Документ тижня : Порядок реалізації цінних паперів, на які обернене стягнення

Істотною новелою не лише для професійних учасників фондового ринку, але і для самих емітентів і фондових бірж стало рішення НКЦБФР від 25.12.2012 р. № 1853, що ствердило Порядок реалізації на фондовій біржі цінних паперів, на які обернене стягнення (деталі читайте в новинах ЮРЛИГИ "Цінні папери, на які обернене стягнення, біржі реалізовуватимуть згідно з угодою" і "Як реалізувати цінні папери, на які обернене стягнення"? ).

Актуальність розгляди вказаного Порядку у рамках рубрики "Документ тижня" обумовлена як передбаченими їм теоретико-практическими нововведеннями, так і очікуванням ефективних результатів застосування такого механізму на практиці. Особлива важливість аналізу визначена і необхідністю розробки "правового компаса" дій професійних учасників ринку цінних паперів з огляду на те, що на даний момент рішення НКЦБФР не набуло чинності.

Відмітимо, що Порядок, зокрема, встановлює не лише саму процедуру реалізації цінних паперів, на які обернене стягнення, але і деякі особливості взаємин суб'єктів в процесі здійснення такої реалізації. Наприклад, документ регулює укладення органом старанної служби договору з торговцем ЦБ, а також передбачає обов'язковість наявності відкритого рахунку в цінних паперах у клієнта, що має намір придбати ЦБ. В той же час залишаються деякі питання по реалізації норм порядку на практиці.

Аналізуючи документ, в першу чергу виникає питання: чого чекати від його набуття чинності? Своїми експертними думками відносно "документу поточного тижня" з читачами ЮРЛИГИ поділилися адвокат АК "Юридичні традиції" Олексій Волошин і керівний партнер ЮФ "Юридичний радник" В'ячеслав Кузьмук.

"Завзяття НКЦБФР врегулювати усі наявні питання, пов'язані із зверненням цінних паперів, заслуговує як мінімум похвалу, оскільки її апарат сформований виключно з фахівців фондового ринку, що виконують свою роботу, керуючись нормою закону в інтересах пересічного громадянина, і що ні в якому разі не лобіюють інтереси ні торговців цінними паперами, ні інших учасників фондового ринку"- упевнений А. Волошин. В той же час в порядку він угледів деякі свідомі або несвідомі упущення НКЦБФР.

На думку В. Кузьмука, серед позитивних моментів документу можна відмітити тільки те, що з прийняттям це нормативного акту хоч якось врегулюється порядок реалізації цінних паперів, на які обернене стягнення, в порядку старанного виробництва. Юрист звернув увагу на те, що рішенням НКЦБФР встановлені правила реалізації цінних паперів, на які обернене стягнення, саме в порядку старанного виробництва.

Так, Порядок передбачає, що цінні папери, на які обернене стягнення, реалізують на фондовій біржі шляхом їх продажу на аукціоні. Також, згідно з Порядком, орган старанної служби робить висновок договір з торговцем цінними паперами (продавцем) і доручає йому реалізацію цінних паперів на фондовій біржі за певну винагороду за надані послуги по реалізації цінних паперів, на які обернене стягнення. Винагорода встановлюється в процентному відношенні до продажної ціни лота і складає не більше 3 % від неї. Крім того, необхідним є також і надання винагороди фондовій біржі.

На думку А. Волошина, можливості заробітку торговців цінними паперами до 3 % від ціни лота (продавець цінних паперів, на які обернене стягнення) і право фондової біржі на винагороду як організатора торгів покладають додаткові витрати на боржника.

Звертаючи увагу на фінансову сторону фондового ринку відносно вартості ціни, слід зазначити, що суми такої "подвійної" винагороди можуть досягати значних розмірів.

На думку адвоката АК "Юридичні традиції", документом також убачається упущення НКЦБФР того моменту, що у більшості своїх випадків рішення про стягнення цінних бумах приймається господарськими і цивільними судами. Він відмічає, що нормою ст. 223 ГПК України і ст. 85 ХПК України визначене, що рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. І тут виникає ситуація, коли позивач після рішення суду апеляційної інстанції, дуже постаравшись, в течії місяця може реалізувати в порядку виконання рішення суду цінні папери, на які обернене стягнення, не дочекавшись протилежного рішення суду касаційної інстанції на користь відповідача.

"Частиною 2 ст. 388 ГК України визначено, що майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Це означає, що наявність на руках рішення суду касаційної інстанції, яким відмовлено в стягненні цінних паперів, жодним чином не гарантує відповідачеві отримання своїх цінних паперів назад, оскільки ч. 2 ст. 388 ГК України захищає право добросовісного набувача"- вважає А. Волошин.

Зважаючи на вищевикладений пан Волошин підсумував, що, покладаючи на відповідача чималі витрати за реалізацію цінних бумах, НКЦБФР залишає відкритим питання захисту прав відповідача, колишнього власника цінних паперів відчужених передчасно, а також не знімає питання головного болю добросовісного набувача цінних паперів, оскільки його чекають довгі судові розгляди. З метою захисту прав як власника, так і інвестора А. Волошин вважає, що раціональним було б проводити торги після набуття чинності рішення касаційної інстанції.

У свою чергу, партнер ЮФ "Юридичний радник" пан Кузьмук, відмічає, що Порядок занадто узагальнює термін "цінні папери", тому не зрозуміло, чи можна реалізовувати через біржу в порядку старанного виробництва векселя, облігації і казначейські зобов'язання України. Адже відповідно до Закону "Про цінні папери і фондовий ринок" цінні папери - це не лише акції, але і векселі, облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю, казначейські зобов'язання України та ін.

В. Кузьмук також назвав інші недоліки документу. "Порядок регулює процедуру продажу таких цінних паперів, але не зачіпає подальший механізм переходу прав власності на цінні папери від боржника до переможця біржового аукціону. Мають бути внесені і відповідні зміни до інших нормативних актів і законів України, що дозволяють здійснити механізм переходу прав на підставі біржового аукціону", - вважає юрист.

При цьому фондовій біржі також треба відповідати певним законодавчим вимогам. Оскільки з самими вимогами згідно з положеннями Порядку і норм Закону "Про цінні папери і фондовий ринок" усе більш-менш зрозуміло, відкритим залишається питання відносного того, хто і за якими критеріями визначає фондовою біржу, на якій здійснюватиметься офіційна реалізація цінних паперів?

Відповідно до офіційних даних НКЦБФР і Агентства по розвитку інфраструктури фондового ринку на сьогодні в Україні налічується 10 фондових бірж, 8 з яких розміщені в столиці, а 2 - в Дніпропетровську. Це крапля в морі в порівнянні з незліченною кількістю самих емітентів. У такій ситуації виникає невелике нерозуміння того, до яких інстанцій варто звертатися емітентам, що знаходяться, наприклад, у Львові або Сімферополі? Чи не викличе Порядок негативні відгуки як з боку самих боржників, так і державних виконавців? Подібна ситуація склалася і з торговцями цінними паперами. Так, згідно з тими ж офіційними даними реєстрів НКЦБФР і Агентства по розвитку інфраструктури фондового ринку зареєстрованими відповідно до чинного законодавства є 10 торговців цінними паперами: 9 з них знаходяться в Києві, один - в місті Макіївка Донецькій області. У зв'язку з цим можна зробити висновок, що додаткових витрат, в першу чергу транспортних, боржникові не уникнути.

У свою чергу, В. Кузьмук вважає, що після практичного застосування Порядок буде змінений і доповнений, оскільки спочатку він дуже узагальнений і не зачіпає багатьох нюансів звернення цінних паперів і особливостей старанного виробництва, а також не погоджений з чинним законодавством України.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що прийняття Порядку в цілому є позитивним і очікуваним моментом для ринку цінних паперів України. Разом з цим, на думку юристів, документу властивий ряд недоліків, які необхідно виправити.