витрат на оплату послуг адвоката) і в постанові пленуму від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова) пояснив норми, що вимагають правильного і однакового застосування.

Коментуючи документ, Андрій Авторговадвокат, до. ю. н., партнер ЮФ "Агентство з питань боргів і банкрутства", підкреслив, що для практикуючих юристів особлива уважність і дійшлість при сплаті судового збору в господарському виробництві стала аксіомою: "Адже ні для кого не секрет, що судді господарських судів роками "відточували майстерність" у відмові в прийнятті документів у учасників процесу при щонайменшому сумніві в правильності порядку сплати держмита і згодом судового збору".

Як позитивний момент А. Авторгов відмітив пояснення того, що перелік заяв (скарг, дій), вказаний в Законі "Про судовий збір"за подачу яких встановлені ставки судового збору, є вичерпним. Так, за подачу інших заяв (скарг) судовий збір не платиться, як, наприклад, не платиться судовий збір за подачу скарг на дії або бездіяльність органів ГИС. Приміром, ВССУ з питанням оплати судового збору за оскарження дій (бездіяльність) державного виконавця донині так і не визначився.

Адвокат звертає увагу і на положення абзацу третього пункту 2.22 Постанов, в якому йдеться про те, що у випадку якщо в період часу між поданням заяви (скарги) і датою її вступу до суду змінилися реквізити сплати судового збору, ця обставина не має бути основою для повернення такої заяви (скарги). Безумовним негативним моментом, на думку юриста, являється затвердження ВХСУ відносно неможливості повернення сплаченого судового збору у разі припинення провадження у справі в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу.

Окремо пан Авторгов прокоментував положення Постанови, що стосуються визначення витрат на оплату послуг адвоката. Так, він розкритикував укладення пленуму, що вказують, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, що підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, встановлені нормативно-правовими актами норми витрат на службові відрядження (якщо вони встановлені); вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати послуг адвокатів, стала в країні або регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість і складність справи.

Юрист, зокрема, відмітив: "Так, "вартість оплати послуг адвокатів, стала в країні або регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг" - це той факт, який встановити ніколи і нікому не вдасться, що буде прекрасним приводом для відмови у відшкодуванні витрат або їх необгрунтованого "урізування".

Таким чином, посилаючись на встановлені нормативно-правовими актами норми витрат на службові відрядження, необхідно розуміти, що найнятому робітникові, що перебуває у відрядженні, в цей час нараховується заробітна плата. Зрозуміло, що адвокатові як самозанятому особі її ніхто не нараховує. Більше того, перебуваючи у відрядженні, він позбавлений можливості, приміром, надати правову допомогу іншому клієнтові безпосередньо на своєму робочому місці і отримати за це гонорар. Тому цілком природно, що витрати на відрядження, передбачені договором адвоката з клієнтом, будуть вищі, ніж встановлені норми, або ж розмір гонорару адвоката обмовлятиметься з урахуванням відряджень. У результаті, як вважає А. Авторгов, Постанова як і раніше не дає чітких орієнтирів для судів нижчих інстанцій для обгрунтування розмірів відшкодування витрат на послуги адвоката.

Прецеденти

Закон "Про доступ до публічної інформації" набув чинності в травні 2011 року, але і досі його застосування дещо ускладнене бюрократичною машиною держави.

У контексті подібної ситуації редакція ЮРЛИГИ вирішила звернути увагу читачів на прецедентне визначення ВАСУ "Про визнання протиправним відмови в наданні відповіді на запит" від 13.02.2013 р. у справі № До/9991/70532/12 (далі - Рішення). Прецедент полягає в тому, що суд зобов'язав Мінюст надати штатні розклади у відповідь на запит про публічну інформацію. Встановлено, що штатні розклади не є конфіденційною інформацією і інформацією з обмеженим доступом.

Ростислав Кравецадвокат, старший партнер АК "Кравец і Партнери"вважає, що це Рішення яскраво продемонструвало більш-менш ефективну дію Закону "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон).

Адвокат нагадав, що згідно ч. 5 ст. 6 Закону не може бути обмежений доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування або розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, про умови отримання цих коштів або майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб і найменуваннях юридичних осіб, що отримали ці кошти або майно. Оскільки посадові і службові особи Мінюсту отримують заробітну плату за рахунок засобів державно бюджету, інформація відносно розміру посадових окладів відноситься до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування або розпорядження державним, комунальним майном. Така інформація не може бути обмежена в доступі для ознайомлення.

Пан Кравец також відмітив, що відповідно до Порядком підготовки організаційних документів в Головному управлінні державної служби і його територіальних органах при вказівці штатного розкладу досить привести посаду і відповідний оклад без додаткової вказівки персональних цих осіб, що обіймають ці посади. Це, окрім іншого, підтверджує відсутність обмежень відносно повідомлення такої інформації.

Р. Кравец вважає, що у зв'язку з ухваленням Рішення будь-яка зацікавлена особа без додаткової судової тяганини зможе оперативно отримати інформацію про штатний розклад від установи або організації, фінансування яких здійснюється за рахунок засобів державного бюджету, а також про штатні оклади держслужбовців і посадових або службових осіб інших органів державної влади.

"Рішення украй корисне для контролю громадськості за окладами державних службовців, чиї розміри частенько перевищують усі мислимі і немислимі межі, як це відбувається з окладами, приміром, в Національному банку України. Я думаю, що найближчим часом ми станемо свідками розкриття неефективного використання державних коштів в центральних органах виконавчої, законодавчої і судової влади"- передбачив Р. Кравец.

Марина Ясинскаясайт "ЮРЛИГА".