Сьогодні, 12 березня, відбувся бізнес-сніданок ЮФ Ulysses, присвячений питанням цінового регулювання фармацевтичної продукції, що імпортується в Україну. Учасники обговорили регуляторні, фінансові і податкові аспекти цього питання.
З недавнього часу націнка на регуляторну продукцію (на сьогодні 215 фармаингредиентов підпадають під цінове регулювання) була понижена з 12% до 10% на оптовому рівні, а роздрібна націнка була диференційована залежно від ціни одиниці товару у рамках від 10 до 25 %.
Обмеження максимальної націнки відноситься як до товарів, що імпортуються, так і до тих, які робляться в Українівідмічає Олег Марченкокерівний партнер ЮФ Ulysses.
Націнка на внутрішні продукти вважається від ціни виробника, а на продукцію, що імпортується, - від митної вартості. На думку юристів тут є деякий дискримінаційний момент, оскільки якщо дивитися цінову політику продажів, то хоча внутрішні виробники і несуть значні витрати на просування і рекламу продукції, ці витрати вже включені в ціну виробника. Тобто, націнка вважається згори. А якщо подивитися на дистрибуцію у міжнародних компаній, то, як правило, витрати на просування і рекламу мчать дочірніми підрозділами, і, якщо такі витрати не виставляються потім на експортера, то фактично вони не входять в митну вартість. Отже, витрати на просування і рекламу, приміром, можуть скласти 20-30 % від імпортної вартості, і при націнці в 10 % цих витрат покрити неможливо. Тоді як у внутрішніх виробників такі витрати вже включені в ціну і націнка вважається понад це, підкреслює пан Марченко.
Вивчивши міжнародний досвід, зокрема арбітражну практику по договорах про захист інвестицій, прецедентів юристи не виявили. Проте, в принципі усе можливо і, оспорюючи подібні правила по націнці, можна наводити аргументи, що такий механізм ставить іноземного інвестора у більше невигідне становище на українському ринку чим внутрішнього виробника. Як варіант можна вимагати відміни подібних правил, або ж, якщо зазнали збитки, то вказувати на необхідність їх компенсації. Крім того, потенційно подібні обмеження можна розглядати як нетарифний бар'єр.
| Олег Марченко |
Оскільки націнка в 10 % на оптовому рівні не дозволяє покрити витрати на просування і рекламу, то деякі компанії "перевыставляют" такі витрати на на експортера. Як правило, це робиться за сервісним договором і тоді витрати входять в митну вартість. У такому разі ціна на продукцію піднімається. Але тут можливе виникнення проблем передусім з ПДВ, оскільки витрати на просування і рекламу це внутрішні витрати, тобто, БЕЗ-НДС і відповідно якщо виставляти цю added value, яка робиться компанією, на експортера з ПДВ, то сам експортер не зможе поставити ПДВ на відшкодування.
Крім того, юрист звертає увагу на цінову інспекцію, яка, здійснюючи перевірку компанії імпортера, побачила, що після імпорту даються післяпродажні скидки і зажадала, щоб ці скидки включалися з метою визначення максимальної націнки. До того ж, майже в усіх випадках українські суди підтримували таку позицію держрегулятора.
