В якості першого документу для нової рубрики вибір ліг на наказ Мінфіну від 05.12.2012 р. № 1277 "Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу". Деякі деталі Порядку вже описувалися в новині "Податківці зможуть вимагати борги з дебіторів платника податків згідно з новим порядком". У цьому огляді розглянемо детальніше положення документу, а також дамо прогноз їх реалізації на практиці.
Відмітимо, що наказом № 1277 Мінфін переутвердил старий Порядок, утвержденый наказом ДПА від 24.12.2010 р. № 1040 (документ втратить дію з моменту набуття чинності нового наказу). Актуальність розгляду цього акту пов'язана з особливостями застосування документу в роботі Міністерства прибутків і зборів (дивитеся матеріал: Концепцію роботи нового Міністерства представлять 17 січня).
Нагадаємо, що норми наказу № 1277 визначають механізм стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, термін погашення якої настав і право вимоги якої перекладене на органи ДПС, в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.
"Мова" документу свідчить, що визначення сум дебіторської заборгованості, яка є додатковим джерелом погашення податкового боргу здійснюється на підставі даних бухгалтерського і аналітичного обліку платника податків, договорів, оформлених належним чином.
Так орган ДПС повідомляє платника податків про визначення додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків за формою повідомлення (затверджено тим же наказом), яке розглядається як пропозиція для укладення договору про переклад права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на органи ДПС.
Переклад платником податків прав вимоги дебіторської заборгованості, яка випливає із стосунків платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору, ув'язненого у письмовій формі між платником податків і органом ДПС. У разі згоди платника податків орган ДПС укладає з ним договір.
Як же відіб'ється на діяльності суб'єктів підприємництва застосування норм вказаного Порядку? З подібним питанням ми вирішили звернутися до учасників правовідносин, що мають інтерес по стягненню боргової заборгованості : аудиторам і банкам.
Який прогноз застосування на практиці норм наказу № 1277? Незалежний аудитор (джерело побажало залишитися невідомим), відповідаючи на наше питання відносно застережень в нормах наказу № 1277, відмітив, що багаторічний досвід роботи у сфері аудиторських перевірок дозволяє говорити про факт наявності кредитної заборгованості у деяких суб'єктів підприємництва з метою оптимізації податків. А можливим результатом в наслідку "переформатування" наказів і набуття чинності документу виступатиме збільшення податкового пресу на дебіторів. Хоча реальні механізми застосування на практиці подібних заходів, посилаючись на положення документу, на даний момент є дуже туманними.
Думка: Найбільш великий і детальний коментар з цього питання ЮРЛИГЕ надав банківський сектор. Так юрисконсульт відділу судового супроводу одного з провідних банків України Юрій Черкавский відмітив, що фактично норми старого і нового Порядку дублюють положення один одного, і звернув увагу на ряд правових неточностей в документах. При цьому юрисконсультові не зовсім ясно, з якою метою був переутвержен наказ без уточнення проблемних деталей практичного застосування вказаних норм на практиці.
Відносно застосування Порядку у відносинах між банками і органом державної податкової служби, як відмічає пан Черкавский на практиці випадку застосування цього порядку зафіксовано ще не було (у зв'язку з використанням спеціалізованого законодавства у сфері банків і банківської діяльності у разі виникнення заборгованості банку перед державним бюджетом).
Можливим результатом в наслідку "переформатування" наказів і набуття чинності документу виступатиме збільшення податкового пресу на дебіторів. Хоча реальні механізми застосування на практиці подібних заходів, посилаючись на положення документу, на даний момент є дуже туманними |
Випадок з практики. Що стосується інших платників податків, то необхідно звернути увагу на наступне: платник може і відмовитися підписувати відповідний договір про переклад права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на органи державної податкової служби. Про наслідки такої відмови Порядок не згадує. У такому разі контролюючим органам доведеться шукати інші шляхи для погашення заборгованості, наприклад, ініціювати банкрутство платника.
Необхідно також звернути увагу на статтю 513 Цивільного кодексу, яка вимагає, щоб угода відносно заміни кредитора в зобов'язанні здійснювалася в такій же формі, що і угода, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги по якому передається новому кредиторові. Тому якщо платник передаватиме дебіторську заборгованість по завіреному нотаріально письмовому договору, то і договір про переклад права вимоги слід засвідчити аналогічно.
Також платник податків не повинен забувати, що дебіторська заборгованість, право вимоги по якій передане, продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, до надходження грошових коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості, і має бути відповідає розкрита в примітках до фінансової звітності.
Важливо!!! На практиці за допомогою реалізації цього порядку платники податків, що мають податковий борг мають можливість погасити заборгованість перед бюджетом за рахунок перекладу права на отримання їх дебіторської заборгованості на органи державної податкової служби.
Звертаємо увагу також на те, що Порядок не визначає моменту, коли податковий борг платника вважатиметься погашеним - у момент укладення договору, вступу грошових коштів до бюджету або отримань відповідного повідомлення. Проте відповідно до цього договору платник податків поступається податковому органу своїм правом грошової вимоги до дебітора в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, наказ № 1277 не містить норм про право платника податків зі свого боку вживати будь-які заходи по стягненню дебіторської заборгованості (відносно власних же активів).
Враховуючи вказані вище неточності документу, а також небажання органів ДПС давати коментарі про прийняття нового Порядку, напрошується негативний висновок відносно реального застосування на практиці норм наказу № 1277.
