Уроки судового прецеденту "ВТБ проти Нутритек"

28 лютого 2013 року в Fairmont Grand Hotel Kyiv на бізнес-сніданку Ірина Тимчишинпартнер міжнародної юридичної фірми Bryan Cave, проаналізувала рішення Верховного Суду Англії і Уельса від 6 лютого 2013 р. в справі "ВТБ проти Нутритек".

Відмітимо, що на сьогодні це "гаряча" тема, оскільки вищою судовою інстанцією Англії позивачеві з СНД уперше відмовлено в юрисдикції. У своєму рішенні у справі "ВТБ проти Нутритек" суд детально роз'яснив обставини, при яких англійські суди і арбітражні трибунали можуть визначати свою юрисдикцію розглядати міжнародні спори по англійському праву, а також дозволити включення материнських або дочірніх компаній відповідача в судовий або арбітражний процес.

Цей прецедент зробив значний вплив на усі майбутні претензії від іноземних позивачівзокрема, на деліктні позови відносно шахрайства, змови і контрактний позов відносно умисного введення в оману, а також на позови проти компаній, складних корпоративних структур, що являються частями, з офшорними елементами.

Звернемо увагу на те, що англійське право прецедентне і згадане рішення Верховного Суду Англії стане частиною законодавства країни, відповідно, приймаючи надалі рішення у аналогічних справах, судді будуть зобов'язані враховувати рішення у справі "ВТБ проти Нутритек". Останнє, зокрема, вплине на інтереси і можливі курси дії східноєвропейських потенційних клієнтів, які можуть мати проблеми з англійською юрисдикцією, хочуть вирішити там суперечку або ж виступають стороною в арбітражному розгляді по англійському праву.

В ході бізнес-сніданку И. Тимчишин проаналізувала рішення у справі "ВТБ проти Нутритек" і розглянула перспективи його виграшу для ВТБ.

За словами партнера Bryan Cave, в згаданій справі диспут відбувся між компанією "ВТБ Капітал" (лондонський офіс московського "ВТБ Банку") і компанією групи Nutritek International Inc., яким побічно володіє російський бізнесмен Костянтин Малофеев. Як відмітила И. Тимчишин, суперечка торкалася наступного. Між ВТБ і російською компанією був підписаний договір фінансування на 225 млн. доларів для купівлі 6 компаній. Цьому передувала оцінка вартості вказаних шести компаній, проведена московським офісом "Эрнст энд Янг". Останні оцінили активи, які отримувалися, в 300 млн. доларів США, тому фінансування вважалося прийнятним і ВТБ прийняв рішення його надати.

А далі за подію розвивалися таким чином. Після декількох виплат по кредиту від компанії К. Малофеева гроші перестали поступати банку. Тоді ВТБ вирішив звернутися до компанії Deloitte в Москві, щоб переглянути оцінку згаданих компаній, для купівлі яких надавалося фінансування. У Deloitte дійшли висновку, що ці компанії коштують близько 40 млн. доларів США, а не 300, як стверджували в "Эрнст энд Янг". Тоді ВТБ почав пошуки вирішення цього питання.

По словах И. Тимчишин, не відомо, як вони намагалися врегулювати ситуацію, що склалася, в Москві, але було прийнято рішення звернутися з позовом в англійську юрисдикцію. "Це до певної міри було непросто, оскільки компанія, з якою ВТБ був підписаний договір про фінансування, створювалася виключно для цієї транзакції, тому ніяких активів вона не мала і не повинна була мати. Єдиний варіант, який для них мав якийсь фінансовий зміст, - це постаратися притягнути до справи материнські компанії, зареєстровані на Британських Віргінських Островах, і самого К. Малофеева", - повідомила И. Тимчишин. За її словами, враховуючи те, що не материнська компанія, ні К. Малофеев не були сторонами контракту, по якому надавалося фінансування, необхідно було знайти дуже "креативну думку", щоб їх притягнути до справи. Фактично питання стояло в тому, щоб подати позов по делікту.

"Подати позов по делікту за межами держави, в якій знаходяться сторони, до яких спрямований позов, проблематично з точки зору англійського права, оскільки треба мати можливість подати самі судові документи, а якщо вони знаходяться за межами юрисдикції, необхідно просити дозвіл суду для того, щоб це зробити, а для цього вже слід обгрунтувати, з яких причин ви хочете це зробити"- відмічає И. Тимчишин.

За її словами, ВТБ подав позов до лондонського суду, заявивши, що фактично Nutritek International Inc. і К. Малофеев переконали їх вступити в цей контракт неправдивими заявами, оскільки свідомо знали, що компанія не коштує таких грошей. Позов проти компанії К. Малофеева вирішили подати в Англії, враховуючи те, що сам договір про фінансування є договором по англійському праву.

Як стверджує И. Тимчишин, стороною цього договору не є ні К. Малофеев, ні компанія Nutritek International Inc., але ВТБ заявив, що нібито Nutritek і компанія, з якою підписаний договір, були підконтрольні К. Малофееву. У свою чергу, ВТБ вирішив додати до позову контрактний позов. "Основною прив'язкою ВТБ було те, що договір має англійське право, і вони хотіли доповнити свій позов, щоб додати туди контракт"- відмічає И. Тимчишин. ВТБ підготував доповнений позов відносно порушення договору на підставі того, що Nutritek International Inc. і К. Малофеев, хоча вони і не були сторонами договору, повинні вважатися сторонами, оскільки здійснювали контроль за компанією, з якою ВТБ підписав договір (це коли ви маєте субсидиарный договір, але з тих або інших причин вважаєте, що за цей договір повинен відповідати не лише субсидиар, але і материнська компанія). "Ця концепція досить розвинена в англійському праві і зрозуміло, що підстав для її застосування досить багато. Таким чином, є можливість подати позов проти сторони, у якої дійсно є гроші, тобто за що боротиметься"- пояснює И. Тимчишин. Але Nutritek International Inc. вдалося відмінити подачу позову поза юрисдикцією, а також було відмовлено в проханні доповнити деліктний позов ще і контрактним. Суд першої інстанції прийняв рішення проти ВТБ. Аналогічне рішення прийняв і апеляційний суд, але з інших причин.

Проте це не зупинило ВТБ і вони вирішили йти до кінця.

Ще одним цікавим моментом справи "ВТБ проти Нутритек" було те, що в ході судових розглядів вони поміняли юридичних радників. Так, спочатку ВТБ представляла маленька компанія PCB litigation, що спеціалізується на питаннях обману і надає послуги численним клієнтам зі Східної Європи. "Иски про введення в оману з тих або інших причин дуже популярні серед наших співвітчизників"- відмічає И. Тимчишин.

Після того, як ВТБ програв суд першої інстанції, він найняв іншу юрфірму, яка подала апеляцію і програла її.

Як стверджує И. Тимчишин, справа "ВТБ проти Нутритек" - одно з доказів, що "коней на переправі не міняють". "Проблема ще в тому, що коли справу на такій стадії підбирає інша фірма, то це дуже складно. Якою б ця фірма не була, вона не матиме можливості вникнути в усі деталі. Судовий процес - це кожного разу стратегічна думка, яка йде від людей, що створюють її. Тому юристи, на жаль, пропустили дуже багато моментів, які суд потім "підібрав"- заявляє И. Тимчишин.

За її словами, англійський суд не шукає істини. Він звертає увагу на аргументи, якими оперують сторони. Іншими словами, якщо є самий кращий правильний аргумент у справі, але жодна із сторін про нього не говорить, то суд про нього теж не заговорить, навіть якщо суду, враховуючи його досвід, буде абсолютно очевидно, що цей аргумент має бути використаний.

"Часто в судових рішеннях, особливо найвищій інстанції, суд може сказати, що теоретично існував ще такий-то аргумент, але жодна із сторін його не підняла і не надала ніяких обставин у зв'язку з цим, тому суд не може нічого про це сказати"- відмітила И. Тимчишин.

Незважаючи на програш, в апеляції було прийнято рішення звернутися до Верховного Суду Англії - останньої інстанції, рішення якої оскарженню не підлягають. "Враховуючи те, що ми працюємо в системі прецедентного права, рішення цього суду - прецедент, яким повинні користуватися усі, поки сам суд не вирішить, що це рішення не правильне. І це рішення має колосальне значення, оскільки є прецедентом і враховується при постанові рішень у інших справах, але можна прогнозувати, що багато часу пройде перед тим, як настають зміни "- вважає И. Тимчишин. При цьому вона додала, що дозвіл на перегляд справи у вищому суді отримати досить проблематично і дуже дорого

По словах И. Тимчишин, рішення Верховного Суду Англії у справі "ВТБ проти Нутритек" приймалося 5 лордами права і не було одноголосним. Три лорди прийняли рішення проти ВТБ, а два - за. Висунені ними причини торкаються в основному трактування делікту, юрисдикції в контексті делікту. Це дуже важливо, оскільки в корені позову коштує відміна до підписання контракту шляхом обману. Це за великим рахунком делікт. Часто він йде в спайці з контрактом, і тоді питання юрисдикції не виникає. В даному випадку інтерес полягає в тому, що це чистий делікт, сторона не є контрактною стороною. Позов не проти контрактної сторони. Саме тому питання юрисдикції виникло таким чином. Деліктний позов має ряд додаткових позитивних моментів. "Оцінка збитку, яка зазвичай робиться по делікту, істотно перевищує оцінку збитку в контрактному англійському праві. Саме тому делікт є привабливішим саме з цієї точки зору"- заявляє И. Тимчишин. Тобто за обман ВТБ міг отримати більше грошей, чим його реальні втрати за порушення контракту. Саме тому, вважає И. Тимчишин, ВТБ вирішив йти до кінця. "Ризик, можливо, до певної міри цього коштував- вважає вона. - Суд визнав, що ВТБ дійсно зазнав збитків в юрисдикції, але більшість суддів не погодилися з тим, що задум делікту відбувся в юрисдикції. Судді не погодилися з тим, що якщо був такий обман, то він відбувся в юрисдикції".

По словах И. Тимчишин, проаналізувавши докази, суд дійшов висновку, що майже усі докази є російськими або мають відношення до Росії. Усі свідки з Росії, рішення про фінансування приймалося в Росії і передавалося в офіс в Лондоні для виконання. ВТБ мав декілька людей в Лондоні, які там працювали.

"Єдиний момент, де Верховний Суд Англії прийняв небагато інше рішення, ніж попередні суди, - проаналізувавши усі чинники, він встановив, що, швидше за все, матеріальне право делікту було б англійське. Суд порахував, що хоча події делікту теоретично сталися в Англії, але задумка, якщо така була, мала місце все-таки в Росії. Тобто саме рішення про фінансування і потенційна відміна, якщо таке було, відбувалося в Росії. К. Малофеев не приїхав в Лондон переконувати банк, він поїхав в російський банк і там це робив. Таким чином, корінь делікту знаходиться в Росії, тому російська юрисдикція прийнятна в цьому випадку"- відмічає И. Тимчишин.

Ще перед початком справи англійський суд прийняв рішення на користь ВТБ і забезпечив його позов шляхом заморожування активів К. Малофеева, видавши судовий наказ про арешт активів Nutritek International Inc. по всьому світу, що діяв 14 місяців. Верховний Суд Англії дуже критикував це рішення. Він вважав, що після рішення суду першої інстанції треба було цей наказ відмінити, оскільки необхідно керуватися презумпцією винуватості.

По словах И. Тимчишин, сума, яка була заморожена, істотна і ВТБ тепер доведеться платити по рахунках. Річ у тому, що якщо наказ про арешт майна відміняється, то стороні треба віддати усе і ще компенсувати Nutritek International Inc. за ті немаленькие фінансові втрати (декілька мільйонів, якщо не більше), які компанія понесла. Окрім цього, ВТБ дуже багато витратив на юристів. Таким чином, И. Тимчишин відмітила, що витрати, які поніс ВТБ у зв'язку із справою "ВТБ проти Нутритек", значні. Отже, банк не лише втратив свої гроші, але і добре витратився на судові розгляди.

Кристина Венгриняквипускаючий редактор сайту "ЮРЛИГА"

Читайте також: "Український бізнес приохотився до англійського арбітражу"